Generation П (фільм) — Вікіпедія

Generation П
рос. Generation П
Жанр	Комедія Драма
Режисер	Віктор Гінзбург
Продюсер	Олексій Рязанцев, Стас Єршов, Джина Гінзбург, Виктор Гінзбург
Сценарист	Віктор Гінзбург
У головних ролях	Володимир Єпіфанцев Михайло Єфремов Андрій Фомін Іван Охлобистін Володимир Меньшов Олександр Гордон Олег Тактаров Рената Литвинова
Оператор	Олексій Родіонов
Композитор	Олександр Хак
Монтаж	Кароліна Мацієвська
Кінокомпанія	Room
Тривалість	112 хв.
Мова	Російська
Країна	Росія
Рік	2011
Дата виходу	14 квітня 2011
Кошторис	7 млн. $
Касові збори	4 400 000 $[1]
IMDb	ID 0459748
Рейтинг	MPAA: R
generationp.ru

«Generation П» (англ. Generation P) — перша повнометражна екранізація однойменного роману Віктора Пелевіна в постановці Віктора Гінзбурга. Робота над фільмом почалась наприкінці 2006 року. У прокат фільм вийшов 14 квітня 2011 року^[2]

З 9 грудня 2014 року, після протестів громадськості, фільм заборонили до показу та розповсюдження в Україні через незаконні вчинки та антиукраїнські шовіністичні висловлювання актора фільму Івана Охлобистіна.

Як і книга, фільм має достатньо заплутану структуру і багато переплетень сюжетних ліній. Під час роботи над сценарієм сюжет був серйозно перероблений: на відміну від книги, історія якої закінчується наприкінці 1990-х, події фільму доведено до наших днів і продовжено в майбутнє^[3]. Разом з живими героями, в картині як повноправні персонажі присутні і корпоративні бренди. Герой фільму — Вавілен Татарський — поет, випускник Літінституту і типовий представник «покоління пепсі». У результаті соціально-економічних змін пострадянського періоду, Вавілен змінює поезію на прозу життя — роботу торговцем у чеченців. Він створює слогани, які потім продає. Його задача — адаптувати західну рекламу до російського менталітету, і він дуже добре її виконує. Реклама стає для нього не просто роботою, а сенсом життя, релігією. І тут починають відкриватися різні таємниці…

«Не шукай символічного значення, інакше знайдеш. На свою голову», — застерігає Пелевін^[3].

Проходять роки, і Вавілен вже зрозумів таїнства віртуальної телевізійної реальності, яка програмує розум глядачів. Він упевнюється: все навкруги — Че Гевара, Христос, супермоделі або демократія — такі ж самі бренди як Coca Cola, Nokia або долар. Все має свій грошовий еквівалент.

• Володимир Єпіфанцев — Вавілен Татарський
• Михайло Єфремов — Леонід (Легіон) Азадовський
• Андрій Фомін — Морковін
• Іван Охлобистін — Малюта
• Володимир Меньшов — Фарсук Фарсейкін
• Олександр Гордон — Ханін
• Олег Тактаров — Вовчик
• Рената Литвинова — Алла
• Андрій Панін — Коля
• Анібаль Сільвейра — Че Гевара (голос)
• Леонід Парфьонов — журналіст
• Сергій Шнуров — Гіреєв
• Амалія Гольданська — Лена
• Роман Трахтенберг — Саша Бло

Фільм демонструвався у складі офіційних програм кінофестивалів в усьому світі, в тому числі у програмі фестивалю «Авангард» у Торонто. Він виграв «Спеціальну згадку журі» на фестивалі у Карлових Варах та отримав приз глядацьких симпатій на фестивалі «Супутник над Польщею», що проходив у Варшаві.

У січні 2012 року американське видання The Huffington Post присудило фільму перше місце в рейтингу іноземних фільмів, які брали участь у міжнародному фестивалі у Палм-Спрінгс, Каліфорнія.

З 9 грудня 2014 року Державне агентство України з питань кіно заборонило до показу та поширення в Україні фільм «Generation П» разом із ще 70-ма фільмами та серіалами за участю Івана Охлобистіна.^[4][5] За повідомленням відомства, заборона пов'язана із антиукраїнськими шовіністичними вчинками Охлобистіна, а також порушенням ним заборони на в'їзд до України.^[6][7] Незадовго до цього за заборону протестували активісти, зокрема учасники кампанії «Бойкот російського кіно».

• Generation П [Архівовано 4 червня 2011 у Wayback Machine.](укр.) на сайті Кіно-Театр
• Generation P на сайті IMDb (англ.)
• Офіційний сайт [Архівовано 10 квітня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
• Офіційна група у facebook [Архівовано 2 грудня 2017 у Wayback Machine.](рос.)

Це незавершена стаття про кінофільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.