French
Deutsch.30-03 Springfield — Вікіпедія
| .30-03 Springfield | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Набій з напівоболонковою кулею | ||||||||
| Тип набою: | Гвинтівковий | |||||||
| Країна-виробник: |  США | |||||||
| Було використано: |  США | |||||||
| Історія виробництва: | ||||||||
| Виготовлялось: | 1903—1911 | |||||||
| Характеристики | ||||||||
| Схожий набій | .30-01[1] | |||||||
| Тип гільзи | Безфланцева, пляшкоподібна | |||||||
| Діаметр кулі, мм: | ,308 дюйм (7,8 мм) | |||||||
| Діаметр шиї гільзи, мм: | ,340 дюйм (8,6 мм) | |||||||
| Діаметр плеча гільзи, мм: | ,441 дюйм (11,2 мм) | |||||||
| Діаметр фланця гільзи, мм: | ,473 дюйм (12,0 мм) | |||||||
| Товщина фланця гільзи, мм: | ,045 дюйм (1,1 мм) | |||||||
| Довжина гільзи, мм: | 2,54 дюйм (65 мм) | |||||||
| Довжина набою, мм: | 3,34 дюйм (85 мм) | |||||||
| Крок нарізів, мм: | 1-10 | |||||||
| Тип капсуля: | Великий гвинтівковий | |||||||
| Балістичні властивості | ||||||||
| ||||||||
.30-03 Springfield (7,62×65 мм) набій розроблений в США в 1903 році, для заміни набою .30-40 Krag в новій гвинтівці Springfield 1903. Його використовували короткий проміжок часу. Набій .30-03 також називали .30-45, оскільки заряд пороху важив 45 гран (2,9 г (0,10 унція)); назву змінили на .30-03 щоб відобразити рік прийняття на озброєння.[2] В набої використано тупоносу кулю вагою 220 гарн (14 г (0,49 унція)). Його замінили через три роки набоєм .30-06, який стріляв гостроносою кулею, яка мала кращу балістичну продуктивність.
Набій .30-03 було розроблено для заміни набою .30-40 Krag, який використовували в гвинтівці Krag–Jørgensen, яка стала першою військовою гвинтівкою США з ковзним затвором, а також першою, яка використовувала бездимний порох. Гвинтівка Krag–Jørgensen мала деякі серйозні обмеження у порівнянні з новими гвинтівками Маузера, які використовували європейські армії. Її можна було заряджати одним набоєм за постріл замість магазинного заряджання, а також один виступ замикання затвору Krag–Jørgensen був слабшим ніж два міцних виступи в затворі Маузера, що зменшувало потужність набою. Нова гвинтівка була розроблена по рекомендаціям Маузера, до неї було розроблено новий набій.
Перший набій .30-01 було розроблено в 1901 році; набій був також відомий як .30 Модель 1901 або «thick-rim».[3] В набої .30-01 було використано кулю в оболонці зі сплаву міді та нікелю. Набій став попередником набою .30-03. Проте, його використовували не тривалий час оскільки його замінив набій .30-03.
Новий набій був більш потужним, оскільки вага заряду бездимного пороху становила 45 гран (2,9 г), що на 5 гран (0,3 г) більше ніж у .30-40. Куля була така сама .30 калібру вагою 14 грамів, тупоноса в оболонці, при цьому швидкість становила 700 м/с, в той час як у набою .30-40 Krag швидкість кулі становила 610 м/с. Нова гвинтівка також стала першою гвинтівкою, яка ввела моду на короткі піхотні гвинтівки; довжина стволу в 610 мм знаходилася між стандартною піхотною гвинтівкою та кавалерійським карабіном, а тому не існувало варіанта гвинтівки 1903 у вигляді карабіну. Набій .30-03 також був безфланцевим, що забезпечило кращу подачу набоїв з коробчастого магазину у порівнянні зі старими гільзами .30-40 Krag.[4] З 1905 року важільну гвинтівку Модель 1895 Winchester пропонували під набій .30-03, але продажі були низькими у порівнянні з варіантом під набій .30-06 запропонований в 1908 році.[5] В Англії компанія Vickers Company з 1908 року почала випуск кулеметів Максима M1904 під набій .30-03 для армії США. Пізніше кулемети M1904 почала випускати компанія Colt під набій .30-06, а кулемети під набій .30-03 були перероблені під набій .30-06.
В 1903 році армія переробила кулемети Гатлінга M1900 на .30 Army, щоб можна було використовувати новий набій .30-03, як і M1903. Пізніший M1903-'06 було перероблено з M1903 під набій .30-06. Така переробка в основному проводилася в ремонтних майстернях Springfield Armory. В 1911 році всі моделі кулеметів Гатлінга були визнані армією США застарілими, після 45 років служби.[6]
Набій .30-03 був проблемним з самого початку. Він викликав ерозію стволу, через високі тиск та температуру які були потрібні для розгону важкої кулі до потрібної швидкості. Важка куля була також проблемою; куля вагою 14 грамів була аеродинамічно неефективною і мала дуже криву траєкторію, а тому не підходила для стрільби на дальні відстані. Крім того це було немодно, оскільки більшість країн переходили на набої калібру 7 або 8 мм з легшими кулями, вагою приблизно 9,7 грамів з гострим носом для великої швидкості. Це забезпечило краще збереження енергії та більш пологу траєкторію. Набій .30-03 було вкорочено в дульці на 1,2 мм, склад пороху було змінено так, щоб температура горіння була меншою, а кулю було змінено на гостроносу вагою 9,7 грами, таким чином з'явився набій .30-06.
Оскільки новий набій .30-06 був коротшим за набій .30-03, ним можна було стріляти з гвинтівки М1903, але точність була поганою. Всі гвинтівки М1903 було відкликано, їх оснастили прицілами Модель 1905 та багнетами, а також переробили під нові набої .30-06. Для цього відгвинтили стволи, розточили кінці кожної камори, зробили нову нарізку стволів, змінили патронники та прикрутили все на ті самі затвори.[2] Так закінчилося коротке життя набою .30-03; було випущено приблизно 75 000 набоїв, кілька оригінальних гвинтівок М1903 не були перероблені під набої .30-06 (приблизна кількість від 50 до 100 одиниць); гвинтівки .30-03 які залишились є рідкими колекційними зразками. Навіть набій .30-03 є рідкісним і знайти їх можна лише в колекціях рідкісних набоїв. Набої .270 Winchester та .280 Remington були створені на базі цього набою шляхом обтискання діаметру дульця при збереженні тієї самої довжини з тим самим плечем на основі спостереження за китайськими військовими випробуваннями набою 6,8×57 мм Маузер в США.
- ↑ An Introduction to Collecting .30-06 Cartridges - International Ammunition Association.
- ↑ а б Cartridges of the World (11th Edition), Frank C. Barnes, Edited by Stan Skinner, Gun Digest Books, 2006, ISBN 0-89689-297-2 pp.130,164
- ↑ AN INTRODUCTION TO COLLECTING .30-06 CARTRIDGES. International Ammunition Association, Inc. Процитовано 9 липня 2019.
- ↑ Sharpe, Philip B. (1953). Complete Guide to Handloading (вид. 3rd). New York: Funk & Wagnalls. с. 374.
- ↑ Canfield, Bruce N. (2006). From Poor Invention To America's Best. American Rifleman. National Rifle Association of America. 154 (September): 59—61, 91–92&94.
- ↑ Paul Wahl and Don Toppel, The Gatling Gun, Arco Publishing, 1971, p. 155.
- Pictures and information on the development of the .30-06 from the .30-03 at the Cartridge Collectors Exchange.