48 законів влади — Вікіпедія

«48 законів влади»
АвторРоберт Грін
Назва мовою оригіналуThe 48 Laws of Power
Країна США
МоваАнглійська мова
Темасаморозвиток
Жанрнон-фікшн[d]
Укр. видавництвоКлуб сімейного дозвілля
Видавництво1998 (Viking Press) (друковане видання); 2007 (HighBridge Audio) (диск)
Видано1998
Видано українською2017
Перекладач(і)Лесь Герасимчук
Сторінок607
ISBN0-670-88146-5

48 законів влади (1998) — книжка американського автора Роберта Гріна.[1] Книга є бестселером,[2][3] продано понад 1.2 мільйони копій лише в США.[4][5][6][7][8]

Написання

[ред. | ред. код]

Грін сформулював декілька ідей книги The 48 Laws of Power, працюючи письменником у Голлівуді і дійшов висновку, що нинішня владна еліта має спільні риси з елітою минулих часів.[5]У 1995 Грін працював у школі мистецтв та медіа «Fabrica», де зустрів пакувальника книг Джуста Ельферса.[4][8] Грін надіслав книгу Ельферсу через пів року, Ельферс попросив Гріна написати передмову.[4]

Хоча Гріну не подобалася його тодішня робота, але він почував себе комфортно і вважав написання книги занадто ризикованою справою.[9] Однак, коли Грін перечитав його улюблену біографію про Гая Юлія Цезаря надихнувся рішенням Цезаря перетнути Рубікон і почати битву зі Гнеєм Помпеєм Великим, спровокувавши Громадянську війну в Стародавньому Римі (49—45 до н. е.).[9] За його словами, це був переломний момент його життя.[9]

Видавничий успіх

[ред. | ред. код]

Було продано понад 1.2 мільйони примірників книги 48 законів влади у США і перекладено на більш ніж 24 мови.[4] Fast Company назвала книгу «мега-культовою класикою» (англ. mega-cult classic), і Лос-Анджелес Таймс зазначили, що «48 законів влади» перетворили Гріна на «культового героя».[4][10]

48 законів влади, як повідомляється, є найпопулярнішою серед в'язнів[5][11] і вивчається на першому курсі в деяких американських коледжах.[12][13] Репер 50 Cent заявив, що йому дуже сподобалася ця книга, і він звернувся до Гріна із пропозицією до співпраці, яка згодом стала П'ятдесятим закон, ще одним бестселером Нью-Йорк Таймс.[14] Busta Rhymes використовувала 48 законів влади під час перемовин із проблемними продюсерами.[8] DJ Premier має тату із П'ятим законом цієї книги — «Reputation is the cornerstone of power» (в українському виданні «Чимало залежить від репутації — бережіть її ціною життя», дослівний переклад англійської назви — «Репутація є наріжним каменем влади») на його руці[6]. Дов Черні, засновник і колишній CEO American Apparel, часто цитував закони під час засідань правління, подарував друзям та службовцям примірники книги та запросив Гріна у раду директорів American Apparel[4] Колишній президент Куби Фідель Кастро також стверджує, що прочитав книгу[4]. Книгу було заборонено у декількох в'язницях у США[15].

Професор Джефрі Пфефер заявив, що так звані закони Гріна ґрунтуються на ізольованих прикладах, а не на ґрунтовних дослідженнях.[5] Kirkus Reviews сказали, що Грін не надає жодних доказів, які б підтверджували його світогляд, закони Гріна суперечать один одному, а книга «просто дурниця»[16]. Ньюсвік також вказує на те, як закони суперечать один одному, і каже: «Маючи протилежні наміри, Грін фактично висунув один із найкращих аргументів із часів Нового Заповіту за смиренність і незрозумілість»[17]. Журнал Director відмічає: «деякі „закони Гріна“ здаються суперечливими», а робота — «дивовижною та дидактичною».[18]

Видання українською

[ред. | ред. код]
Обкладинка видання української видавництва "Клуб сімейного дозвілля"

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Greene, Robert (2000). The 48 Laws of Power. New York, NY. с. 452. ISBN 0140280197.
  2. ↑ Business Bestsellers. New York Times. 8 листопада 1998. Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 25 квітня 2020.
  3. ↑ Green, Hardy. Best Selling List. BusinessWeek.
  4. ↑ а б в г д е ж Chang, Andrea. American Apparel's in-house guru shows a lighter side [Архівовано 7 травня 2018 у Wayback Machine.]. LA Times. August 30, 2011.
  5. ↑ а б в г Blake, John. How to Master the ‘48 Laws of Power’ [Архівовано 30 грудня 2019 у Wayback Machine.]. CNN. March 15, 2010.
  6. ↑ а б Lee, Chris (12 липня 2006). Laws for an Outlaw Culture. LA Times. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 25 квітня 2020.
  7. ↑ Tice, Carol. All's Fair? [Архівовано 8 червня 2019 у Wayback Machine.]. Entrepreneur. November 1, 2006.
  8. ↑ а б в Paumgarten, Nick. Fresh Prince [Архівовано 30 червня 2014 у Wayback Machine.]. New Yorker. November 6, 2006.
  9. ↑ а б в Perlroth, Nicole. Robert Greene on Power Ambition Glory [Архівовано 19 травня 2017 у Wayback Machine.]. Forbes. June 16, 2009.
  10. ↑ Johnson, Lynn. The 50 Cent Bible [Архівовано 8 червня 2019 у Wayback Machine.]. Fast Company. September 10, 2009.
  11. ↑ Garner, Dwight. The Readers Behind Bars Put Books to Many Uses [Архівовано 14 січня 2021 у Wayback Machine.]. The New York Times. October 19, 2010.
  12. ↑ 48 Laws of Power Syllabus (PDF). Millsaps College. Архів оригіналу (PDF) за 1 березня 2011.
  13. ↑ The 48 Laws of Power Syllabus (PDF). Ramapo College. Архів оригіналу (PDF) за 9 серпня 2020. Процитовано 25 квітня 2020.
  14. ↑ Burkeman, Oliver (4 вересня 2009). When the gangsta rapper met the self-help guru. The Guardian. Архів оригіналу за 28 липня 2013. Процитовано 25 квітня 2020.
  15. ↑ Books Banned in U.S. Prisons Featured at Minneapolis Art Festival, Unicorn Riot Media, 25 червня 2018, архів оригіналу (video) за 18 листопада 2020, процитовано 25 квітня 2020
  16. ↑ THE 48 LAWS OF POWER. Kirkus Reviews. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 12 січня 2014.
  17. ↑ Adler, Jerry (1998), The Prince Wants a Word With You, Newsweek, архів оригіналу за 12 січня 2014, процитовано 12 січня 2014
  18. ↑ Kennedy, Carol (1999), The 48 Laws of Power By Robert Greene, Director Publications, процитовано 12 січня 2014

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=48_законів_влади&oldid=40848303