71-ша окрема єгерська бригада (Україна) — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 71-ша бригада.
71-ша окрема єгерська бригада
Нарукавний знак бригади
На службі2022 — дотепер
Країна Україна
Тип Десантні війська
Чисельністьбригада
Пункт базуванняКременчук
Гасло«Безжальні»
Війни/битвиРосійське вторгнення в Україну (2022)
Нагороди
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Вебсайт71brigade.army
Медіафайли на Вікісховищі

71-ша окрема єгерська бригада (71 ОЄБр) — військове з'єднання у складі Десантно-штурмових військ Збройних сил України чисельністю у бригаду.

Історія

[ред. | ред. код]

71-ша окрема єгерська бригада була створена після початку широкомасштабного вторгнення РФ 2022 року. З'явившись як підрозділ Корпусу резерву, уже в квітні 2022 року підрозділи бригади вийшли з резерву та взяли участь бойових діях на Харківщині, а з червня 2022 року і на Донбасі.[1][2]

У вересні 2022 року підрозділи 71-ї бригади були помічені на початковому етапі наступальної операції на Харківщині. Зокрема, 5-8 вересня її бійці форсували Сіверській Донець і повели наступ на Балаклію з напрямку Гусарівки.[3]

В жовтні 2022 воїни бригади отримали відзнаки командувача ДШВ ЗС України, в повідомленні згадується, що на той момент вони виконували бойові завдання у Донецькій області.[4] 20 жовтня повідомлялося про участь бригади в боях під Бахмутом.[5]

6 грудня 2022 року бригада була відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[6]

13 грудня 2022 року, за інформацією Тома Купера, бригада на околицях Бахмута відбила атаку загонів «Вагнера», посилених 31-ю десантно-штурмовою бригадою.[7]

Наприкінці січня 2023 року бригада брала участь в боях біля Кремінної.[8][9]

2024 року декілька джерел повідомляли про участь 71 ОЄБр у боях за Авдіївку.[10][11]

Структура

[ред. | ред. код]
  • штаб
  • 1-й загін спеціального призначення[11]
  • 3-й загін спеціального призначення[11]
  • 4-й загін спеціального призначення[12]

Традиції

[ред. | ред. код]

Напис «IMMITIS», що розташований на емблемі бригади, означає «безжальні».[джерело?]

6 грудня 2022 року 71 окрема єгерська бригада Десантно-штурмових військ Збройних Сил України указом Президента України Володимира Зеленського відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[6]

Втрати

[ред. | ред. код]

2022

[ред. | ред. код]
  1. 30 жовтня 2022 — Трофимчук Сергій Васильович. Загинув поблизу с. Павлівка Донецької області.[13]
  2. 28 листопада 2022 — Ложкін Євген Олександрович. Загинув в районі міста Бахмут Донецької області.[14]
  3. 5 грудня 2022 — Семенович Іван Михайлович, розвідник, кулеметник розвідувальної групи спеціального призначення. Загинув в селі Опитне Краматорського району Донецькоъ області.[15]

2023

[ред. | ред. код]
  1. 15 березня 2023 — Федоров Володимир Олегович («Скальпель»), 17.10.1987, бойовий медик.[16]
  2. 1 квітня 2023 — Герасимюк Іван («Волинь»), солдат. Загинув поблизу села Новобахмутівка на Донеччині.[17]
  3. 19 серпня 2023 — Босий Петро Вікторович, молодший сержант. Загинув біля н.п. Мала Токмачка Запорізької області.[18]
  4. 10 вересня 2023 — Бай Іван Іванович, сержант.
  5. 11 вересня 2023 — Скакун Віталій Миколайович, солдат.
  6. 02023-09-1313 вересня 2023 — Лещук Тарас Степанович. 1984, с. Рай. Старший лейтенант, командир роти. Загинув від отриманих поранень в результаті мінометного обстрілу і підриву на міні в районі села Вербове Запорізької області[19]
  7. 14 вересня 2023 — Кошка Андрій Васильович, молодший сержант. Загинув поблизу населеного пункту Оріхове Запорізької області.[20]
  8. 16 вересня; головний сержант Маловічко Олександр Анатолійович
  9. 16 жовтня 2023 — Гірикович Володимир Миколайович (народився 16 вересня 1988 року у селищі Шацьк), навідник. Загинув в районі села Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області.
  10. 18 листопада 2023 — Троян Володимир Олексійович, молодший сержант, медик. Загинув в районі села Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області.[21]
  11. 18 листопада 2023 — Лісконіг Володимир, старший солдат, навідник. Загинув в районі села Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області.[21]
  12. 25 листопада 2023 — Рубан Олександр Едуардович, старший солдат, санітарний інструктор медичного пункту загону спецпризначення. Загинув в районі села Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області.[21]

