Little Nightmares 2 — Вікіпедія

Little Nightmares 2
РозробникTarsier Studios
ВидавецьBandai Namco Entertainment
Дистриб'юторPlayStation Store, Microsoft Store, Nintendo eShop, Humble Store[d], Good Old Games, Steam і Google Stadia
Жанр(и)платформер, survival horror
ПлатформаWindows
PlayStation 4
Xbox One
Nintendo Switch
PlayStation 5
Xbox Series X
Дата випуску11 лютого 2021
Режим гриоднокористувацька гра
Моваанглійська, французька, російська, італійська, німецька, іспанська, арабська, японська, корейська, польська, бразильський варіант португальської мови, спрощена китайська[d], американська іспанськаd і традиційна китайська[d]
Технічні деталі
РушійUnreal Engine 4
НосійBlu-ray Disc, цифрова дистрибуція і цифрове завантаження[d]
Little Nightmares[d]
Офіційний сайт​(англ.)

Little Nightmares 2 (стилізовано як Little Nightmares II) — відеогра в жанрі платформера з елементами квесту і горрора, розроблена шведською компанією Tarsier Studios і випущена компанією Bandai Namco Entertainment.

Одна з особливостей гри — наявність нового ігрового персонажа, Моно, який подорожує з героїнею Little Nightmares, Шостою, але тут вона керується комп'ютером. Події відбуваються після кінцівки мобільної гри Very Little Nightmares. На відміну від попередньої гри, більшість дії тут відбувається у похмурому місті.

Реліз гри відбувся 11 лютого 2021 року на платформах Windows, PlayStation 4, Xbox One і Nintendo Switch, вихід гри для PlayStation 5 і Xbox Series X — пізніше того ж року[1].

Ігровий процес

[ред. | ред. код]

Гравець грає за 9-річного хлопчика Моно — головного протагоніста гри. Його супроводжує Шоста (головна героїня першої частини гри), керована штучним інтелектом. Гравець може кликати її і спільно виконувати певні завдання[2][3]. У певних локаціях Моно може використовувати ліхтарик, пульт дистанційного управління телевізором, а також певні предмети в якості зброї. У порівнянні з першою частиною управління персонажем покращилося[4].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Дія

[ред. | ред. код]

Моно, хлопчик із паперовим пакетом на голові, бачить сон про двері з символом ока і прокидається. Він подорожує пустельною місцевістю та потрапляє в стару халупу, де живе Мисливець у масці. Мисливець утримує в клітці дівчинку Шосту, Моно визволяє її і обоє тікають від Мисливця. Коли той заганяє їх у кут, вони застрелюють переслідувача з дробовика. Використовуючи двері як пліт, Моно та Шоста вирушають у Бліде місто, оповите туманом і дощем і наповнене старими телевізорами. Протягом усієї подорожі Моно намагається знайти в одному з телевізійних екранів двері зі свого сну, але Шоста повсякчас витягує його назад.

Моно та Шоста потрапляють до школи, де дівчинку схоплюють хулігани. Моно рятує її, і обоє тікають від Вчительки з довгою шиєю. Вибравшись зі школи, Шоста знаходить жовтий плащ, який носила в попередній грі. Пара досягає лікарні, де вони стикаються з Пацієнтами, схожими на манекени, їхніми відокремленими Живими Руками та Лікарем, який повзає по стелі. Моно заманює Лікаря на сміттєспалювальний завод і може вирішити вбити його або залишити в пастці. Потім Моно та Шоста виходять у центр Блідого міста. Вони помічають Сигнальну вежу, яка контролює мешканців міста через телевізори. Обличчя Глядачів, які дивляться повсюдні телевізори, спотворюються.

Коли Моно нарешті досягає дверей через телевізор, вони відчиняються і за ними постає примарна Тонка Людина. Ця істота вибирається в реальність і затягує за собою Шосту, залишаючи тільки її мерехтливу тінь. Тінь Шостої веде Моно до Сигнальної вежі, де він протистоїть Тонкій Людині. Моно виявляє, що має такі ж здібності з телекінезу, як Тонка Людина, знімає зі своєї голови пакет і перемагає істоту.

