29-й стрілецький корпус (СРСР) — Вікіпедія

29-й стрілецький корпус (29-й ск) — загальновійськове формування Збройних сил СРСР під час та після Другої світової війни.

29-й Литовський стрілецький територіальний корпус сформований на підставі Наказу НКО СРСР від 17 серпня 1940 р № 0191 у Вільнюсі, де об'єднав у своєму складі управління, 179-ту стрілецьку дивізію і 184-та стрілецьку дивізію, сформовані за рахунок військ Литовської армії. Війська корпусу зберегли литовські однострої, але з нашитими на неї радянськими знаками розрізнення.^[1] На озброєнні 29-го корпусного авіазагону перебували 9 ANBO-41, 3 ANBO-51, 1 Gloster Gladiator. Крім дивізій до складу корпусу також входило Вільнюське піхотне училище.

У діючій армії під час Німецько-радянської війни (1941-45) з 22 червня 1941 року по 1 вересня 1941 року.

Напередодні Німецько-радянської війни (1941-45) управління корпусу дислокувалося у Вільнюсі (Литва). На 22 червня 1941 управління і 184-та стрілецька дивізія, а також 429-й гаубичний артилерійський полк знаходилися в Оранському таборі поблизу Алітуса, а 179-та стрілецька дивізія — у таборі в районі Пабраде, біля річки Жеймена.

На 23 червня 1941 року 184-та стрілецька дивізія мала завдання вийти в район Олькеніки для організації тут оборони, відмобілізування і доукомплектування. Однак, що стосується 184-ї стрілецької дивізії, то її частини були ще 22 червня 1941 оточені німецькими військами в районі Валькінінкай і тут же її бойовий шлях фактично завершився, тим більше що виникли бунти литовських солдатів з вбивствами російського командного складу. Окремі формування (моторизовані частини, 616-й артилерійський полк, зенітний та протитанковий дивізіони) дивізії після п'ятигодинного бою після виходу з котла змогли вирватися з оточення і пішли на схід (на Вільнюс, або на Сморгонь і Сморгонь) Молодечно), але більшість без опору здалася. Солдати та командири, що здалися, здебільшого вступили в різні поліцейські частини, які були сформовані німецькою окупаційною владою на території Литви.

179-та стрілецька дивізія, що розташовувалась на північний схід від Вільнюса, почала відхід на схід з 24 червня 1941 року, до 30 червня 1941 року знаходилася за 30 кілометрів від Полоцьку, маючи у складі 1500—2000 осіб. З 9 липня 1941 року вела бої на рубіжі на північний захід від Невеля та зазнала великих втрат.

Штаб корпусу відходив через Вільнюс на схід і мабуть, зміг вийти, наздогнавши 179-ту стрілецьку дивізію і до 10 липня 1941 об'єднавши під своїм командуванням 5-ту, 126-ту і 188-му стрілецькі дивізії.

Взагалі, як і у всіх трьох національних прибалтійських корпусах (22-й, 24-й і 29-й), у корпусі мало місце тою або іншою мірою поширене дезертирство, причому у 29-му стрілецькому корпусі це було найбільш яскраво виражено: приблизно з 16 000 литовців, які налічувалися в корпусі перед початком війни, приєдналися до частин РСЧА не більше 2000 осіб, інші дезертували або свідомо перейшли на бік супротивника, хоча не можна виключати, що якась частина загинула в боях і в оточеннях. В основному дезертували солдати 184-ї стрілецької дивізії, меншою мірою — 179-ї стрілецької дивізії.

До 17 липня 1941 року управління корпусу відійшло під Великі Луки. З 17 липня 1941 року формування корпусу наносять спільно з 48-й танковою дивізією удар по Великим Лукам, які були зайняті 19-ї танкової дивізією Вермахту. 21 липня 1941 року звільняють місто і протягом місяця, до 25 серпня 1941 року, коли місто було знову залишено, ведуть його оборону. 20-21 серпня 1941 року частини корпусу переходять у наступ, вклинюються в оборону противника, проте самі потрапляють в оточення і виходять із нього до кінця серпня 1941 року.

1 вересня 1941 управління корпсу з боїв виведено, а 23 вересня 1941 розформовано.

• Віткаускас Вінцас Йосипович, генерал-лейтенант (з серпня 1940 по 14 червня 1941)
• Самохін Олександр Георгійович, генерал-майор (з 14 червня по 23 вересня 1941 року)

У діючій армії з 1 березня 1943 року по 24 квітня 1943 року.

