Langstonia — Вікіпедія

Langstonia
Період існування: середній міоцен
~13–12 млн р. т.
Skeleton restoration
Реставрація, що показує відомі елементи, а решту матеріалу заповнено після споріднених видів
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Клада: Архозаври (Archosauria)
Надряд: Crocodylomorpha
Клада: Crocodyliformes
Клада: Mesoeucrocodylia
Клада: Metasuchia
Клада: Ziphosuchia
Підряд: Notosuchia
Клада: Xenodontosuchia
Клада: Sebecosuchia
Клада: Sebecia
Родина: Sebecidae
Рід: Langstonia
Paolillo & Linares, 2007
Вид:
L. huilensis
Біноміальна назва
Langstonia huilensis
(Langston, 1965)
Синоніми

Langstonia (що означає «[крокодил] Ленгстона», на честь палеонтолога Ванна Ленгстона-молодшого) — вимерлий рід крокодиломорфів родини Sebecidae. Він жив у середньому міоцені (зокрема, в Лавентанській епосі наземних ссавців), у «мавпячих ложах» колумбійської формації Вільявієха. Назва Langstonia була названа в 2007 році Альфредо Паолілло та Омаром Лінаресом за скам’янілості, спочатку описані Ленгстоном у 1965 році як Sebecus huilensis. Отже, типовим видом є L. huilensis(Paolillo та Linares, 2007).

Палеобіологія

[ред. | ред. код]
Реставрація

Через фрагментарність загальновідомих останків цієї родини можна описати лише деякі загальні аспекти зовнішнього вигляду та біології Langstonia. Викопний тип цього виду більший за Sebecus icaeorhinus зі щелепами та зубами ще більш сплощеними, хоча його загальні пропорції нагадують цей вид, що свідчить про те, що їх череп був би вищим і сплощеним з боків, на відміну від сучасних крокодилів, які зазвичай мають горизонтально сплощений череп з конічними зубами. Зуби зифодонтоподібні, з дуже сплощеними боками, злегка загнутими назад і з зубчастими краями з невеликими зубчиками, а також без будь-яких борозенок на поверхні. Цей тип зубів зустрічається у близьких родичів себецид, пейрозаврид і баурусухид крейдяного періоду та деяких крокодилів кайнозою (Pristichampsidae та деяких Mekosuchinae). Ці форми були наземними тваринами, які використовували свої зуби, щоб різати і розривати свою здобич, тому що традиційний метод захоплення крокодилів, використовуючи силу тиску, щоб утримати і втопити своїх жертв, нежиттєздатний на суші; ці крокодиломорфи також мали більш подовжені кінцівки, жорстку спину, ідеальну для утримання ваги та сили для бігу. Ленгстон уже припустив, що ці зуби свідчать про те, що ця тварина має більше наземних звичок, ніж сучасні види та крокодили міоцену(Langston, 1965, с. 134—135). Басбі припустив, що той факт, що його череп був високий, означав, що ці тварини прагнуть не чинити тиску під час укусу нескінченно довго, а робити порізи, а потім швидко повертати назад, щоб кровотеча повільно послаблювала їхню здобич, щоб пожерти, подібно до того, подібно до сучасного дракона Комодо, отже приймаючи стратегію переслідування в районах, куди часто переміщується здобич(Busbey, 1986, с. 27).

Оскільки у фауні Ла-Венти, хоча і були деякі великі ссавці-хижаки (спарасодонти, Lycopsis longirostrus і Dukecynus), жоден з них не прирівнювався за розміром до тодішніх крокодиломорфівArgot, (2004, с. 513) і ці себециди, ймовірно, були головними наземними хижаками в їхній екосистемі. Клімат був теплим і вологим із сильними опадами та періодами посухи, які не тривали більше 3–4 місяців, складаючись із вододілів, лісів і деяких прилеглих ділянок відкритих луків, де Langstonia міг би полювати на велику різноманітність видів, що належать до мегафауни(Kay та Madden, 1997, с. 534—535).

Зникнення системи великих річок озерної системи Амазонки і поступове підняття Анд спричинили серйозні екологічні зміни в Південній Америці в середині міоцену. Останні себециди, Langstonia та Barinasuchus, ймовірно, були головними хижаками у своєму середовищі, і, як наслідок, вони були б особливо сприйнятливі до екологічних змін, які спричинили вимирання інших ліній, зокрема копитних ссавців (таких як групи Astrapotheria, Leontiniidae, Adianthidae та Notohippidae), що призвело до вимирання останніх крокодиломорфів нотозухій у світі(Riff та ін., 2012, с. 29)(Prevosti, Forasiepi та Zimicz, 2013, с. 20).

