Cotylorhynchus — Вікіпедія

Cotylorhynchus
Час існування: ранній перм,
279.5–270 млн р. т.
Композитний скелет Cotylorhynchus romeri (AMNH FARB 7517). Череп є зліпком зі зразка OMNH 04329, а хвіст, схоже, був зібраний заново
Композитний скелет Cotylorhynchus romeri (AMNH FARB 7517). Череп є зліпком зі зразка OMNH 04329, а хвіст, схоже, був зібраний заново
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Підклас: Синапсиди (Synapsida)
Ряд: Пелікозаври (Pelycosauria)
Підряд: Caseasauria
Родина: Caseidae
Рід: Cotylorhynchus
Stovall, 1937
Cotylorhynchus romeri
Stovall, 1937
Види
  • C. romeri Stovall, 1937
  • C. hancocki Olson & Beerbower, 1953
  • C. bransoni Olson & Barghusen, 1962
Посилання
Вікісховище: Cotylorhynchus
EOL: 4530633
Fossilworks: 38917

Cotylorhynchus — викопний рід травоїдних казеїдних синапсид, що жив наприкінці нижнього перму (кунгурський період) і, можливо, на початку середнього перму (роудський період) на території сучасних штатів Техас[1] і Оклахома[2][3]. Через велику кількість знайдених екземплярів він є найвідомішим казеїдом. Як і всі великі травоїдні казеїди, Cotylorhynchus мав коротку морду, нахилену вперед, і дуже великі зовнішні носові отвори. Казеїди зазвичай розглядаються як наземні тварини, хоча деякі автори припускають, що вони вели напівводний спосіб життя.

Його голова була дуже маленькою порівняно з розмірами тіла. Останнє було масивним, бочкоподібним та з довгим хвостом. Кінцівки були короткими та міцними. Передні та задні лапи мали короткі, широкі пальці з масивними кігтями. У бочкоподібному тілі, ймовірно, містився великий кишечник, що вказує на те, що тварині доводилося харчуватися великою кількістю рослин з низькою поживною цінністю.

Рід Cotylorhynchus представлений трьома видами, найбільший з яких міг досягати понад 6 м у довжину. Однак дослідження 2022 року припускає, що рід міг бути парафілетичним, а два з трьох видів, можливо, належали до окремих родів[4].

Порівняння розмірів з розмірами людини

Cotylorhynchus був одним з найбільших синапсидів раннього перму[5] Він сягав у холці до 3 м заввишки, до 6 м завдовжки та важив до 2 т[6]. Череп Cotylorhynchus демонструє типову морфологію казеїд з нахиленою вперед мордою, дуже великим носовим отвором, склепінням черепа з численними дрібними западинами й дуже великим пінеальним отвором. Форма зубів вказує на живлення твердою рослинною їжею. Кількість зубів на верхній і нижній щелепах коливається від 16 до 20.

У нього було бочкоподібне тіло, маленька голова та хвіст ящіркового типу. Відростки хребців великих особин стають пропорційно довшими, особливо в тазовому відділі. За допомогою рухливих пальців з довгими кігтями він також, ймовірно, міг шукати їжу у ґрунті. Можливо вів напівводний спосіб життя[7].

Палеобіологія

[ред. | ред. код]

Дієта

[ред. | ред. код]

Добре розвинена бочкоподібна грудна клітка вказує на наявність масивної травної системи, придатної для засвоєння великої кількості рослин з низьким вмістом поживних речовин. Зубний ряд Cotylorhynchus також свідчить про те, що він був явно травоїдним. Передні зуби, довші й трохи вигнуті, ймовірно, слугували для збирання рослинності в роті. Гіоїдовий апарат, що зберігся у деяких казеїд (Euromycter та Ennatosaurus), вказує на існування відносно рухливого масивного язика, який, ймовірно, працював у взаємодії з зубами  на піднебінні під час ковтання. Язик притискав шматочки рослин до піднебіння, щоб проколоти їжу великими піднебінними зубами, що, можливо, сприяло посиленню целюлолітичної ферментації їжі в кишечнику[8][9].

Філогенія

[ред. | ред. код]

Філогенетична кладограма за Maddin та колегами, 2008 р.[10]:

 Caseasauria

 Eothyris

 Caseidae

 Oromycter

 Casea

 Ennatosaurus

 Cotylorhynchus

 Angelosaurus


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Olson, E.C. (1967). Early Permian Vertebrates of Oklahoma (PDF). Oklahoma Geological Survey, Circular 74: 5—111.
  2. Lucas, S.G. (2006). Global Permian tetrapod biostratigraphy and biochronology. У Lucas, S.G.; Cassinis, G.; Schneider, J.W. (ред.). Non-Marine Permian Biostratigraphy and Biochronology. London: Geological Society, Special Publication 265. с. 65–93. ISBN 978-1-86239-206-9.
  3. Schneider, Joerg W.; Lucas, Spencer G.; Scholze, Frank; Voigt, Sebastian; Marchetti, Lorenzo; Klein, Hendrik; Opluštil, Stanislav; Werneburg, Ralf; Golubev, Valeriy K. (2020-06). Late Paleozoic–early Mesozoic continental biostratigraphy — Links to the Standard Global Chronostratigraphic Scale. Palaeoworld (англ.). Т. 29, № 2. с. 186—238. doi:10.1016/j.palwor.2019.09.001. Процитовано 12 червня 2024.
  4. Werneburg, Ralf; Spindler, Frederik; Falconnet, Jocelyn; Steyer, Jean-Sebastien; Vianey-Liaud, Monique; Schneider, Jörg-W. (18 липня 2022). A New caseid Synapsid from the Permian (Guadalupian) of the Lodève basin (Occitanie, France). Palaeovertebrata. Т. 45, № 2. с. e2. doi:10.18563/pv.45.2.e2. Процитовано 12 червня 2024.
  5. Caseasauria. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 27 серпня 2012.
  6. Fossil Evidence Permian. Smithsonian National Museum of Natural History. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 серпня 2012.
  7. Lambertz, Markus; Shelton, Christen D.; Spindler, Frederik; Perry, Steven F. (2016-12). A caseian point for the evolution of a diaphragm homologue among the earliest synapsids. Annals of the New York Academy of Sciences (англ.). Т. 1385, № 1. с. 3—20. doi:10.1111/nyas.13264. ISSN 0077-8923. Процитовано 12 червня 2024.
  8. Olson, E.C. (1968). The family Caseidae. Fieldiana: Geology. 17: 225—349.
  9. Reisz, Robert R.; Scott, Diane; Modesto, Sean P. (7 березня 2022). Cranial Anatomy of the Caseid Synapsid Cotylorhynchus romeri, a Large Terrestrial Herbivore From the Lower Permian of Oklahoma, U.S.A. Frontiers in Earth Science. Т. 10. doi:10.3389/feart.2022.847560. ISSN 2296-6463. Процитовано 12 червня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  10. Maddin та ін. (2008). Cranial anatomy of "Ennatosaurus tecton" (Synapsida: Caseidae) from the middle permian of russia and the evolutionary relationships of Caseidae (PDF): 173. Архів оригіналу (PDF) за 2 грудня 2013. Процитовано 26 листопада 2013.