Європейська асоціація археологів — Вікіпедія
Європейська асоціація археологів | |
---|---|
Абревіатура | EAA(англ.) |
Тип | неприбуткова організація |
Засновано | 1994 |
Сфера | археологія і управління культурною спадщиноюd |
Країна | Чехія |
Штаб-квартира | Прага |
Місце діяльності | Європа |
Членство | LIBRARIAd[1] |
Керівник | Eszter Bánffyd (28 серпня 2020)[2] |
Членів | 3973 член сім'ї (2023) |
Друкований орган | European Journal of Archaeologyd |
Афіліація | Рада Європи |
Дохід | 37 394 € (2020) |
Вебсайт: e-a-a.org | |
Європейська асоціація археологів у Вікісховищі |
Європейська асоціація археологів (англ. European Association of Archaeologists, EAA) — це некомерційна асоціація археологів та інших пов'язаних або зацікавлених осіб чи організацій у Європі та за її межами. Є найпотужнішою у Європі організацією фахових археологів[3].
Асоціація була заснована у 1994 році на інавгураційній зустрічі в Любляні, де був офіційно затверджений статут організації[4], та визнана Радою Європи в 1999 році[5] EAA має понад 11 000 членів із 60 країн світу, які працюють у давній, античній, середньовічній та історичній археології. EAA проводить щорічну конференцію та видає низку провідних європейських наукових видань з археології. Офіс асоціації знаходиться в місті Празі у Чехії.
Після початку великого військового вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року Європейська асоціація археологів засудила дії російської та білоруської влади проти України та солідаризувалася з Україною.[6]
EAA встановлює професійні та етичні стандарти археологічної роботи через свій статут[7], кодекс практики[8], принципи поведінки для археологів за контрактом[9] та кодекс практики для навчання на місцях[10]. Спільноти EAA допомагають визначити важливі аспекти археологічної роботи через постійні обговорення та консультації з членами EAA на щорічних конференціях EAA. EAA також сприяє міжнародній співпраці через взаємодію з афілійованими організаціями.[11] У 1999 році EAA отримала консультативний статус при Раді Європи, який у 2003 році був підвищений до статусу учасника.[12]
Цілями EAA є:
- сприяти розвитку археологічних досліджень та обміну археологічною інформацією;
- сприяти управлінню та інтерпретації європейської археологічної спадщини;
- просувати належні етичні та наукові стандарти археологічної роботи;
- просувати інтереси професійних археологів у Європі;
- сприяти співпраці з іншими організаціями з подібними цілями.
EAA керує виконавча рада, обрана дійсними членами асоціації. Виконавча рада складається з трьох або чотирьох посадових осіб (президента, майбутнього президента, скарбника та секретаря) та шести звичайних членів.[13] Нинішнім президентом є угорська археолог Естер Банффі. Список колишніх президентів:[14]
- Крістіан Крістіансен (1994—1998)
- Віллем Віллемс (1998—2003)
- Ентоні Хардінг (2003—2009)
- Фрідріх Лют (2009—2014)
- Феліпе Кріадо-Боадо (2014—2021)
EAA присуджує нагороди та відзнаки відповідно до своїх цілей. До них входить премія Європейської археологічної спадщини, студентська премія EAA та почесне членство в EAA.[15]
У 1999 році EAA заснувала премію Європейської археологічної спадщини. Незалежний комітет щорічно присуджує нагороду особі, установі, (місцевому чи регіональному) уряду або (європейському чи міжнародному) посадовцю чи органу за видатний внесок у захист та презентацію європейської археологічної спадщини.[16]
Студентська премія була заснована у 2002 році і її щорічно присуджують за найкращу статтю, представлену на щорічній зустрічі EAA студентом або археологом, що працює над дисертацією.[17]