Література

[ред. | ред. код]
  • Argot, C. (2004). Evolution of South American mammalian predators (Borhyaenoidea): anatomical & palaeobiological implications. Zoological Journal of the Linnean Society. 140 (4): 487—521. doi:10.1111/j.1096-3642.2004.00110.x.
  • Buffetaut, E.; Hoffstetter, R. (1977). Découverte du Crocodilien Sebecus dans le Miocène du Pérou oriental. Comptes Rendus de l'Académie des Sciences de Paris. Série D (French) . 284: 1663—1666.
  • Busbey, A. (1986). New material of Sebecus cf. huilensis (Crocodylia: Sebecosuchidae) from the Miocene of La Venta Formation of Colombia. Journal of Vertebrate Paleontology. 6: 20—27. doi:10.1080/02724634.1986.10011595.
  • Carvalho, Ismar de Souza; Antunes Texeira, Vicente de Paula; Da Fonseca Ferraz, Mara Lúcia; Borges Ribeiro, Luiz Carlos; Martinelli, Agustín Guillermo; Macedo Neto, Francísco; Sertich, Joseph J. W.; Cardoso Cunha, Gabriel; Cardoso Cunha, Isabella; Fonseca Ferraz, Patrícia (2011). Campinasuchus dinizi gen. et sp. nov., a new Late Cretaceous baurusuchid (Crocodyliformes) from the Bauru Basin, Brazil (PDF). Zootaxa. 2871: 19—42. doi:10.11646/zootaxa.2871.1.2.
  • Kay, R.; Madden, R. (1997). Paleogeography and paleoecology. У Kay, R.; Madden, R.; Cifelli, R. та ін. (ред.). Vertebrate Paleontology in the Neotropics. The Miocene Fauna of La Venta, Colombia. Smithsonian Institution Press. с. 520—550.
  • Langston, W. (1965). Fossil crocodilians from Colombia and the Cenozoic History of the Crocodylia in South America. University of California Publications of Geological Sciences. 52: 1—127.
  • Langston, W.; Gasparini, Z. (1997). Crocodilians, Gryposuchus, and the South American gavials. У Kay, R.; Madden, R.; Cifelli, R. та ін. (ред.). Vertebrate Paleontology in the Neotropics. The Miocene Fauna of La Venta, Colombia. Smithsonian Institution Press. с. 113—154.
  • Legasa, O.; Buscalioni, Ángela D.; Gasparini, Zulma (1993). The serrated teeth of Sebecus and the iberoccitanian crocodile. A morphological and ultrastructural comparison (PDF). Studia Geologica Salmanticensia. 29: 127—144.
  • Paolillo, Alfredo; Linares, Omar J. (2007). Nuevos cocodrilos Sebecosuchia del Cenozoico Suramericano (Mesosuchia:Crocodylia) (PDF). Paleobiologia Neotropical (ісп.). 3: 1—25.
  • Pinheiro, A.E.P.; Campos, D.A.; Bergqvist, L.P. (2011). The presence of Sebecus cf. huilensis Langston (Sebecia, Metasuchia) in the Middle Paleocene of the Itaboraí Basin, Rio de Janeiro State, Southeastern Brazil. Ameghiniana. 48 (4, Supplemento): R91—R92.
  • Pol, D.; Leardi, J.M.; Lecuona, A.; Krause, M. (2012). Postcranial anatomy of Sebecus icaeorhinus (Crocodyliformes, Sebecidae) from the Eocene of Patagonia. Journal of Vertebrate Paleontology. 32 (2): 328—354. doi:10.1080/02724634.2012.646833. S2CID 86565764.
  • Pol, Diego; Powell, Jaime E. (2011). A new sebecid mesoeucrocodylian from the Rio Loro Formation (Palaeocene) of north-western Argentina. Zoological Journal of the Linnean Society. 163: S7—S36. doi:10.1111/j.1096-3642.2011.00714.x.
  • Prevosti, Francisco J.; Forasiepi, Analía; Zimicz, Natalia (2013). The evolution of the Cenozoic terrestrial mammalian predator guild in South America: competition or replacement?. Journal of Mammalian Evolution. 20 (1): 3—21. doi:10.1007/s10914-011-9175-9. S2CID 15751319.
  • Riff, D.; de Souza, R.G.; Cidade, G.M.; Martinelli, A.G.; de Souza-Filho, J.P. (2012). Crocodilomorfos. A maior diversidade de répteis fósseis do Brasil (PDF). Terrae (порт.). 9 (1–2): 12—40.
  • Salas-Gismondi, R.; Antoine, P.-O.; Baby, P.; Brusset, S.; Benammi, M.; Espurt, N.; de Franceschi, D.; Pujos, F.; Tejada, J.; Urbina, M. (2007). Middle Miocene crocodiles from the Fitzcarrald Arch, Amazonian Peru. У Díaz-Martínez, E; Rábano, I. (ред.). 4th European Meeting on the Palaeontology and Stratigraphy of Latin America (PDF). ISBN 978-8478407071. Архів оригіналу (PDF) за 4 липня 2009.