Моно входить до Сигнальної вежі та знаходить там Шосту, перетворену на спотворену велетку. Коли Моно ламає її музичну скриньку, Шоста лютує, але сутичка з Моно повертає її до нормального стану. Сигнальна вежа починає руйнуватися, дітей переслідує мінлива маса м'яса й очей, яка утворює її серцевину. Діти тікають, але Шоста зраджує Моно і дозволяє йому впасти в прірву, перш ніж втекти крізь екран телевізора.

Опинившись на самоті, оточений масою плоті, Моно змиряється зі своєю долею. Минає час, Моно стає старшим і вищим, повільно змінюючись під впливом Сигнальної вежі, і врешті сам стає Тонкою Людиною. Камера віддаляється і виявляється, що Тонка Людина сидить у кімнаті в кінці коридору зі сну Моно.

Якщо гравець знайшов усі колекційні предмети (примари дітей), то в фінальній сцені Шоста виходить з екрану телевізора та зустрічає свою тінь, яка показує рекламу з запрошенням до Черева. Живіт Шостої раптом бурчить від голоду.

Трактування сюжету

[ред. | ред. код]

Як і попередня гра, Little Nightmares II своєю загадковою атмосферою та сюжетом сприяла припущенням фанатів, які пояснили б тамтешні події. З-поміж них одне з головних питань полягає в тому, чому Шоста наприкінці гри зрадила Моно. Одне з популярних пояснень стверджує, що Шоста усвідомлювала, що з нею щось не так, і тому дозволила Моно впасти, думаючи нібито це врятує хлопчика від неї[5]. Інша гіпотеза стверджує, що це вже була бездушна оболонка і Тонка Людина хотіла помститися їй і/або врятувати себе в минулому[6]. Природа маси плоті також є обговорюваним питанням. Можливо, це сила, що посилює в людях усе найгірше, і так вона зробила з Моно Тонку Людину, а в Шостій пробудила нестерпний голод. Одне з припущень про світ гри полягає в тому, що це метафора наслідків Другої світової війни, на що натякає архітектура та інтер'єри[5].

Оцінки й відгуки

[ред. | ред. код]

Little Nightmares II здобула «переважно схвальні» відгуки, згідно з агрегатором Metacritic[7][8][9][10].

Джордан Девор з Destructoid відгукнувся, що грати в першу Little Nightmares необов'язково, щоб розуміти, що відбувається в приквелі. Моно та Шоста не є нормальними — навіть за мірками того світу — і їм знадобиться допомога одне одного. Керування в Little Nightmares II менш складне; Моно легше хапається за уступи та лазить, але його все ще часто можуть спіймати вороги[11].

Джефф Корк у Game Informer писав, що друга гра продовжує та вдосконалює механіки першої і хоча вона самостійна, бажано ознайомитися з Little Nightmares перед тим, як грати в неї. Доречно розташовані точки збереження мінімізують розчарування від невдач. І хоча Моно здатен битися, пропуск ворожих ударів зазвичай смертельний для нього[13].

Тристан Оґілві в IGN зазначив — Little Nightmares II така ж темна, похмура та моторошно красива, як і оригінал. Ця гра також коротка і присутність там Шостої як просто супутниці Моно виглядає як втрачена можливість розповісти більше про світ гри. В Little Nightmares II не передбачено яких-небудь складних ситуацій, де Моно та Шоста працювали б у тандемі. Справжні «зірки» гри — це її лиходії, один лише звук наближення яких змушує гравців здригатися[17].

