French
Deutsch24 години Ле-Мана — Вікіпедія
24 Години Ле-Мана (фр. 24 Heures du Mans) — найвідоміші автомобільні перегони на витривалість, що проходять щорічно недалеко від французького міста Ле-Ман. Організатором змагання виступає Західний автоспортивний клуб Франції (фр. Automobile Club de l'Ouest, ACO). Перші перегони відбулася 26—27 травня 1923 року, надалі змагання проходили в червні (за винятком 1968 р., коли через студентську революцію були перенесені на вересень). Перегони не проводилися в 1936 р. (через загальний страйк) та 1940—1948 рр. (з причини Другої світової війни).
Змагання проходять на трасі Сарт (фр. Circuit de la Sarthe), довжина якої після останньої модифікації 2018 становить 13 626 метрів (13,6 км)[1]. Більша частина дистанції прокладена звичайними дорогами (в т. ч. пряма Мюльсанн), в решту пори року використовуються для пересування транспорту; деякі ділянки були побудовані спеціально для перегонів.
У перегонах беруть участь близько 60 (у 2019 році список учасників був розширений до 62-х машин) автомобілів, що стартують одночасно. Переможцем оголошується екіпаж, автомобіль якого пройшов за 24 години найбільшу відстань.
У той час, коли перегони Гран-прі відбувалися по всій Європі, Ле-Ман задумувався як своєрідне випробування для автоспорту. Метою виробників мало стати виробництво не тільки найшвидших, але й надійних автомобілів. Крім того, таке випробування сприяло розвитку паливноощадних технологій.
Найуспішнішою маркою в історії Ле-Мана є Porsche. Німецькі автомобілі перемагали тут 19 разів, включно з серією з семи перемог поспіль — з 1981 по 1987 рік. Слідом за Porsche йде Ferrari з дев'ятьма тріумфами. Італійці також можуть похвалитися тривалою переможною серією (1960-1965 рр.). Найбільш захопливою дуеллю тих часів було протистояння Ford та Ferrari. Японські виробники за всі роки виступів здобули дві перемоги. Першою японською компанією, яка може похвалитися перемогою у 24-годинних перегонах, є Mazda, її успіх датується 1991 роком. До 2018 року, зовсім трохи не вистачало Toyota для досягнення подібного успіху. Технічні проблеми, що виникли в останню годину перегонів 1999 року (вибух задньої лівої шини) відкинули прототип з Японії на друге місце. А в 2016, японський автомобіль, перебуваючи на першому місці, зійшов за 3 хвилини до фінішу через проблеми з двигуном. І лише в 2018 році Тойоті нарешті вдалося здобути свою першу перемогу.
Останнім часом спостерігалося домінування Porsche. Проте німецький виробник оголосив про завершення виступів в основному класі перегонів на витривалість (LMP1) після закінчення чемпіонату 2017 року.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- Під час перегонів 11 червня 1955 трапилася найгірша автокатастрофа у світі всіх часів. На другій годині перегонів, по завершенню 35 кола, автомобіль Mercedes-Benz W196 за кермом якого перебував досвідчений французький пілот П'єр Левег (Pierre Levegh), на швидкості понад 220 км/г зіткнуся з Austin-Healey що йшов попереду, злетів у повітря і вдарившись капотом о захисний мур головної трибуни, перевернувся та вибухнув. Уламки авто влетіли в натовп глядачів та «пропрасували» його. Спроби пожежників загасити водою охоплені полум'ям металеві деталі Мерседесу з магнієвих сплавів водою, призвели до ще гірших результатів. Наслідки: 84 загиблих і понад 100 поранених[2][3].
Автоконцерн Мерседес після цього випадку на 30 років пішов з автоспорту. Керівництво перегонів та міжнародна федерація автоспорту докорінно переглянула умови безпеки та змінила технічний регламент змагань.[4]
- ↑ The track layout. Архів оригіналу за 14 травня 2020. Процитовано 18 листопада 2019.
- ↑ Austin Healey History [Архівовано 20 липня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ youtube: Le Mans Disaster (1955) [Архівовано 17 червня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ [1]Більше про аварію 1955 року
| Сучасні автовиробники | |
|---|---|
| Колишні автовиробники |
|
| Комплектуючі | |
| Страхування та фінанси | |
| Музеї | |
| Інше | |
