Волошка несправжньоблідолускова — Вікіпедія

Волошка несправжньоблідолускова
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Волошка (Centaurea)
Вид:
Волошка несправжньоблідолускова (C. pseudoleucolepis)
Біноміальна назва
Centaurea pseudoleucolepis
Синоніми

Centaurea margaritacea subsp. pseudoleucolepis (Kleopow) Dostál

Волошка несправжньоблідолускова (Centaurea pseudoleucolepis) — вимерла рослина родини айстрових. Один з 550 видів роду волошка, та 65 видів роду, що зростають в Україні.

Загальна біоморфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Життєва форма — гемікриптофіт. Дворічна трав'яниста рослина до 50 см заввишки. Стебло прямостояче, вище середини дуже розгалужене. Листки пірчасто- або двічіпірчасторозсічені, з вузьколінійними частками, нижні — довгочерешкові, середні та верхні — сидячі. Стебло і листки трохи павутинисті. Кошики дрібні, поодинокі на кінцях улиснених гілок, утворюють волотисте суцвіття. Обгортка яйцеподібна, 8—10 мм завдовжки, має жовтувато-зелені листочки, по краю плівчасті, внутрішні — ланцетні з яйцеподібноланцетним плівчастим придатком, решта — округлі, опуклі, на верхівці з коротким вістрям. Квітки блідо-рожеві, до білуватих. Сім'янка темно-бура, з білуватими реберцями. Цвіте у липні-серпні (в особливо посушливі роки розвиток рослин затримується, цвітіння нерясне). Плодоносить у серпні-вересні. Розмножується тільки насінням.

Екологія

[ред. | ред. код]

Ксерофіт, силікофіт. Зростає на гранітних відшаруваннях з бідними, супіщаними, кислими ґрунтами, в тріщинах скель.

Поширення

[ред. | ред. код]

Локальний ендемік приазовської височини. Зростає лише у межах відділення «Кам'яні Могили» Українського степового природного заповідника (Донецька область).

Чисельність

[ред. | ред. код]

Популяція повночленна, становить близько 150 тис. особин, займає площу близько 5 га, екологічна щільність 2,96 ±2,8 особини/м2. Рослини зростають поодинці, подекуди групами. Максимум припадає на рослини генеративної стадії. Чисельність популяції знижується через вузьку еколого-ценотичну амплітуду, пошкодження насінних зачатків комахами.

Заходи охорони

[ред. | ред. код]

Занесений до Червоного списку МСОП, додатку Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі. Занесений до Червоної книги України, природоохоронний статус: «рідкісні». Охороняється в Українському степовому природного заповідника (відділення «Кам'яні Могили»).

Вирощують у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України та Донецькому ботанічному саду НАН України.

Червоний список МСОП

[ред. | ред. код]

У Червоному списку МСОП Centaurea pseudoleucolepis класифікується як вимерлий вид. Там зазначено, що цей вид востаннє бачили в 1930 році й відтоді він так і не був знайдений, попри великі дослідження. Припускається також, що цей вид був гібридним, а не окремим видом.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Melnyk, V. (2011) Centaurea pseudoleucolepis: інформація на сайті МСОП (версія 2011.1) (англ.) 21 червня 2010

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]