Leck mich im Arsch — Вікіпедія

Leck mich im Arsch
Композитор	Вольфганг Амадей Моцарт
Каталог	231 і 382c
Видано	1782
Тональність	Сі-бемоль мажор
Мова	німецька
Leck mich im Arsch у Вікісховищі

Leck mich im Arsch (Laßt froh uns sein, Лизни мене в дупу) — канон для 6 голосів сі-бемоль мажор K. 231/382c, один із шести канонів, написаних Моцартом в 1782 році у Відні^[1]. Призначався для виконання на шість голосів з товаришами на дружніх вечірках, опублікований після смерті Моцарта його вдовою.

Перший рядок тексту канону, Leck mich im Arsch — «Лизни мене в дупу» — вульгаризм, ймовірно, вперше з'явився в німецькій літературі в драмі Гете Гец фон Берліхінген, опублікованій в 1773 р.; цими словами Гец відповідає посланцю імператора.

Видавці Брайткопф і Хартель, яким вдова Моцарта передала рукописи канонів у 1799 р. опублікували канон під пом'якшеною назвою Laßt froh uns sein («Радіймо!»).

Літературним перекладом назви канону буде: «поцілуй мене в дупу».

Leck mich im Arsch!^[2]

Lasst uns froh sein!

Murren ist vergebens!

Knurren, Brummen ist vergebens,

ist das wahre Kreuz des Lebens.

Drum lasst uns froh und fröhlich sein!

Переклад:

Лизни мене в дупу!

Будьмо щасливі!

Бурчання марно!

Гарчання, гул — дарма,

Це — справжній хрест життя.

Так давайте будемо радісні й щасливі!

• NMA III/10: Kanons, Edition (Dunning, 1974) // mozarteum.at [Архівовано 12 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Виконання. Chorus Viennensis, Uwe Christian Harrer [Архівовано 26 лютого 2020 у Wayback Machine.]