French
DeutschЛейшманія — Вікіпедія
| Лейшманія | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Leishmania donovani у клітині кісткового мозку | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Види | ||||||||||||||||
| дивитись текст | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Лейшманія (Leishmania) — рід одноклітинних паразитичних еукаріот родини Трипаносоматиди (Trypanosomatidae) класу Кінетопластиди (Kinetoplastida). Представники роду спричинюють лейшманіози людини і тварин[2]. Переносниками лейшманій є москіти з роду Phlebotomus в Старому Світі, і з роду Lutzomyia в Новому Світі. Природним резервуаром різних видів служать хребетні тварини, яких відносять до шести рядів ссавців і ящірок[3]; втім, на підставі ізоферментного аналізу лейшманій ящірок запропонували виділити в окремий рід ряду трипаносоматид — Sauroleishmania[4]. Лейшманії, в основному, уражають гризунів, собак і людей, але також відзначені випадки ураження даманів, кішок і коней. У Новому Світі лейшманіози виявляють в опосумів, лінивців і броненосців[5]; зареєстровані випадки лейшманіозів у кенгуру в Австралії. За оцінками ВООЗ від початку 1990-х, на лейшманіози хворіли близько 12 мільйонів людей у 88 країнах.[6]. Названо рід на честь шотландського науковця Вільяма Буга Лейшмана, який першим виявив представника з цього роду.
Для розвитку лейшманій потрібні два хазяїни. Першим із них є москіт, у крові якої розвиваються й розмножуються лейшманії в джгутиковій промастиготній формі (розмір 10-15мкм)[7]. Другим хазяїном є представник хребетних, зокрема й людина, в організмі якого збудник перебуває в амастиготній безджгутиковій формі (розміри суттєво менші — від 2 до 5 мкм). Тут лейшманії перебувають переважно всередині макрофагів (внутрішньоклітинно) — особливо в органах системи мононуклеарних фагоцитів (раніше — ретикуло-ендотеліальної системи).
Після потрапляння інфікованої крові в травну систему москіта збудники розмножуються в безджгутиковій формі. Пізніше вони трансформуються у велику джгутикову форму. За допомогою джгутиків лейшманії активно просуваються до хоботка комахи і під час наступного укусу потрапляють у шкіру основного хазяїна. Там вони мігрують у дендритні клітини периферичних шкірних нервів і макрофаги й розмножуються всередині них[8]. Після розмноження лейшманії руйнують клітинну мембрану і таким чином потрапляють у незаражені клітини імунної системи. Цей процес відбувається переважно в лімфатичних вузлах, кістковому мозку, селезінці, печінці. Інкубаційний період при цьому може сильно відрізнятися і становити від одного місяця до семи років.
Для людини патогенні кілька видів лейшманій, що подібні за морфологією, але відрізняються за епідеміологічними особливостями передачі, географічним поширенням, гісто- й органотропізмом і спричинюють наступні хвороби: вісцеральний лейшманіоз (збудник — L. donovani та L. infantum); шкірний лейшманіоз (збудники — L. tropica major, L. tropica minor, L. tropica infantum та L. aethiopica); шкірно-слизовий лейшманіоз (збудник — L. mexicana, peruviana, L. brasiliensis).[9][10]
Лейшманії можуть рости на штучних поживних середовищах, а також на курячому ембріоні та культурі тканин. На особливому поживному середовищі NNN (Нова-Мак-Ніла-Ніколь) лейшманії утворюють безджгутикову форму. Для виділення чистої культури здійснюється посів у конденсаційну воду стерильних пробірок, що містять середовище NNN з додаванням антибіотиків (окрім амфотерицину В) для знищення конкуруючої мікробної флори. Після закінчення 2 діб зростання при температурі 22-27°С на поверхні агару з'являються дрібні круглі колонії, рясне зростання — на 7-21 день. У культурах клітин лейшманії культивують при температурі 37°С у формі амастигот. У тілі москіта лейшманії набувають форми сигари. Слід врахувати, що лейшманії мають певну спільність антигенів з мікобактеріями і трипаносомами, що може стати причиною діагностичних помилок при проведенні серологічних реакцій. Окремі штами лейшманій адаптовані до різних видів тварин і мають різноманітну тропність до різних органів і тканин.
