MG-11 — Вікіпедія

Maschinengewehr Modell 1911 (MG 11)
Тип	станковий кулемет
Походження	Швейцарія
Історія використання
На озброєнні	1911—1980
Оператори	Швейцарія
Історія виробництва
Розробник	Гайрем Стівенс Максим Waffenfabrik Bern
Розроблено	1885
Виробник	Waffenfabrik Bern
Виготовлення	1911—1946
Виготовлена кількість	10 000+
Характеристики
Вага	18,7 кг (без станка)
Довжина	1100 мм
Набій	7,5×55 мм Шмідт-Рубін
Калібр	7,5 мм
Дія	віддача ствола
Темп вогню	500 п/хв
Дульна швидкість	750 м/с
Дальність вогню
Ефективна	2000 м
Система живлення	тканинна або металева стрічка
Приціл	відкритий або оптичний
MG-11 у Вікісховищі

Maschinengewehr Modell 1911 або  MG-11 — швейцарський великокаліберний кулемет, представлений перед і під час Першої світової війни. MG-11 походить від німецького кулемета MG 08.

MG-11 було створено на базі кулемета Максима з рідинним охолодженням, який був розроблений винахідником Гайремом Стівенсом Максимом у 1885. MG-11 став останньою серією швейцарських розробок на основі кулемета Максима.

У період з 1891 по 1894 Швейцарія закупила 72 кулемети під назвою MG-94, у «Maxim Nordenfelt», Лондон та у «Deutsche Waffen und Munitionsfabriken» (DWM), Берлін. Ця зброя надійшла до фортець та гірських військ і використовувалася до 1944 як запасна у Територіальних батальйонах. MG-94 монтувався на лафеті і для стрільби з нього стрільцю доводилося стояти на колінах. З обох боків затворної коробки було розташовано два шкіряних ремені, які допомагали керувати кулеметом за допомогою ніг стрільця. Кулемет MG-94 мав калібр 7,5x53,5 мм GP 90 і пізніше був перероблений під більш потужний набій 7,5x55 мм GP 11. З шести кулеметів MG-94 було знято кожухи охолодження, що зробило кулемет легшим і дало змогу використовувати його на літаках. Ці шість MG-94 повітряного охолодження перебували на службі до 1944.

У 1899 Швейцарія закупила 69 кулеметів під назвою MG-00, у компанії «Vickers, Sons & Maxim» у Лондоні. Ці кулемети були розроблені для використання у кавалерії, кріпилися до сідла штативом або мали триногу з сидінням для стрільця. Кулемет MG-00 мав калібр 7,5x53,5 мм GP 90 і пізніше був перероблений під набій 7,5x55 мм GP 11.

Спочатку MG-11 було закуплено у DWM Берлін. З припиненням поставок з Німеччини під час Першої світової війни, виробництво кулемета MG-11 у 1915 розпочала компанія Eidgenössischen Waffenfabrik W+F (спільна збройна фабрика W+F) Берн.^[1]

MG-11 мав водяне охолодження і триногу. Калібр становив 7,5x55 мм GP 11. Кулемет використовували у піхоті, кавалерії, а також у фортецях, танках та літаках. У фортечних моделях використовували оптичний приціл і захисний екран.

У 1934 та 1935 роках кулемет MG-11 було перероблено для використання сучасних металевих стрічок, які почали заміняти застарілі тканинні стрічки оригінальних кулеметів Максима. Також на дулі з'явився полум'ягасник. Було введено новий ударно-спусковий механізм, що дозволило керувати кулеметом однією рукою, а також було додано набір для ведення зенітного вогню. Модернізовані кулемети MG-11 мали білу смугу на кожусі.

На початку 1950-х MG-11 був замінений 7,5 мм Maschinengewehr Modell 1957 (MG-51) з повітряним охолодженням, який став єдиним кулеметом. Заміна закінчилася у 1980-х.

• MG 94 на лафеті;
• MG 00 на тринозі, з простим монтажем;
• MG 11 стандартна версія часів Першої світової війни;
• MG 11 (переробки 1934/1935).

• Schweizerische Armee (Hrsg.): Technisches Reglement Nr. 3, Das schwere Maschinenge-wehr (Mg. 11), provisorische Ausgabe 1939, Bern 1939
• Bericht des Chefs des Generalstabes der Armee an den Oberbefehlshaber der Armee über den Aktivdienst 1939-45
• Robert G. Segel (14 October 2011) "The Swiss MG11 Maxim Machine Gun [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.]", Small Arms Defense Journal,·Vol. 2, No. 3
• Maschinengewehre und leichte Fliegerabwehr, Bulletin für die Mitglieder des Vereins Schweizer Armeemuseum, 2007/1

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: MG-11
• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: MG-11