Lioré et Olivier LeO 25 — Вікіпедія

Lioré et Olivier LeO 25
Призначення:	торпедоносець, поплавковий гідролітак
Перший політ:	1929
На озброєнні у:	Повітряні сили Франції
Виробник:	Lioré et Olivier
Всього збудовано:	86
Конструктор:	Lioré et Olivierd
Екіпаж:	5-6 осіб
Максимальна швидкість (МШ):	231 км/год
Дальність польоту:	1500 км
Бойова стеля:	6500 м
Довжина:	17,75 м
Висота:	6,67 м
Розмах крила:	25,47 м
Площа крила:	133,8 м²
Порожній:	5300 кг
Споряджений:	9563 кг
Двигуни:	2 ×Gnome-Rhône 14Kirs/Kjrs
Тяга (потужність):	2 × 870 к.с.
Підвісне озброєння:	700 кг
Кулеметне озброєння:	3 × 7,5-мм авіаційних кулемети
Торпедне озброєння:	670 кг
Lioré et Olivier LeO 25 у Вікісховищі

Ліор ет Олів'є LeO 25 (фр. Lioré et Olivier LeO 25) — серія двомоторних поплавкових біпланів-торпедоносців виробництва французької авіакомпанії Lioré et Olivier міжвоєнного періоду. Для ВПС Франції серійно виготовлялись літаки модифікацій LeO H.257 і LeO H.258. До початку Другої світової війни безнадійно застарів і використовувався для патрулювання, проте під час німецького наступу на Францію також здійснював бомбардувальні місії.

В середині 20-их років в компанії Lioré et Olivier було сконструйовано біплан LeO 20 — порівняно гарний бомбардувальник того часу. Створена конструкція продовжувала розвиватись і 1929 року почались випробування прототипу LeO 25, який став основою для цілої серії літаків. В основному літаки відрізнялись різними моделями двигунів. 14 листопада 1932 року в повітря вперше піднявся літак LeO H.256.01 з двигунами HS 12Nbr^[en] , який після зміни хвостового оперення був прийнятий на озброєння під позначенням LeO H.258. Ще один прототип майбутніх серійних літаків LeO H.257.01 випробовувався навесні 1933 року і відрізнявся двигунами — GR 14Kbr і закритою кабіною. Серійні літаки отримали позначення LeO H.257bis. Загалом до квітня 1939 року було побудовано 86 серійних літаків.^[1]

• LeO H.257bis — оснащувався двигунами GR 14Kirs/jrs потужністю 870 к.с. (60 екз.)
• LeO H.258 — оснащувався двигунами HS 12Nbr потужністю 650 к.с. (60 екз.)

Гідропланами LeO H.257/258 було оснащено три ескадрильї — B1, B2 і B3. В кінці 1938 року H.258 були передані в резерв, але з початком Другої світової війни 8 літаків надійшли на озброєння патрульних ескадрилей 2S4 в Бретані і 4S2 в Північній Африці. Літаки використовувались для патрулювання, а в активних бойових діях участі не брали, більше того 1 квітня 1940 року було розформовано ескадрилью B3.

З початком німецького наступу LeO H.257bis почали використовуватись і для нальотів на наземні цілі. Так під час оточення військ союзників в Дюнкерку літаки ескадрильї B2 здійснювали нічні нальоти на дороги і мости в районі Булонь-Кале і досягли деяких успіхів. Проте при денних нальотах на танкові частини Вермахту, які просувались до Шербуру, застарілі літаки зазнали великих втрат. Не зважаючи на це 15 серпня 1941 року в строю ще залишалось 45 H.257bis і 8 H.258. В складі авіації Режиму Віші вони використовуватись тільки як навчальні.^[1]

Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы^[2]

• Захисне:
  • 1 × 7,5-мм кулемет в носовій установці
  • 1 × 7,5-мм кулемет в верхній установці
  • 1 × 7,5-мм кулемет в нижній висувній установці
• Бомбове:
  • 700 кг бомб або
  • 1 × торпеда DA

• Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Lioré et Olivier LeO 25