Алое Бейкера — Вікіпедія

Алое Бейкера
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Порядок:	Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина:	Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина:	Asphodeloideae
Рід:	Алое (Aloe)
Вид:	Алое Бейкера (A. bakeri)
Біноміальна назва
	Aloe bakeri; Scott-Elliot, 1891
Синоніми
	Guillauminia bakeri (Scott-Elliot) P.V.Heath

Алое Бейкера^[1], Алое Бакера^[2] (Aloe bakeri) — сукулентна рослина роду алое.

Етимологія

Видова назва дана на честь Джона Гілберта Бейкера (1834–1920) — англійського ботаніка, що працював у бібліотеці і гербарії Королівських ботанічних садів у К'ю (Лондон).^[3]

Морфологічні ознаки

Пагони до 20 см заввишки, вилягаючі, рясно розгалужені від основи. Може утворювати дернини до 1 м в діаметрі. Листків 10-12, 5-10 см завдовжки, вузькі, менше 1 см завширшки, соковиті, жорсткі, зігнуті, в тій чи іншій мірі коричнево-зелені з рожево-коричневими смугами. Часто мають плями на зовнішній поверхні. По краях озброєні м'якими білими шипами 1 мм завдовжки, розташованими на відстані 1-2 мм один від одного. Квітки трубчасті, 3-4 см завдовжки, оранжевого або жовтого кольору, біля основи червоні, розташовані в китицях на довгому одиночному квітконосі до 25 см завдовжки.

Місця зростання

Aloe bakeri є ендемічним видом Мадагаскару, де зростає в піщаних дюнах поблизу Форт-Дофін у провінції Туліара.

Охоронний статус

Алое Бейкера внесене до Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES)^[4].

Див. також

Список видів роду алое

Примітки

↑ Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
↑ [[[Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення]] (укр.). Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 28 грудня 2013. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (укр.)]
↑ Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
↑ Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora. Appendices I, II and III. Архів оригіналу за 9 жовтня 2012. Процитовано 28 грудня 2013.

Посилання

Місце зростання Aloe bakeri // Jean-André Audissou. MADAGASCAR: which future?, стор. 10 [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]

Література

Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К. — 2002. — 46 с.
Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
Jean-Bernard Castillon, Jean-Phillipe Castillon. (2010). Les Aloe de Madagascar: 1-400. J.-B. & J.-P. Castillon.
Chase, M. W., A. Y. D. Bruijn, A. V. Cox, G. Reeves, P. J. Rudall, M. A. T. Johnson & L. E. Eguiarte. 2000. Phylogenetics of Asphodelaceae (Asparagales): an analys of plastid rbcL and trnL-F DNA sequences. Ann. Bot. (Oxford) 86: 935–951.
Fritz, G. P. J. 1982. Miniature and smaller aloes of Madagascar. Aloe 19(3): 75-78.
Hardy, D. S. 1986. Liliaceae — Aloe helenae. Fl. Pl. Africa 49: pl. 1934.
Marnier-Lapostolle, J. 1959. Petites merveilles de Madagascar. Cactus (Paris) 63: 121–126.
Perrier de la Bathie, H. 1939. Liliaceae. Cat. Pl. Madag., Liliac. 2(26): 7-29.
Perrier de la Bathie, H. 1926. Les Lomatophyllum et les Aloe de Madagascar. Mém. Soc. Linn. Normandie n.s., Sec. Bot. 1(1): 1-59.
Reynolds, G. W. 1958. Les aloes de Madagascar. Naturaliste Malgache 10: 1-156.
Scott-Elliot, G. F. 1891. New and little known Madagascar plants. J. Linn. Soc., Bot. 29(197): 1-67.
Verdoorn, I. C. 1964. Aloe bakeri. Fl. Pl. South Africa 36: pl. 1401.