75-мм гірська гармата М.15 (Австро-Угорщина) — Вікіпедія

75-мм гірська гармата М.15

М.15 на бойовій позиції у горах
ТипГірська гармата
ПоходженняАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Історія використання
На озброєнні1915-1945
ОператориАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Німецька імперія Німецька імперія
Османська імперія Османська імперія
Австрія Австрія
Угорське королівство
Королівство Італія
Грецьке королівство
Королівство Румунія Румунське королівство
Югославія Югославія
ПольщаПольща
Колумбія Колумбія
Третій Рейх Третій Рейх
Хорватія
Болгарія Болгарія
Албанія
 Перша словацька республіка
ВійниПерша світова війна, Друга світова війна
Історія виробництва
Розробник«Шкода»
Розроблено1911-1914
Виробник«Шкода»
Виготовлення1915—1930-ті рр.
Виготовлена
кількість
300
Характеристики
Вагабойова: 613 кг
Обслуга6

Снарядроздільне заряджання, граната 6,2 кг
Калібр75 мм, ствол L/15,4 калібр (1,15 м)
Відбійгідро-пневматичний
Підвищеннявід -9° до +50°
Траверс
Темп вогню6-8 пострілів на хвилину
Дульна швидкість350 м/с
Дальність вогню
Максимальна8250 м

75-мм гірська гармата М.15 (Австро-Угорщина) у Вікісховищі

75-мм гірська гармата М.15 (нім. 75-mm-Gebirgsgeschütz M1915 M.15) — гірська гармата, що перебувала на озброєнні Збройних сил Австро-Угорщини та німецького Рейхсгеру в час 1-ї світової війни. У міжвоєнний період була створена модифікація Škoda 75 mm, model 1928, що вироблялась до 1930-х років. Гармата використовувалась арміями Австрії, Угорщини, Чехословаччини, Італії (Obice da 75/13 Mod. 15). В арміях декількох країн брала участь у 2-й світовій війні.

На початку ХХ ст. проводились пошуки гірської гармати, здатної замінити 7-см гірську гармату М.99. Під її набої створили 7-см гармату М.8. За ліцензією компанії Friedrich Krupp AG виготовляли німецькі гармати М.13, М.14, гаубиці М.08, М.10, М.16. На основі досвіду їхньої експлуатації фірма «Шкода» спроектувала 7,5 см гірську гармату М.15, яка могла виконувати завдання притаманні гаубицям по обстрілу укріплень, цілей прикритих гірським рельєфом. Гармати при транспортуванні розбиралась при потребі на 4—6 частин. Для стрільби використовували набої фугасні масою 6,3 кг, осколково-фугасні і шрапнель масою по 6,5 кг. Імовірно існували хімічні набої.

Гармата почала надходити у війська 1915 року. Кожен з 14 полків гірської артилерії повинен був складатись з шести батарей по шість гармат М.15 і трьох батарей гаубиць. До кінця війни кількість полків зросла до 17, але кількість гармат М.15 не відповідала штатним вимогам. Загалом було поставлено 324 гармати і декілька резервних стволів.

В час 1-ї світової війни гармата використовувалась військом Німеччини для заміни польових 7,62 мм гармат. Була на озброєнні 14 батальйонів гармат підтримки піхоти. Недоліком вважалось послаблення з'єднань частин гармати при тривалій експлуатації.

М.15 як протитанкова гармата німецької армії. Жовтень 1918

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ian Hogg: Artillerie des 20. Jahrhunderts. 1. Aufl., Gondrom Verlag, Bindlach 2001, ISBN 3-8112-1878-6. (dt. Übersetzung)
  • Shelford Bidwell u.a.: Landkrieg im 20. Jahrhundert: Geschichte, Technik, Strategie. Hrsg. von: Ray Bonds, Gondrom Verlag, Bayreuth 1978, ISBN 3-8112-0148-4. (dt. Übersetzung; engl. Originaltitel: The encyclopedia of land warfare in the 20th century)

Посилання

[ред. | ред. код]