Hoplitomeryx — Вікіпедія

Hoplitomeryx
Період існування: 11.63–5.333
H. matthei, Національний природничий музей, Лейден, Нідерланди
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина: †Hoplitomerycidae
Рід: †Hoplitomeryx
Leinders, 1984
Види
  • †H. matthei Leinders, 1984
  • †H. apruthiensis Mazza & Rustioni, 2011
  • †H. apulicus Mazza & Rustioni, 2011
  • †H. falcidens Mazza & Rustioni, 2011
  • †H. magnus Mazza & Rustioni, 2011
  • †H. minutus Mazza & Rustioni, 2011
Вікісховище: Hoplitomeryx

Hoplitomeryx — рід вимерлих оленеподібних, які жили на колишньому острові Гаргано в міоцені та ранньому пліоцені, нині півострові на східному узбережжі Південної Італії. Гоплітомерикс мав п'ять рогів і шаблеподібні верхні ікла, схожі на сучасних кабарг.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • De Giuli, C. & Torre, D. 1984a. Species interrelationships and evolution in the Pliocene endemic faunas of Apricena (Gargano Peninsula - Italy). Geobios, Mém. spécial, 8: 379–383.
  • De Giuli, C., Masini, F., Torre, D. & Boddi, V. 1986. Endemism and bio-chronological reconstructions: the Gargano case history. Bollettino della Società Paleontologica Italiana,25 (3): 267–276. Modena.
  • Dermitzakis, M. & De Vos, J. 1987. Faunal Succession and the Evolution of Mammals in Crete during the Pleistocene. Neues Jahrbuch Geologische und Paläontologische Abhandlungen 173, 3: 377–408.
  • De Vos, J. 1979. The endemic Pleistocene deer of Crete. Proceedings of the Koninklijke Nederlandse Akademie van Wetenschappen, Series B 82, 1: 59–90.
  • De Vos, J. & Van der Geer, A.A.E. 2002. Major patterns and processes in biodiversity: axonomic diversity on islands explained in terms of sympatric speciation. In: Waldren, B. & Ensenyat (eds.). World Islands in Prehistory, International Insular Investigations, V Deia International Conference of Prehistory. Bar International Series, 1095: 395–405.
  • Freudenthal, M. 1972: Deinogalerix koenigswaldi nov. gen., nov. spec., a giant insectivore from the Neogene of Italy. Scripta Geologica 14. [1] (includes full text PDF)
  • Freudenthal, M. 1976. Rodent stratigraphy of some Miocene fissure fillings in Gargano (prov. Foggia, Italy). Scripta Geologica 37. [2] (includes full text PDF)
  • Freudenthal, M. 1985. Cricetidae (Rodentia) from the Neogene of Gargano (Prov. of Foggia, Italy). Scripta Geologica 77. [3] (includes full text PDF)
  • Leinders, J.J.M. 1984. Hoplitomerycidae fam. nov. (Ruminantia, Mammalia) from Neogene fissure fillings in Gargano (Italy); part 1: The cranial osteology of Hoplitomeryx gen. nov. and a discussion on the classification of pecoran families. Scripta Geologica 70: 1-51, 9 pl. [4] (includes full text PDF)
  • Mazza, P. 1987. Prolagus apricenicus and Prolagus imperialis: two new Ochotonids (Lagomorpha, Mammalia) of the Gargano (Southern Italy). Bollettino della Società Paleontologica Italiana, 26 (3): 233–243.
  • MAZZA, P. P. A. and RUSTIONI, M. (2011), Five new species of Hoplitomeryx from the Neogene of Abruzzo and Apulia (central and southern Italy) with revision of the genus and of Hoplitomeryx matthei Leinders, 1983. Zoological Journal of the Linnean Society, 163: 1304–1333. DOI:10.1111/j.1096-3642.2011.00737.x
  • Parra, V., Loreau, M. & Jaeger, J.-J. 1999. Incisor size and community structure in rodents: two tests of the role of competition. Acta Oecologica, 20: 93–101.
  • Mazza P.P.A. 2015 Scontrone (central Italy), signs of a 9-million-year-old tragedy. Lethaia, 48: 387–404. DOI:10.1111/let.12114
  • Mazza, P.P.A., Rossi M.A., Agostini S. (2015) Hoplitomeryx (Late Miocene, Italy), an example of giantism in insular ruminants. Journal of Mammalian Evolution 22: 271–277. DOI:10.1007/s10914-014-9277-2
  • Mazza P. P. A., Rossi M.A., Rustioni M., Agostini S., Masini F. and Savorelli, A. (2016) Observations on the postcranial anatomy of Hoplitomeryx (Mammalia, Ruminantia, Hoplitomericidae) from the Miocene of the Apulia Platform (Italy). Palaeontographica, 307 (1-6): 105–147.
  • Van der Geer, A.A.E. 1999. On the astragalus of the Miocene endemic deer Hoplitomeryx from the Gargano (Italy). In: Reumer, J. & De Vos, J. (eds.). Elephants have a snorkel! Papers in honour of P.Y. Sondaar: 325–336. Deinsea 7.
  • Van der Geer, A.A.E. 2005. The postcranial of the deer Hoplitomeryx (Mio-Pliocene; Italy): another example of adaptive radiation on Eastern Mediterranean Islands. Monografies de la Societat d'Història Natural de les Balears 12: 325–336.
  • Van der Geer, A.A.E. 2005. Island ruminants and the evolution of parallel functional structures. In: Cregut, E. (Ed.): Les ongulés holarctiques du Pliocène et du Pléistocène. Actes Colloque international Avignon, 19-22 septembre. Quaternair, 2005 hors-série 2: 231–240.
  • Van der Geer, A.A.E. 2008. The effect of insularity on the Eastern Mediterranean early cervoid Hoplitomeryx: the study of the forelimb. Quaternary International, 182(1)145-159.
  • Van der Geer, A., Lyras, G., de Vos, J. & Dermitzakis M. 2010. Evolution of Island Mammals: Adaptation and Extinction of Placental Mammals on Islands. Oxford: Wiley-Blackwell Publishing.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Hoplitomeryx&oldid=41640782