Юрченко Валерій Іванович — Вікіпедія

Юрченко Валерій Іванович
Народився	10 жовтня 1943(1943-10-10) Приморський край, РРФСР, СРСР
Помер	19 лютого 2024(2024-02-19) (80 років)
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва
Роки діяльності	з 1961
IMDb	nm0951011
Нагороди та премії

Валерій Іванович Юрченко (10 жовтня 1943, Приморський край, РРФСР — 19 лютого 2024) — радянський і український артист театру і кіно. Заслужений артист Української РСР (1987). Народний артист України (2004)^[1]

У двомісячному віці втратив батька, який загинув на фронті у своєму першому бою. Разом з сім'єю переїхав до Казахстану, на цілину. Жив в Торжку Калінінської області. Служив чотири роки на Тихоокеанському флоті матросом на острові Руський.

Працював в театрах Калініна (Твері), Астрахані, Дніпродзержинська (Кам'янське).

З 1974 року — актор Петрозаводського російського театру, з 1989 — Севастопольського російського драматичного театру імені Луначарського.

Один з провідних артистів Кримський російський драматичний театр імені Максима Горького.

• 1970 — Олеся — епізод
• 1978 — Цвітіння несіяного жита — начальник варти в колонії
• 1981 — Люди на болоті
• 1982 — Жіночі радощі й печалі — комбат Задерей
• 1983 — Повернення з орбіти — космонавт Романов
• 1984 — Дій за обставинами! — майор Олександр Горєлов
• 1985 — Битва за Москву — Н. К. Попель
• 1985 — Розповідь барабанщика — Степан Голобородько
• 1986 — І ніхто на світі... — Юрген Ріттель
• 1986 — Секретний фарватер — Назаров
• 1988 — Проводимо експеримент (фільм-спектакль) — Журавльов
• 1993 — Трагедія століття — Н. К. Попель
• 2000 — Два товариші — епізод
• 2001 — Охоронці пороку — лікар
• 2001 — 2004 — Чорний ворон — черговий міліціонер
• 2005 — Цілують завжди не тих