Інавгураційна зустріч EAA відбулася в Любляні, Словенія, у вересні 1994 року. Офіційна перша щорічна зустріч відбулася у вересні 1995 року в Сантьяго-де-Компостела, Іспанія, й відтоді щорічна зустріч відбувається щороку. У таблиці нижче вказані місця та дати зустрічей.[18]
Любляна, Словенія | 22–25 вересня 1994 р | |
1-й | Сантьяго де Компостела | 20–25 вересня 1995 р |
2-й | Рига, Латвія | 25–29 вересня 1996 р |
3-й | Равенна, Італія | 24–28 вересня 1997 р |
4-й | Гетеборг, Швеція | 23–27 вересня 1998 р |
5-й | Борнмут, Великобританія | 14–19 вересня 1999 р |
6-й | Лісабон, Португалія | 12–17 вересня 2000 р |
7-й | Есслінген, Німеччина | 19–23 вересня 2001 р |
8-й | Салоніки, Греція | 24–28 вересня 2002 р |
9-й | Санкт-Петербург, Росія | 10–14 вересня 2003 р |
10-й | Ліон, Франція | 5–12 вересня 2004 р |
11-й | Корк, Ірландія | 5–11 вересня 2005 р |
12-й | Краків, Польща | 19–24 вересня 2005 р |
13-й | Задар, Хорватія | 18–23 вересня 2007 р |
14-й | Ла Валлетта, Мальта | 16–21 вересня 2008 р |
15-й | Ріва-дель-Гарда, Італія | 15–20 вересня 2009 р |
16-й | Гаага, Нідерланди | 1–5 вересня 2010 р |
17-й | Осло, Норвегія | 14–18 вересня 2011 р |
18-й | Гельсінкі, Фінляндія | 30 серпня–1 вересня 2012 р |
19-й | Пльзень, Чехія | 4–8 вересня 2013 р |
20-й | Стамбул, Туреччина | 10–14 вересня 2014 р |
21-й | Глазго, Шотландія | 2–5 вересня 2015 р |
22-й | Вільнюс, Литва | 31 серпня–4 вересня 2016 р |
23-й | Маастрихт, Нідерланди | 30 серпня–3 вересня 2017 р |
24-й | Барселона, Іспанія | 5–8 вересня 2018 р |
25-й | Берн, Швейцарія | 4–8 вересня 2019 р |
26-е | Віртуальний, онлайн | 26–30 серпня 2020 р |
27-й | Кіль, Німеччина | 8–11 вересня 2021 р |
28-е | Будапешт, Угорщина | 31 серпня–3 вересня 2022 р |
*29-е | Белфаст, Північна Ірландія | 30 серпня–2 вересня або 6–9 вересня 2023 року |
EAA публікує щоквартальний «Європейський археологічний журнал» (англ. European Journal of Archaeology, EJA),[19] який спершу називався Журнал європейської археології (1993—1997), серію монографій «ТЕМИ В сучасній археології» (англ. THEMES In Contemporary Archaeology)[20] та електронний інформаційний бюлетень «The European Archaeologist» («Європейський археолог», TEA).[21]
- ↑ http://libraria.cc/wp-content/uploads/2015/07/Revised-journals-pamphlet.pdf
- ↑ Директор музею Федір Андрощук увійшов до ради Європейської асоціації археологів. Архів оригіналу за 22 вересня 2022. Процитовано 8 квітня 2023.
- ↑ Cleere, H. 1995. The EAA is up and running. The European Archaeologist 3: 1-3.; EAA Statutes
- ↑ Council of Europe Conference of INGOs http://coe-ngo.org/#/ingo/
- ↑ EAA SOLIDARITY WITH UKRAINE. Архів оригіналу за 30 січня 2023. Процитовано 8 квітня 2023.
- ↑ EAA Statutes. www.e-a-a.org. Процитовано 6 грудня 2016.
- ↑ EAA Code of Practice. www.e-a-a.org. Процитовано 6 грудня 2016.
- ↑ EAA Principles of Conduct for Contract Archaeology. www.e-a-a.org. Процитовано 6 грудня 2016.
- ↑ EAA Code of Practice for Fieldwork Training. www.e-a-a.org. Процитовано 6 грудня 2016.
- ↑ EAA Affiliate Organizations
- ↑ Recognition of EAA by the Council of Europe; CoE list of INGOs
- ↑ EAA Statutes Article VI: Organization
- ↑ About EAA. European Association of Archaeologists. Процитовано 27 червня 2022.
- ↑ EAA Prizes and Awards
- ↑ EAA European Archaeological Heritage Prize
- ↑ EAA Student Award
- ↑ EAA Conferences
- ↑ EJA at Cambridge University Press
- ↑ Routledge (Taylor & Francis Group) "Themes in Contemporary Archaeology; EAA THEMES homepage
- ↑ TEA homepage
- Офіційний сайт
- European Journal of Archaeology
- The European Archaeologist(TEA) Newsletter of the EAA