Baiomys taylori — Вікіпедія

Baiomys taylori
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Родина: Хом'якові (Cricetidae)
Підродина: Neotominae
Рід: Baiomys
Вид:
B. taylori
Біноміальна назва
Baiomys taylori
(Thomas, 1887)

Baiomys tayloriвид гризунів родини Cricetidae. Зустрічається в Мексиці та США. Ця миша зустрічається в різноманітних середовищах, включаючи прибережні прерії, середньотрав'яні прерії, трав'янисті прерії, чагарники змішаної пустелі, опунції та низькотрав'я, післядубові савани, сосново-дубові ліси та асоціації дуба та гікорі. Щільний ґрунтовий покрив є спільним знаменником зайнятих середовищ існування. Цей вид добре почувається в порушених місцях. Він їсть стебла та плоди кактуса опунції, насіння трави, листя трави, боби мескітової квасолі та ягоди гранжеро[1].

Морфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Середній розмір дорослого самця становить приблизно 7,5 грама, тоді як дорослі самки можуть важити до 9,4 грама[2].

Розмноження

[ред. | ред. код]

Вид розмножується цілий рік з піком розмноження в кінці осені та ранньою весною. Карликова миша має виводок від 1 до 5 дитинчат, в середньому 2,5–3. Вагітність вагітних самок триває менше від 20 до 23 днів. На відміну від багатьох інших гризунів, карликові миші-батько піклуються про потомство, доглядають за дитинчатами й туляться над ними. Середня тривалість життя миші становить 23 тижні, а максимальна рекордна тривалість життя – 170 тижнів для лабораторно вирощених тварин[1][2].

Спілкування

[ред. | ред. код]

У неволі ці миші іноді видають «писк» і використовують позу, схожу на співочу мишу[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Timm, R.; Álvarez-Castañeda, S.T.; Castro-Arellano, I.; Lacher, T. (2016). Baiomys taylori. с. e.T2466A115062269. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T2466A22330332.en. Процитовано 12.03.2022.
  2. а б в Blair, W. Frank (1941). Observations on the Life History of Baiomys Taylori Subater. Journal of Mammalogy. 22 (4): 378—383. doi:10.2307/1374930. JSTOR 1374930.