Manjaro Linux — Вікіпедія

Manjaro Linux

Розробник	Roland Singer, Guillaume Benoit, Philip Müller
Родина ОС	Linux
Робочий стан	Активний
Вихідна модель	Відкритий сирцевий код
Початковий випуск	TBA 2015
Останній випуск	23.1.3 / 13 січня 2024; 10 місяців тому (2024-01-13)
Репозиторій	p1324
Тип ядра	Монолітне (Linux)
Користувацький простір	GNU
Інтерфейс користувача	Xfce, Gnome, KDE LXDE, E17, MATE, Cinnamon (Other Community Editions)[1]
Ліцензія	Різні
manjaro.org

Manjaro Linux — дистрибутив, створений на основі Arch Linux і орієнтований як на користувачів-початківців, так і на досвідчених користувачів, котрі віддають перевагу стабільності системи за рахунок затримки у встановленні останніх версій програмного забезпечення. Особливості дистрибутиву: наявність спрощеного та дружнього користувачеві процесу установки, автоматичне визначення обладнання та встановлення необхідних для його роботи драйверів. Manjaro випускається як live-дистрибутив із графічними оточеннями Xfce, Gnome та KDE і який забезпечений графічним інсталятором, і графічним інтерфейсом для налаштування системи. Також підтримується мінімалістична Net-версія без графічного оточення. Керування пакетами забезпечується пакетним менеджером Pacman, або через його графічні оболонки — Pamac та Octopi.

Для керування репозиторіями в Manjaro використовується власний інструментарій BoxIt, спроєктований за подобою Git. Репозиторій формується на основі репозиторію Arch Linux за принципом безперервного включення оновлень (rolling), але нові версії проходять додаткову стадію стабілізації (фактично користувачі Arch Linux використовуються як тестувальники програмного забезпечення перед тим як воно потрапляє в репозиторій Manjaro). Крім власного репозиторію, є підтримка використання репозиторію Arch Linux — AUR (Arch User Repository)^[2].

• Офіційний сайт