French
DeutschБілуха — Вікіпедія
| Beluga | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
  Size comparison against an average human | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Delphinapterus leucas (Pallas, 1776) | ||||||||||||||
 Поширення білух | ||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||
|
Білу́ха, або білуга (Delphinapterus leucas) — ссавець родини Нарвалові, або Однорогові (Monodontidae).
Довжина до 6,6 м, вага до 1,9 т. З них бл. 40 % — жир.
Забарвлення дорослої білухи біле.
Поширена білуха в арктичних і прилеглих водах.
Пристосована до життя серед криги; далеко мігрує, іноді на 1000 км запливає в річки. Тримається стадами, живиться рибою, ракоподібними, молюсками; статева зрілість наступає на 2—3-му році. Після 11—12 місяців вагітності самиця народжує 1-2 малят довжиною 1,4-1,6 м. Білуха видає різкі звуки (звідси вираз — «реве білугою»).
Поширена циркумполярно, між 50° і 80° с. ш., населяючи арктичні води, а також Берингове та Охотське море; взимку іноді заходить у Балтійське море.
Ізольована популяція є в естуарії річки Св. Лаврентія.
Основу харчування білухи складає риба, головним чином, зграєва (мойва, тріска, сайка, оселедець, навага, камбала, сигові та лососеві види); меншою мірою — ракоподібні та головоногі молюски. Здобич, особливо придонні організми, білухи не хапають, а всмоктують. Доросла особина споживає в день близько 15 кг їжі. У гонитві за рибою (лососевими на нересті) білуха часто заходить у великі річки (Об, Єнісей, Лену, Амур) і в затоку річки Хатанга, іноді піднімаючись вгору за течією на сотні кілометрів.
Білухи здійснюють регулярні сезонні міграції. По весні вони починають переміщатися ближче до мілководих заток, фіордів і гирл північних річок. Літування біля берегів обумовлено великою кількістю їжі і більш високою температурою води. Крім того, прибережні ділянки — зручні місця для «линяння»; щоб зняти омертвілий поверхневий шар шкіри, білухи труться об гальку на мілководді. Білухи прив'язані до тих самих місць літування, відвідуючи їх з року в рік. Стеження за окремими особинами показало, що білухи запам'ятовують місце свого народження і шлях до нього після зимівлі.
У зимовий час, як правило, тримаються кромки льодових полів, але іноді далеко проникають в зону заледеніння, де вітри і течії підтримують тріщини, розводдя і ополонки. При обмерзанні великих акваторій здійснюють масові міграції на південь. Ополонки, до яких білухи піднімаються поди́хати, можуть бути віддалені на кілька кілометрів одна від одної. Білухи підтримують їх, не даючи замерзнути, пробиваючи спиною лід товщиною до декількох сантиметрів.
Утім, зимівля часом закінчується для білух трагічно, коли ополонки затягуються занадто товстим льодом або стадо білух потрапляє в льодовий полон. Взимку на білух полює білий ведмідь, який підстерігає здобич біля ополонок і глушить її ударами лап. Іншим ворогом білух є косатка.
Подорожують білухи стадами, утвореними з груп двох типів. Перша складається з 1-3 дорослих самок (імовірно сестер) та їх дитинчат різного віку. У малят білуг колір шкіри сірий, далі жовтуватий і лише потім стає білий. У другій групі налічується 8-16 дорослих самців. Переслідуючи косяки риби, білухи іноді збиваються у зграї в сотні і навіть тисячі голів. Білухи — соціальні істоти. За різноманітність видаваних ними звуків американці прозвали білуху «морською канаркою» (sea canary), а в росіян з'явився фразеологізм «ревіти білугою». Дослідники нарахували близько 50 звукових сигналів (свист, вереск, щебетання, клекіт, скрегіт, пронизливий крик, рев). Крім цього білухи використовують при спілкуванні «мову тіла» (ляпаючи по воді хвостовими плавниками) і навіть міміку. Деякі вчені стверджують, що білухи змінюють форму голови для комунікації з іншими представниками свого виду.
У 1994 р. вид занесено в Червоний список МСОП зі статусом уразливий (Vulnerable). Станом на травень 1999 р. у світі налічувалося близько 30 стад білух, загальна чисельність яких оцінювалася в 100—200 тис. особин (без урахування Росії). В наш час[коли?] основна загроза білухам полягає не в інтенсивному промислі, а в індустріальному освоєнні арктичного шельфу та забрудненні середовища проживання білух відходами та отрутохімікатами. Ще одна загроза — глобальне потепління, що суттєво звузить ареал харчування та існування білух.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- The IUCN Red List of Threatened Species: Delphinapterus leucas [Архівовано 5 серпня 2011 у Wayback Machine.]