French
Deutsch4квартали — Вікіпедія
| 4квартали Квартали Б-14, Б-15, В-14, В-15 | |
|---|---|
 | |
| 50.4703867° пн. ш. 30.5063088° сх. д. / 50° пн. ш. 31° сх. д. | |
| Місто | Київ |
| Розташування | Поділ |
| Поверхів | 4-7 |
| Площа | 49 372м2 м² |
| Матеріал | Цегла, бетон |
| Стиль | Соціалістичний постмодернізм |
| Початок будівництва | 1985 |
| Побудовано | 1992 |
4квартали на Подолі — пізньорадянський архітектурний проєкт житлової забудови, результат конкурсу на забудову Подолу в Києві 1978 року. Автори: Ю. Шалацький, Л. Мороз, Г. Духовичний, Т. Лазаренко, І. Шпара, О. Тамаров. Роки проєктування: 1979-1989. Роки будівництва: 1984-1992. Забудова складається з 19 будинків між вулицями Введенська, Кирилівська, Межигірська і Оленівська[1][2]. Певні джерела стверджують, що ці квартали є прикладом архітектури соціалістичного постмодернізму[2][3][4][5].
У 1976 році відкрили станцію метро Тараса Шевченка, а оскільки будівництво лінії метро велося відритим способом, через увесь Поділ проліг пустир[6].
Невдовзі було ухвалено рішення про конкурс на забудову двох ділянок: кварталів Е-8, Д-8, Д-7 (тепер — квартали Розенберґа), і прилеглих до метро кварталів В-14, В-15, Б-14, Б-15 (тепер — 4квартали).
у 1979 році в майстерні Київпроекту почалося проєктування забудови кварталів на основі типових секцій з додаванням унікальних прибудованих приміщень. Стадія «П» (проєкт), яка стала розвитком перших ідей, пропонувала перейти до індивідуальних проєктів будинків з типізованими елементами. Вона цілісно була затверджена на містобудівній раді, що дало можливість авторам перейти до подальшої розробки без погодження окремих будинків і рішень.
Стадія «Р» (робоча) була завершальним етапом проєктування, де кожен будинок отримав авторський вигляд, результати втілення якої можемо спостерігати сьогодні.
Квартали збудовані відповідно до червоних ліній забудови вулиць. Висотність будинків — від 4 до 7 поверхів, що знижується у підніжжя київських пагорбів[4].
Двори заплановані і реалізовані як місця відпочинку мешканців, вільні від проїзду автомобілів. Облаштовано простори для дозвілля дітей, дорослих і людей похилого віку. Двори заплановано відкритими і наскрізними, для забезпечення вільного руху пішоходів.
Квартали збудовані здебільшого із цегли з використанням готових бетонних конструкцій у балках і перемичках, сходах, перекриттях і фундаментах. Київська жовта клінкерна цегла використана у мощенні пішохідних зон.[4]
Кольорове рішення базоване на потребах захистити низькоякісну цеглу від зовнішніх впливів, надати кварталам унікального вигляду порівняно з модерністською забудовою, відповісти на необхідність інтеґрувати нові будівлі в старий контекст (На Подолі і в Києві у кінці XIX і на поч ХХст. жителі фарбували будинки, якщо не мали грошей на тинькування)[3].
 | Цей розділ статті ще не написано. |
- ↑ Съедин, Александр (1989). Квартал Б-14 на Подоле (Російська) . Москва. с. 28—42.
- ↑ а б Ерофалов, Борис (2017). A+C. Ієротопія. #3-4 2017 (Журнал) (Російська) . Київ: А+С. с. 114—189.
- ↑ а б Мороз Леонид — 4 квартала: где это?[Інтерв'ю]. — Киев: А+С, 2017 p.
- ↑ а б в Шалацкий Юрий — Пере-стройка на углу Юрковской и Костантиновской [Інтерв'ю]. — Киев: А+С, 2017 p.
- ↑ Олександр Анісімов. Розуміти постмодернізм: північні квартали Подолу [Стаття]. — Київ: МІСК, 2019 p., с. 5-25.
- ↑ Лосицкий Юрий та Власова Татьяна — Киевский Подол — эволюция ценностей [Журнал] // Архитектура СССР. — Москва: ГОССТРОЙИЗДАТ, 1991 p.. — сс. 26–31
A+С #3-4 2017 [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.]