Управління корпусу сформовано 27 лютого 1943 року. З'єднання корпусу у весь час існування корпусу займали оборону по Сіверському Донцю на ділянці між Лисичанськом і Ворошиловградом на рубежі Нижнє, Саповка.

24 квітня 1943 року перетворений на 3-й гвардійський стрілецький корпус.

• Бєлов Олександр Іванович, генерал-майор (з 06.03.1943 по 22.04.1943)

Управління корпусу сформовано 25 червня 1943 року у складі 13-ї армії

У діючій армії з 29 червня 1943 по 31 серпня 1943 і з 7 вересня 1943 по 9 травня 1945 року.

Управління 29 ск сформовано 15 червня 1943 року у місті Пенза, виходячи з директиви ГШЧА на базі Пензенського артилерійського училища, виходячи з розпорядження Ставки Верховного Головнокомандування , 29 ск увійшов до складу 13-ї армії Центрального Фронту.

3 липня до складу 29-го корпусу увійшли:15-та сиваська стрілецька дивізія, 81-ша стрілецька дивізія, 307-ма стрілецька дивізія.

307-ма та 15-та сд, займали оборону в районі Мало Архангельськ, ст. Мало Архангельськ, с. Понирі, Понирі (Курська Дуга).

З 5 липня 1943 року, з початком Курської Битви 29-й стрілецький корпус перебуваючи в першому ешелоні 13-ї армії ЦФ, вів запеклі оборонні бої. На 4-й день боїв до складу 29-го ск увійшла 6 гв.сд.

• 406-й окремий ордени Червоної Зірки^[2] батальйон зв'язку.

Після закінчення Другої світової війни корпус був передислокований до Балтії, де увійшов до складу частин Прибалтійського військового округу (ПрибВО), а в червні 1945 року його передано до Кубанського військового округу. 15 червня 1946 року, після розформування Кубанського військового округу, корпус передислокований в м. Краснодар (Північно-Кавказький військовий округ) і перетворений на гірськопіхотний корпус.

У квітні 1966 року у зв'язку з загостренням обстановки на далекосхідних кордонах управління 29-го стрілецького корпусу прибуло на нове місце постійної дислокації — в м. Білогорськ Амурської області.

22 лютого 1968 року Указом Президії Верховної Ради СРСР за великі заслуги у справі захисту Батьківщини, успіхи в бойовій підготовці і у зв'язку з 50-річчям Радянської армії і Військово-морського флоту об'єднання нагороджено Орденом Червоного Прапора.

25 червня 1969 року відповідно до наказу Міністра оборони СРСР управління 29-го армійського стрілецького корпусу переформовано в польове управління 35-ї загальновійськової армії .

Командири корпусу

• Слишкін Опанас Микитович, генерал-майор (з 25.06.1943 по 16.11.1943)
• Андрєєв Андрій Матвійович, генерал-майор (з 17.11.1943 по 05.09.1944)
• Фоканов Яків Степанович, генерал-лейтенант (з 06.09.1944 по 03.04.1947)
• Ібянський Микола Болеславович, генерал-майор, з 1949 генерал-лейтенант (з 04.04.1947 по 14.03.1950)
• Латишев Георгій Олександрович, генерал-майор (з 14.03.1950 по 04.05.1951)
• Лісіцин, Олександр Іванович, генерал-майор (з 04.05.1951 по 00.11.1953)
• Бусаров Михайло Михайлович, генерал-майор (з 00.11.1953 по 11.03.1955)
• Коркуц Євген Леонідович, генерал-майор, з 08.1955 генерал-лейтенант (з 11.03.1955 по 22.06.1956)
• Романенко Павло Вікторович, генерал-майор, з 1949 генерал-лейтенант (з 22.06.1956 по 26.09.1958)
• Безнощенко Михайло Захарович, генерал-майор танкових військ (з 26.09.1958 по 08.07.1960)
• Дудник Григорій Сергійович, генерал-майор, з 1963 генерал-лейтенант (з 08.07.1960 по 25.04.1967)
• Зарудин Юрій Федорович, генерал-майор (з 25.04.1967 по 25.06.1969)

НШ, Заступники командира корпусу

Командувачі БТ та МВ корпусу

• Червень — грудень 1946 — генерал-майор В. Кондратьєв

• Боевой состав Советской Армии 1941—1945
• Перечень № 4 управлений корпусов, входивших в состав Действующей армии в годы Великой Отечественной войны 1941—1945 гг.
• Командный состав РККА и РКВМФ в 1941—1945 годах

• А. М. Андреев. От первого мгновения — до последнего. — М.: Воениздат, 1984 г. — Серия «Военные мемуары». — 220 с.