Чалий Богдан Йосипович — Вікіпедія

Богдан Йосипович Чалий
Богдан Йосипович Чалий
Народився	24 червня 1924(1924-06-24) Київ, Київська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер	20 травня 2008(2008-05-20) (83 роки) Київ, Україна
Підданство	СРСР→ Україна
Діяльність	редактор, письменник
Мова творів	українська
Жанр	поезія, проза, драма
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди
Премії

Богда́н Йо́сипович Ча́лий (24 червня 1924(1924-06-24), Київ, Київська губернія, Українська СРР, СРСР — 20 травня 2008(2008-05-20), Київ) — український письменник, лауреат премії ім. М. Островського.

Народився 24 червня 1924 року в родині лікарів в Києві. Значний вплив на письменника мав його дід, який працював у лісництві біля міста Ізяслава. Згодом батьків Богдана направили працювати на Київщину — спочатку до Ірпеня, потім до Бишева. У Бишеві він пішов до школи, займався у літературному гуртку, який вела вчителька української мови та літератури. Саме вона першою розгледіла літературний талант у хлопця, а коли він написав свій перший вірш, порадила йому опублікувати вірш у районній газеті.

Під час Другої світової війни Богдан Чалий брав участь в боях на Північно-Кавказькому фронті, після поранення був начальником клубу при шпиталю^[1]. Нагороджений орденом «Вітчизняної війни» І ступеню та медаллю «За оборону Кавказу».

Після демобілізації закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Працював завідувачем відділу у редакції газети «Зірка», літпрацівником газети «Молодь України». Від 1951 року головний редактор журналу «Барвінок». Секретар правління Спілки письменників України.

На XIV конгресі Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури за казку «Барвінок і весна» авторові присуджено почесний диплом імені Ганса Крістіана Андерсена.

Твори, які він став писати для дітей надзвичайно привабливі, він пише їх віршованою високохудожньою мовою, так, у своїй науковій поемі «Як Барвінок став героєм» він пише:

Помер 20 травня 2008 року в Києві. Похований в селі Рудики під Києвом.

Автор книжок для дітей і юнацтва. Окремими виданнями вийшло близько 30 поетичних, прозових і драматичних книжок для дітей, зокрема:

• «Барвінок і Весна»;
• «Барвінок у школі»;
• «Весняний шлях»;
• «Граф Монте-Крісто»;
• «З моєї поштової скриньки»;
• «Наша вчителька»;
• «Ніч Амстердама»;
• «Про милу Прагу та двох Зденеків»;
• «Сто пригод Барвінка та Ромашки»;
• «Хороші імена»;
• «Хто такий Каракурта?» (збірка одноактних п'єс);
• Як Барвінок та Ромашка у вирій літали [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (1968);
• «Як Барвінок став героєм»;
• прозових книжок «Вітер з України», «Формула хризантеми»;
• Про відважного Барвінка і Коника-Дзвоника [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (1964)

Автор сценарію фільму «Закон Антарктиди» (1963).

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина.
• Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 464.
• Богдан Чалий: [Некролог] // Літературна Україна. — 2008. — 5 червня. — С. 2.
• Коваленко О. Богдан Чалий: добрий лицар на білому коні: Батько квітки-лицаря Барвінка дійшов до Берліна і рятував від голоду в'язнів дитячого концтабору // Освіта України. — 2011. — № 93/94 (5 груд.). — С. 10.
• Барвінок і весна. Спецпроект Бібліотеки українського мистецтва. [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.]
• Богдан Йосипович Чалий [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ [Архівовано 23 червня 2020 у Wayback Machine.]
• В журналі «Перець» № 12 за 1984 р. розміщено дружній шарж А. Арутюнянца, присвячений 60-річчю митця.^[1]

• Чалий Богдан Йосипович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 708.

1. ↑ Журнал перець 1984 12. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.