2024

[ред. | ред. код]
  1. 02024-07-1818 липня 2024 — Жуковець Назарій Вікторович. 16 травня 2001, с. Піски. Загинув поблизу села Зарічне Харківської області.[22]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Каразуб, Ірина (8 червня 2022). "Ти художник — і на війні?" Франківець Василь Стефанишин про службу в ЗСУ і стереотипи. suspilne.media (українська) . Процитовано 9 листопада 2022.
  2. ↑ Боденчук, Богдан (9 жовтня 2022). "Ми окопувалися під обстрілами". Тернопільський історик та політолог розповів про війну. suspilne.media (українська) . Процитовано 9 листопада 2022.
  3. ↑ ​Український наступ. Що сталося на Слобожанщині?. LB.ua. Процитовано 9 листопада 2022.
  4. ↑ Командувач ДШВ ЗС України вручив відзнаки Миколаївським десантникам. https://dshv.mil.gov.ua (українська) . Офіційний сайт Десантно-штурмових військ Збройних сил України. 15 жовтня 2022. Процитовано 9 листопада 2022.
  5. ↑ Із 35-ти вижили двоє. Йдуть уперед по трупах своїх солдат. Десантники про наступ росіян на Бахмут. НТА (ua) . 20 жовтня 2022. Процитовано 14 листопада 2022.
  6. ↑ а б Указ Президента України від 6 грудня 2022 року № 837/2022 «Про відзначення почесною відзнакою "За мужність та відвагу"»
  7. ↑ Купер, Том (20 грудня 2022). ..далі цією атакою зайнялася 71-ша Єгерська та грузини, які – за підтримки кількох влучних артилерійських обстрілів – відновили контроль над усією втраченою територією.. З початку грудня, по середину січня тримала оборону у н.п. Кліщіївка, на півдні від міста Бахмут. texty.org.ua (укр.). Процитовано 26 грудня 2022.
  8. ↑ Тільки заїхали на нові позиції: ЗСУ розгромили окупантів в районі Кремінної
  9. ↑ Дрони єгерської бригади допомогли артилерії уразити російську бронетехніку
  10. ↑ ​Авдіївка. Ми йдемо. LB.ua. 17 лютого 2024. Процитовано 3 травня 2024.
  11. ↑ а б в Хто обороняв Авдіївку: список підрозділів. novynarnia.com (укр.). 23 лютого 2024. Процитовано 3 травня 2024.
  12. ↑ Дмитро Паліса, Рубін: Завдання командира – зберегти життя і здоров'я своїх бійців, бо без них ти ніхто.
  13. ↑ Раїса, Щербан (8 травня 2023). Трофимчук Сергій Васильович (02.03.1997-30.10.2022) – Революція гідності. Війна. Рівненщина (укр.). Процитовано 28 квітня 2024.
  14. ↑ Пам’ятаємо загиблих героїв – Професійно-технічне училище № 31 м. Полтава (укр.). Процитовано 20 квітня 2024.
  15. ↑ Раїса, Щербан (24 вересня 2023). Семенович Іван Михайлович (позивний Рябий) (05.03.1984-05.01.2022) – Революція гідності. Війна. Рівненщина (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
  16. ↑ Володимир Федоров.
  17. ↑ Солдат Іван Герасимюк помер під час евакуації. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 20 квітня 2024.
  18. ↑ Раїса, Щербан (7 лютого 2024). Босий Петро Вікторович (14.06.1991-19.08.2023) – Революція гідності. Війна. Рівненщина (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
  19. ↑ ЛЕЩУК ТАРАС СТЕПАНОВИЧ.
  20. ↑ Кошка Андрій Васильович. kostopil-rada.gov.ua (укр.). Процитовано 3 травня 2024.
  21. ↑ а б в За останній тиждень стало відомо про загибель 15 захисників з Полтавщини. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 4 грудня 2023. Процитовано 20 квітня 2024.
  22. ↑ "Прагнув вчитися і любив життя": у боях за Україну загинув 23-річний енергетик зі Львівщини. Фото.

Посилання

[ред. | ред. код]
71 окрема єгерська бригада
у соціальних мережах
71 окрема єгерська бригада на сайті Facebook
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=71-ша_окрема_єгерська_бригада_(Україна)&oldid=43608361