Турун — Вікіпедія

? Турун
Золототурун золотоблискучий (Carabus (Chrysocarabus) auronitens Fabricius, 1792)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Комахи (Insecta) Підклас: Крилаті комахи (Pterygota) Інфраклас: Новокрилі (Neoptera) Надряд: Голометабола (Holometabola) Ряд: Жуки (Coleoptera) Підряд: Хижі жуки (Adephaga) Надродина: Туруноїдні (Caraboidea) Родина: Туруни (Carabidae Latreille, 1802) Підродина: Карабіни (Carabinae Latreille, 1802) Рід: Турун (Carabus Linnaeus, 1758)
Посилання
Вікісховище: Carabus EOL: 100433 ITIS: 109363 NCBI: 41074

Туру́н, жужелиця^[1] (лат. Carabus Linnaeus, 1758 = Tachypus Web., 1801) — рід хижих жуків з родини Туруни.

Рід Турун характеризується голарктичним типом ареалу, охоплюючи території від Європи до Північної Америки і включає понад 700 видів, з яких в Північній Америці розповсюджено лише 13. Окремі види мають надзвичайно широкий ареал, який може простягатись на кілька природно-кліматичних зон. Наприклад, ареал Туруна-великозуба фіолетового (Carabus violaceus) простягається від Європи до Ірану та Індії. Проте, більшість представників роду мають вузьколокальні ареали, наприклад, Турун Фабра український ^[2], приурочені до гірських систем і є ендеміками відповідних територій. В Українських Карпатах поширено 31 вид ^[3].

Всі види роду Турун — це типові хижаки із добре вираженим позакишковим травленням. У приблизно половини видів розвинена спеціалізація щодо живлення черевоногими молюсками^[4], наприклад, Турун-слимакоїд кримський (Carabus scabrosus tauricus), інші поїдають найрізноманітніших безхребетних, таких як кільчасті черви та комахи.

Переважна більшість видів приурочена до лісових екосистем і лише невелика частина проживає у відкритих екосистемах альпійських лук, тундри, степів та пустель. Зимування відбувається на стадії імагінальних форм, і дуже рідко личинкових.

До роду Турун належать великі, за розміром види — від 1,5 до 6 см. Для багатьох характерний металічний блиск найрізноманітніших відтінків, але найпоширенішими є синьо-фіолетовий, бронзово-червоний та смарагдово-зелений. Верхня губа є дволопатевою за винятком підроду Турун-прокрустес, у якого вона трилопатева. Практично всі види роду позбавлені крил і є нелітаючими. Надкрила зростаються по шву. Скульптура надкрил є найрізноманітнішою — в типових випадках вони несуть 8 позодвжніх боріздок, на дні яких містяться втиснуті цятки. І в боріздках, і в проміжках між ними можуть знаходитись щетинконосні пори. Від цього основного варіанту можуть бути найрізноманітніші відхилення. Боріздки можуть бути сильно згладжені або представлені тільки рядами цяток. Можуть зникати зовсім, часом на надкрилах наявні великі ямки або ребра забарвлені у яскраві кольори. Число боріздок може бути збільшене до 9, 12 чи навіть до15. Статевий диморфізм проявляється, в першу чергу, у вигляді розширених, у самців, лапок передньої пари ніг тоді як у самок цієї ознаки немає.

Підроди роду Турун:

За різними оцінками виділяють 700-900 видів роду^[5]:

1. ↑ Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) ; жужелиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. ↑ Заморока А.М. Поширення Carabus fabricii ucrainicus (Carabidae, Coleoptera) в Ґорґанському гірському масиві // матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених "Проблеми природокористування та охорона рослинного і тваринного світу". – Кривий Ріг, - 2004. – с. 27-29
3. ↑ Різун В.Б. Туруни Українських Карпат. — Львів, 2003 р. — 210 с.
4. ↑ Junji Konuma, Tomochika Fujisawa, Tomoaki Nishiyama, Masahiro Kasahara, Tomoko F Shibata, Masafumi Nozawa, Shuji Shigenobu, Atsushi Toyoda, Mitsuyasu Hasebe, Teiji Sota, Odd-Paired is Involved in Morphological Divergence of Snail-Feeding Beetles, Molecular Biology and Evolution, Volume 41, Issue 6, June 2024, msae110, https://doi.org/10.1093/molbev/msae110
5. ↑ Deuve T.; Cruaud, A.; Genson, G.; and Rasplus, J.Y. (2012). Molecular systematics and evolutionary history of the genus Carabus (Col. Carabidae). Mol. Phylogenet Evol. 65(1):259-75. doi: 10.1016/j.ympev.2012.06.015

1. http://www.biolib.cz/en/taxon/id1/