4K — Вікіпедія

4K — акронім (від 4 кілопікселі) для позначення роздільної здатності в цифровому кінематографі і комп'ютерній графіці, приблизно відповідне 4 000 пікселів по горизонталі.

На відміну від позначення роздільної здатності в телебаченні, яке відштовхується від кількості рядків і, відповідно, кількості елементів зображення по вертикалі, в кінематографі роздільна здатність відраховується по довгій стороні кадру. Такий принцип обраний через те, що у цифровому кіно, на відміну від телебачення високої чіткості, існують різні стандарти співвідношення сторін екрану. У цьому разі зручно відштовхуватися від горизонтальної роздільної здатності, яка залишається постійною, в той час як вертикальна змінюється відповідно до висоти кадру.

Роздільній здатності 4K відповідає кілька різних розмірів зображення в пікселях.

Стандарти цифрового кіно^[1]
Стандарт	Роздільна здатність, пікселів	Співвідношення сторін	Всього пікселів
Повнокадровий 4K	4096 × 3112	1,32:1	12 746 752
Академічний 4K	3656 × 2664	1,37:1	9 739 584
Широкоекранний 4K	4096 × 1714	2,39:1	7 020 544
Кашетований 4K	3996 × 2160	1,85:1	8 631 360

Роздільна здатність 4K перевершує інший стандарт — 2K — приблизно вдвічі по кожній стороні кадру, тобто приблизно у чотири рази по кількості пікселів.

З 24 жовтня 2012 роздільна здатність 4K, прийнята також для телебачення надвисокої чіткості, позначається як Ultra HD. Рішення прийнято Асоціацією споживачів електроніки (CEA).