.25-20 Winchester — Вікіпедія

.25-20 Winchester
Тип набою:Гвинтівковий
Країна-виробник: США
Було використано:власники ранчо, звіролови, мисливці на дрібну дичину, силуетна стрільба, мисливці на шкідників, мисливці на оленів
Історія виробництва:
Час створення:1892
Виробник:Winchester
Виготовлялось:1895—н.ч.
Було виготовлено:90 750
Характеристики
Схожий набій.32-20 Winchester
Тип гільзиФланцева, пляшкоподібна
Діаметр кулі, мм:,258 дюйм (6,6 мм)
Діаметр шиї гільзи, мм:,274 дюйм (7,0 мм)
Діаметр плеча гільзи, мм:,333 дюйм (8,5 мм)
Діаметр фланця гільзи, мм:,408 дюйм (10,4 мм)
Товщина фланця гільзи, мм:,065 дюйм (1,7 мм)
Довжина гільзи, мм:1,330 дюйм (33,8 мм)
Довжина набою, мм:1,592 дюйм (40,4 мм)
Тип капсуля:Великий гвинтівковий
Максимальний тиск, МПа: (SAAMI)20 000 psi (140 МПа)
Балістичні властивості
Вага/тип кулі Швидкість Енергія
60 гр (4 г) FP 2 101 фут/с (640 м/с) 588 фут⋅фунтс (797 Дж)
75 гр (5 г) FP 1 877 фут/с (572 м/с) 587 фут⋅фунтс (796 Дж)
86 гр (6 г) SP 1 673 фут/с (510 м/с) 535 фут⋅фунтс (725 Дж)
Джерело: Hodgdon[1]

.25-20 Winchester, або WCF (Winchester center fire), було розроблено приблизно в 1895 році для важільної гвинтівки Winchester Модель 1892. Набій було створено шляхом зменшення дульця гільзи набою .32-20 Winchester. Напочатку 20-го століття набій був популярним серед мисливців на дрібну дичину та шкідників, куля якого вагою 5,5 г мала швидкість 445 м/с. За два роки до цього Marlin Firearms Co. обтисла дульце набою .32-20 Winchester та назвала набій .25-20 Marlin. Його вперше використали в важільній гвинтівці Модель 1889 Marlin задовго до того, як Winchester зробив те саме та дав своє ім'я набою .25-20.[2]

Хоча за SAAMI повний тиск становить 28 000 CUP, сучасні боєприпаси споряджають легшими зарядами, оскільки оригінальна зброя зроблена зі слабшої сталі. Ранні набої з димним порохом мали тиск приблизно 20 000 psi (140 МПа) psi, але рейтинг SAAMI близький до рейтингу високошвидкісних бездимних набоїв, які випускали пізніше. Високошвидкісні заряди дають швидкість 530 м/с.[3]

Його було легко та економічно перезаряджати і був популярним серед фермерів, власників ранчо, стрільців та мисливців. Хоча набій .25-20 використовували для полювання на оленів, а Джеймс Джордан Бак навіть стверджував,[4] що полював на білохвостого оленя, його зараз рідко використовують для полювання на велику дичину через скромну балістику та легку кулю, що не дає вбити дичину одним пострілом. Хоча високошвидкісні заряди підходять для полювання на дрібну дичину, любителі можуть заряджати набій важчими литими зі свинця кулями, наприклад 5,5 г LRNFP, на більш скромних швидкостях приблизно 304-365 м/с для полювання на дичину, яку не може зупинити набій .22 Long Rifle, при цьому сильно не псуючи м'ясо. Набій .25-20 все ще можна використовувати для полювання на дрібну дичину не ушкоджуючи хутро.

Набій .25-20 Winchester часто плутають зі схожим за назвою набоєм .25-20 Single Shot; два набої помітно відрізняються один від одного і не з взаємозамінні.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. .25-20 load data at Hodgdon. Архів оригіналу за 11 листопада 2007. Процитовано 30 липня 2007. [Архівовано 2007-11-11 у Wayback Machine.]
  2. William Brophy's History of Marlin Firearms Co. p. 175
  3. Whelen, Townsend. The American Rifle, The Century Co., New York, 1918, pp.220-223
  4. James Jordan Buck at the Burnett County, WI web site, accessed 09-2009

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Cartridge dimensions from ANSI/SAAMI Z299.4-1992 p. 45
  • Accurate Smokeless Powders Loading Guide (вид. Number Two (Revised)). Prescott, AZ: Wolfe Publishing. 2000. Barcode 94794 00200.

Посилання

[ред. | ред. код]