Бандикота — Вікіпедія

Бандикота
Бандикота бенгальська
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Родина: Мишеві (Muridae)
Триба: Rattini
Рід: Бандикота (Bandicota)
Gray, 1873
Види

Bandicota bengalensis
Bandicota indica
Bandicota savilei

Вікісховище: Bandicota

Бандикота[1] (Bandicota) — рід гризунів підродини мишевих. Поширені в Південній та Південно-Східній Азії. Викопні рештки бандикот відомі з верхнього пліоцену Індії[2].

Виділяють три види:[3][2][4]

Етимологія

[ред. | ред. код]

Слово "бандикота" походить від назви цих гризунів мовою телугу: пандікокку(పందికొక్కు), що буквально означає "щур-свиня", "свиний щур"[5].

Всі бандикоти доволі великі гризуни (найбільша — індійська). Довжина тіла досягає 49 см, вага може перевищувати 1,5 кг. Хвіст довгий, рівний тілу за довжиною. Загалом зовнішній вигляд характерний для мишевих, однак морда доволі широка і закруглена. Колір шерсті загалом сірий, живіт світлий.[6]

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Бандикоти всеїдні. Поблизу людських поселень харчуються відходами, також в значній кількості їсть рослинний корм (насіння і зерна). Спосіб життя всіх трьох видів доволі схожий. Живуть в глибоких норах, зазвичай риють їх в землі поза людськими житлами. В норах роблять запаси фруктів і зерна, вага яких може досягати кількох кілограмів.

Розповсюдження

[ред. | ред. код]

Ареал бандикот дуже широкий. Часто на одній території може мешкати кілька видів[4]. На всьому своєму ареалі бандикоти — звичайні синантропні гризуни, хоча можуть мешкати й у малонаселеній місцевості[3].

На всьому ареалі поширення бандікоти численні та не потребують захисту.[7] Їх часто вживають в їжу, особливо в країнах Південно-Східної Азії. Ці гризуни є носіями збудників небезпечних хвороб. Всі бандикоти, особливо бенгальська, є небезпечними шкідниками сільського господарства, тому місцеве населення знищує їх.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 149.
  2. а б Genus Bandicota (англ.). Wilson's and Reeder's Mammals of the World. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 14 февраля 2011. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)
  3. а б S.H.Prater. The Book of Indian Animals. — Third (Revised) edition. — Bombay : Bombay Natural History Society, 1971. — С. 211-212.
  4. а б Bandicota indica (англ.). Wilson's and Reeder's Mammals of the World. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 15 февраля 2011. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)
  5. Bandicoot (англ.). Digital Dictionaries of South Asia. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 15 февраля 2011. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)
  6. Жизнь животных, под ред. С.П.Наумова и А.П.Кузякина. {{{Заголовок}}}. — М. : «Просвещение», 1971. — Т. 6. — С. 224-225. — 300000 прим.
  7. Bandicota indica (англ.). The IUCN Red List of Threatened Species. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 14 февраля 2011. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)