Згідно з вердиктом Тома Оррі з VG247, «Little Nightmares 2 — це чудове продовження, що зберігає вражаючий тон оригіналу, але вдосконалюється в усіх ключових сферах. Це не вибуховий горрор, тут немає крові чи тортур, і здебільшого ви стрибаєте на важелі, розв'язуєте головоломки та лазите по меблях, але це не означає, що Tarsier не створили видатних жахів»[22].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Winslow, Jeremy (27 серпня 2020). Little Nightmares 2 Release Date Announced, Haunting Gameplay Trailer Unveiled During Gamescom. GameSpot (англ.). Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 27 серпня 2020.
  2. ↑ Little Nightmares 2. Bandai Namco Entertainment Europe (англ.). Bandai Namco Entertainment. Архів оригіналу за 12 березня 2021. Процитовано 27 серпня 2020.
  3. ↑ Favis, Elise (23 жовтня 2020). 30 minutes with ‘Little Nightmares II’: Building upon the scares of the original (англ.). The Washington Post. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 24 жовтня 2020.
  4. ↑ Аммосов, Александр (24 жовтня 2020). Кошмарные пациенты и мрак коридоров в превью Little Nightmares II (рос.). Игромания. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 24 жовтня 2020.
  5. ↑ а б Crazy Little Nightmares 2 Fan Theories (That Could Actually Be True). Game Rant (англ.). 22 лютого 2021. Процитовано 10 червня 2023.
  6. ↑ Little Nightmares 2 Ending Explained Theory (Full Story) 2021 – Mad Meaning (англ.). 9 серпня 2021. Процитовано 10 червня 2023.
  7. ↑ а б Little Nightmares II for Switch Reviews. Metacritic. Процитовано 9 лютого 2021.
  8. ↑ а б Little Nightmares II for PC Reviews. Metacritic. Процитовано 19 лютого 2021.
  9. ↑ а б Little Nightmares II for PlayStation 4 Reviews. Metacritic. Процитовано 9 лютого 2021.
  10. ↑ а б Little Nightmares II for Xbox One Reviews. Metacritic. Процитовано 19 лютого 2021.
  11. ↑ а б Devore, Jordan (11 лютого 2021). Review: Little Nightmares II. Destructoid. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 11 лютого 2021.
  12. ↑ Ellis, Bradley (9 лютого 2021). Review: Little Nightmares II. Easy Allies. Процитовано 9 лютого 2021.
  13. ↑ а б Cork, Jeff (9 лютого 2021). Little Nightmares II Review – A Horrifying City For Lost Children. Game Informer. Архів оригіналу за 23 березня 2021. Процитовано 9 лютого 2021.
  14. ↑ Ashworth, Mark (9 лютого 2021). Little Nightmares 2 Review - 'A perfectly grim world'. Game Revolution. Процитовано 9 лютого 2021.
  15. ↑ Hurley, Leon (9 лютого 2021). Little Nightmares 2 review: "An amazing little horror game that can be as frustrating as it is brilliant". GamesRadar. Процитовано 9 лютого 2021.
  16. ↑ Helm, Jordan (9 лютого 2021). Review: Little Nightmares II. Hardcore Gamer. Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021.
  17. ↑ а б Tristan, Ogilvie (9 лютого 2021). Little Nightmares 2 Review. IGN. Процитовано 9 лютого 2021.
  18. ↑ Gipp, Stuart (9 лютого 2021). Little Nightmares II Review (Switch). Nintendo Life. Процитовано 9 лютого 2021.
  19. ↑ Henley, Stacey (10 лютого 2021). Little Nightmares 2 review. PC Gamer. Процитовано 10 лютого 2021.
  20. ↑ Barker, Sammy (9 лютого 2021). Little Nightmares II Review (PS4). Push Square. Процитовано 9 лютого 2021.
  21. ↑ Erskine, Donovan (9 лютого 2021). Little Nightmares 2 review: Terror in the big city. Shacknews. Процитовано 9 лютого 2021.
  22. ↑ а б Orry, Tom (9 лютого 2021). Little Nightmares 2 review – little people, sizable fear. VG247. Процитовано 9 лютого 2021.
  23. ↑ Wise, Josh (9 лютого 2021). Little Nightmares II review. VideoGamer.com. Процитовано 9 лютого 2021.
Відеоігри Це незавершена стаття про відеоігри.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Little_Nightmares_2&oldid=43438237