Equus hemionus khur — Вікіпедія

? Equus hemionus khur
Охоронний статус
Близький до загрозливого  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Черепні (Craniata) Інфратип: Хребетні (Vertebrata) Надклас: Щелепні (Gnathostomata) Клас: Ссавці (Mammalia) Інфраклас: Плацентарні (Eutheria) Ряд: Конеподібні (Equiformes) Родина: Коневі (Equidae) Рід: Кінь (Equus) Підрід: Asinus‎ Вид: Equus hemionus Підвид: Equus hemionus khur
Біноміальна назва
Equus hemionus khur Pallas, 1775
Посилання
Вікісховище: Equus hemionus khur Віківиди: Equus hemionus khur EOL: 10465389 ITIS: 926178 NCBI: 1469497

Equus hemionus khur (індійський кулан) — підвид кулана.

У 1958 — 1960 роках, індійський кулан став жертвою різних інфекційних захворювань, до 1961 року популяція становила 870 особин. Популяція індійського кулана почала зростати, у 2009 році налічувалося 4038 особин, у 2015 — 4800 особин.^[1] За даними МСОП на 2016 рік підвид близький до уразливого стану.

Однак підвид близький до того, щоб бути віднесеним до уразливих видів (VU D2) через наявність лише однієї популяції навколо Малого Качського Ранна. Попри це, розмір популяції у 2000 дорослих особин і ареал 16 000 км² не дозволяють кваліфікувати підвид як такий, що належить до однієї з категорій, яким загрожує небезпека.

Індійський кулан, як і більшість інших азійських підвидів, досить сильно відрізняється від африканських підвидів. Шкіра, як правило, піщана, але варіюється від червонувато-сірого, жовтувато-коричневого, до блідо-каштанового кольору. Тварина прямостояча, темна грива, яка проходить від задньої частини голови і уздовж шиї. Далі грива прямує темно-коричневою смугою, що проходить уздовж спини, до кореня хвоста.

Раніше індійський кулан жив від західної Індії до південного сходу Ірану. На сьогодні ареал індійського кулана обмежений штатом Гуджарат. Індійський кулан живе у такирах, посушливих луках і чагарниках. Індійські кулани пасуться на світанку і в сутінках. Тварина харчується травами, листям і плодами рослин, сільськогосподарськими культурами. Індійський кулан може розвивати швидкість до 70 км/год^[2].

Огири живуть або поодинці, або невеликими групами, водночас сімейні табуни залишаються великими. Парування відбувається в сезон дощів.

За оцінками, 30—35 % популяції живе за межами території, що охороняється, а конфлікти між людьми й куланами збільшуються, зокрема, через набіги на оброблювані поля. Останніми роками кулани також все частіше потрапляють на автостраду. Кордон з Пакистаном огородили, таким чином, обмеживши будь-які можливості переміщення кулана за межі країни. Попри те, що за останні роки популяція дещо збільшилася, в останні роки рівень ожереблення знижується. Популяція зросла з моменту попередньої оцінки, але загрози з боку діяльності людини означають, що цей підвид все ще перебуває під загрозою.

Модель землекористування змінилася після побудови греблі Сардар-Саровар, яка привела до прокладання каналу Нармада навколо території, що охороняється. Вивільнення надлишкових вод каналу Сардар-Саровар в Ранн впливає на мікросередовище, низові луки й обмежує переміщення куланів та інших видів через засолену пустелю. Зростання сільськогосподарської діяльності перетворив царину у зрошувані поля, що призвело до скорочення місць проживання для існуючої популяції.

Додаткова загроза середовищі існування — інвазія Prosopis juliflora.

Охороняється на рівні держави, більша частина популяції мешкає всередині території, що охороняється.