L. aethiopica
L. amazonensis
L. arabica
L. archibaldi (спірний вид)
L. aristedesi
L. (Viannia) braziliensis
L. chagasi (синонім L. infantum)
L. (Viannia) colombiensis
L. deanei
L. donovani
L. enriettii
L. equatorensis
L. forattinii
L. garnhami
L. gerbili
L. (Viannia) guyanensis
L. herreri
L. hertigi
L. infantum
L. killicki
L. (Viannia) lainsoni
L. major
L. mexicana
L. (Viannia) naiffi
L. (Viannia) panamensis
L. (Viannia) peruviana
L. (Viannia) pifanoi
L. (Viannia) shawi
L. tarentolae
L. tropica
L. turanica
L. venezuelensis
- ↑ L.F. Schnur (1989). On the Clinical Manifestations and Parasites of Old World Leishmaniases and Leishmania Tropica Causing Visceral Leishmaniasis. doi:10.1007/978-1-4613-1575-9_119. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
- ↑ Ryan KJ; Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th ed.). McGraw Hill. с. 749–54. ISBN 0838585299.
- ↑ Noyes H.A. та ін. (1997). The Leishmania hertigi (Kinetoplastida; Trypanosomatidae) complex and the lizard Leishmania: their classification and evidence for a neotropical origin of the Leishmania-Endotrypanum clade. Journal of Eurkaryotic Microbiology. 44 (5): 511—7. doi:10.1111/j.1550-7408.1997.tb05732.x.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) - ↑ Rioux J.-A. та ін. (1990). Taxonomy of Leishmania. Use of isoenzymes. Suggestions for a new classification. Annales de parasitologie humaine et comparée. 65 (3): 111—25.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) - ↑ Gramiccia M. and Gradoni L. (2005). The current status of zoonotic leishmaniases and approaches to disease control. International Journal for Parasitology. 35 (11-12): 1169—80. doi:10.1016/j.ijpara.2005.07.001.
{{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка) - ↑ Rose K. та ін. (2004). Cutaneous leishmaniasis in red kangaroos: isolation and characterisation of the causative organisms. International Journal for Parasitology. 34 (6): 655—64. doi:10.1016/j.ijpara.2004.03.001.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) - ↑ Leishmania mexicana / Leishmania major. Архів оригіналу за 15 жовтня 2007. Процитовано 27 червня 2014.
- ↑ van Zandbergen G. та ін. (2006). Leishmania disease development depends on the presence of apoptotic promastigotes in the virulent inoculum. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 103 (37): 13837—42. doi:10.1073/pnas.0600843103. PMID 16945916. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 червня 2014.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) - ↑ Douba M. та ін. (1997). Current status of cutaneous leishmaniasis in Aleppo, Syrian Arab Republic (PDF). Bulletin of the World Health Organization. 75 (3): 253—9. PMC 2486952. PMID 9277013. Архів оригіналу (PDF) за 28 грудня 2009. Процитовано 27 червня 2014.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) - ↑ WHO. Media centre Leishmaniasis. Fact sheet Updated March 2016. [1] [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Schönian G. та ін. (2008). Leishmaniases in the Mediterranean in the era of molecular epidemiology. Trends in Parasitology. 24 (3): 135—42. doi:10.1016/j.pt.2007.12.006. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 27 червня 2014.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) (англ.) - Lukeš J. та ін. (2007). Evolutionary and geographical history of the Leishmania donovani complex with a revision of current taxonomy. Proceedings of the National Academy of Sciences. 104 (22): 9375—80. doi:10.1073/pnas.0703678104. Архів оригіналу за 25 липня 2017. Процитовано 27 червня 2014.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) (англ.) - Kuhls K. та ін. (2005). Analysis of ribosomal DNA internal transcribed spacer sequences of the Leishmania donovani complex. Microbes and Infection. 7 (11-12): 1224—34. PMID 16002315.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) (англ.) - Drug Search for Leishmaniasis [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.] World Community Grid
 | Це незавершена стаття з мікробіології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |