Excalibur (самопідіймальне судно) — Вікіпедія
Excalibur (Wijslift 6) — морське будівельне судно, яке в окремі періоди залучалось до проведення робіт зі спорудження офшорних вітрових електростанцій.
Судно, що за своїм архітектурно-конструктивним типом відноситься до самопідіймальних (jack-up), спорудили у 1978 році на німецькій Howaldswerke-Deutsche Werft у місті Кіль. Первісно воно використовувалось під назвою Wijslift VI, потім з 1989 по 1996 рік як Hubinsel 6, після чого змінило назву на Wijslift 6.
На момент спорудження платформа мала розміри 38х32 метри та підіймалась на шести опорах. В такому вигляді на початку 2000-х вона провела кілька операцій у новій офшорній галузі — спорудженні вітрових електростанцій, після чого в 2002 році була викуплена компанією Fugro Seacore, прейменована на Excalibur та суттєво модернізована. Довжину платформи збільшили на 22 метри і додали ще дві опори. Ці вдосконалення сприяли подальшому використанню судна для робіт в офшорній вітроенергетиці, вимоги з боку якої постійно зростають на тлі збільшення потужності та розмірів турбін.
Excalibur обладнано краном Huisman PMC 6200-300 вантажопідйомністю 230 тон. Воно має робочу палубу площею 1630 м2 з припустимим навантаженням 25 тон/м2 (10 тон/м2 на секції-продовженні), здатне працювати в районах з глибинами до 40 метрів та забезпує розміщення до 50 осіб.[1][2][3][4]
У 2000 році Wijslift 6 здійснила будівельні роботи в Північному морі біля узбережжя Нортумберленду на першій британській офшорній ВЕС Бліт. Вони включали буріння під встановлення паль довжиною по 30 метрів та монтаж двох вітроагрегатів.[5] Під час цих робіт відбувся інцидент, внаслідок якого робоча платформа отримала сильний нахил.[6]
Наступного року установка провела фундаментні роботи для п‘яти турбін на шведській ВЕС Yttre Stengrund (Балтійське море, протока Кальмарсунд).[7]
Після модернізації Excalibur у 2003 році взяв участь в спорудженні ВЕС Норт-Хойл в Ірландському морі біля північного узбережжя Уельса. Судно провадило встановлення паль, що сягали глибини у 33 метра під морським дном, а потім разом з іншою установкою JB1 здійснило монтаж 27 із 30 вітрових турбін.[8] Можливо відзначити, що під час робіт на даній станції Excalibur отримав пошкодження однієї з опор.[6]
В 2004-му установка здійснила на ВЕС Скробі-Сандс (Північне море біля узбережжя Норфолка) монтаж шести вітроагрегатів, які припадали на найбільш мілководну ділянку цієї станції.[9]
Так само 2004-го Excalibur встановив метеорологічний вимірювальний пост на місці майбутньої британської станції Лондон-Аррай (Північне море біля узбережжя Кента та Ессексу).[10]
У 2007—2008 роках судно повернулось на Лондон-Аррай для проведення геотехнічних досліджень.[11]
Також у 2008-му установка провела спорудження частини фундаментів ВЕС Гунфліт-Сандс (біля тільки що згаданого Ессексу), причому це знов були роботи у найбільш мілкій частині, де не міг працювати плавучий кран Svanen.[12]
В 2010-му на ВЕС Танет (біля узбережжя Кента) Excalibur провело завершальні роботи по спорудженню трансформаторної станції (перед тим над нею працював плавучий кран великої вантажопідйомності Stanislav Yudin).[13]
За контрактом, укладеним з енергетичним концерном E.ON у 2011 році, Excalibur провело геотехнічні дослідження в Балтійському морі на північний схід від острова Рюген, де за кілька років розпочали спорудження ВЕС Аркона.[14] Роботи такого ж типу воно виконувало у жовтні 2012 року на місці майбутньої третьої черги ВЕС Уолні.[15]
У 2014-му судно провадило геотехнічні дослідження в межах підготовки проекту офшорних трансформаторних підстанцій данської ВЕС Kriegers Flak (Балтійське море).[16]
В кінці 1980-х років Wijslift 6 брало участь у розширенні потужностей на одному з найбільших північноморських нафтових родовищ Фортіс. Роботи включали встановлення 79 паль діаметром 1,2 метра з довжиною до 85 метрів.[17]
- ↑ Excalibur | Offshore Wind Vessels. vessels.offshorewind.biz (амер.). Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.
- ↑ Shipspotting.com. Wijslift 6 - IMO 8763282 - ShipSpotting.com - Ship Photos and Ship Tracker. www.shipspotting.com. Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.
- ↑ Seacore reaches the ports others can't. Construction News (англ.). Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.
- ↑ FUGRO SEACORE Excalibur jackup barge (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 вересня 2017.
- ↑ Offshore investment starts to pay off - Modern Power Systems. www.modernpowersystems.com. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.
- ↑ а б WIJSLIFT 6 - ClydeMaritime Forums - www.clydemaritime.co.uk. forums.clydemaritime.co.uk (en-gb) . Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.
- ↑ Westwood, Adam (2005). Refocus Marine Renewable Energy Report: Global Markets, Forecasts and Analysis 2005-2009 (англ.). Elsevier. ISBN 9781856174626. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.
- ↑ Capital Grant Scheme for the North Hoyle Offshore Wind Farm Annual Report: July 2005 –June 2006 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 вересня 2017.
- ↑ Westwood, Adam (2005). Refocus Marine Renewable Energy Report: Global Markets, Forecasts and Analysis 2005-2009 (англ.). Elsevier. ISBN 9781856174626. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.
- ↑ Vessels working on London Array - 4C Offshore. www.4coffshore.com. Процитовано 2 листопада 2017.
- ↑ Development of the worlds largest offshore wind farm | Fugro. www.fugro.com (англ.). Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.
- ↑ Maritime Journal | Wind farm project is workboat magnet. www.maritimejournal.com (англ.). Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.
- ↑ Maritime Journal | Thanet Offshore Windfarm construction forges ahead. www.maritimejournal.com (англ.). Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.
- ↑ Arkona Offshore Wind Farm, Baltic Sea. Power Technology. Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 13 жовтня 2017.
- ↑ Geotechnical Ground Investigation at the proposed EXTENSION (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2017.
- ↑ Geotechnical Data for Kriegers Flak OSS Sites Available. Offshore Wind (амер.). Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 2 листопада 2017.
- ↑ Simm, Jonathan; Cruickshank, Ian (1998). Construction Risk in Coastal Engineering (англ.). Thomas Telford. ISBN 9780727726865. Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.