French
DeutschПісочник австралійський — Вікіпедія
| Пісочник австралійський | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Peltohyas australis Gould, 1841[2] | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Charadrius australis | ||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||
|
Пісочник австралійський[3] (Peltohyas australis) — вид сивкоподібних птахів родини сивкових (Charadriidae).[4] Єдиний представник монотипового роду Австралійський пісочник (Peltohyas)[5][6]. Ендемік Австралії.[7]
Довжина птаха становить 19-23 см, розмах крил 43-47 см, вага 80-90 г, довжина дзьоба 1,7 см.[7] Виду не притаманний статевий диморфізм.[7][8][9]
Верхня частина тіла піщано-коричнева з темно-коричневими плямами. Через лоб і очі проходить темна смуга, кінці якої закінуються під очима. Решта обличчя і шия білі. Із задньої сторони шиї до грудей ідуть дві чорні смуги, які об'єднуються в одну, що проходить по всій нижній стороні тіла до живота. Груди, боки і живіт піщано-бурі. Лапи блідо-жовті, ступні темніші. Очі темно-карі. Дзьоб короткий, темний. у молодих птахів чорні смуги на голові, шиї і грудях відсутні, верхня частина тіла пістрява, кремово-коричнева; лапи і дзьоб блідо-жовті.[8][10]
Австралійський пісочник є ендеміком посушливих внутрішніх районів південно-східної і південно-західної Австралії. Він живе на відкритих пустищах з рідкою рослинністю, на кам'янистих і гравійних ділянках.[11][12]
Австралійські пісочники об'єднуються в зграї по 10-20, іноді до сотні птахів.[13] Ведуть присмерковий і нічний спосіб життя, полюють на комах.[14][15][16] Вдень споживають соковиті корінці пустельних рослин, п'ють воду. Можуть витримувати високі температури, хоча починають шукати тінь при температурі вище 40°C.[17][18]
Утворюють моногамні пари. Іноді утворюють невеликі колонії до шести гнізд. Вважається, що австралійські пісочники можуть розмножуватись впродовж всього року. Гніздо являє собою невелику заглибину в землі, іноді природного походження. В кладці 3 яйця коричневого кольору з темно коричневими плямами, розміром 37×27 мм.[19][20]
МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливого збереження. Інвазивні руді лисиці полюють на птахів. Іншими загрозами є чорні соколи і австралійські боривітри. На птахах були знайдені паразитичні воші Austromenopon sp. і Quadraceps neoaustralis.[21][22]
- ↑ BirdLife International (2012). Peltohyas australis. Процитовано 9 грудня 2014.
- ↑ Meyer de Schauensee, R. (1957). On Some Avian Types, Principally Gould's, in the Collection of the Academy. Proceedings of the Academy of Natural Sciences of Philadelphia (109).
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). Buttonquail, thick-knees, sheathbills, plovers, oystercatchers, stilts, painted-snipes, jacanas, Plains-wanderer, seedsnipes (англ.). IOC World Bird List (v11.1). Процитовано 29 березня 2021.
- ↑ Christidis, L.; Boles, W.E. (2008). Systematics and Taxonomy of Australian Birds. Australia: CSIRO. с. 133–135. ISBN 978-0-643-09602-8.
- ↑ Christian, P.D.; Christidis, L.; Schodde, R. (1992). Biochemical systematics of the Australian Dotterels and Plovers (Charadriiformes : Charadriidae). Australian Journal of Zoology. 40 (2): 225. doi:10.1071/ZO9920225.
- ↑ а б в Marchant, S.; Higgins, P.J. (1993). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Volume 2: Raptors to Lapwings. Melbourne: Oxford University Press. с. 884—891. ISBN 0-19-553069-1.
- ↑ а б Hayman, P.; Marchant, J.; Prater, T. (1986). Shorebirds: An identification guide to the waders of the world. London: Helm. с. 308–309. ISBN 0-7136-3509-6.
- ↑ Lane, B. (1987). Shorebirds in Australia. Melbourne: Nelson. с. 76–77. ISBN 0-17-006824-2.
- ↑ Whitlock, F.L. (1909). On the East Murchison. Four months' collecting trip. Emu. 9: 181. doi:10.1071/MU909181.
- ↑ Bryant, C.E. (1939). A Note on the Australian Dotterel. Emu. 39 (3): 153—155. doi:10.1071/MU939153.
- ↑ Curry, P.J.; Hacker, R.B. (1990). Can Pastoral Grazing Management Satisfy Endorsed Conservation Objectives in Arid Western Australia?. Journal of Environmental Management. 30 (4): 295—320. doi:10.1016/0301-4797(90)90025-r.
- ↑ Blakers, M.; Davies, S.J.J.F.; Reilly, P.N. (1984). The Atlas of Australian birds. Melbourne: Melbourne University Press. ISBN 0-522-84285-2.
- ↑ Maclean, G.L. (1973). A review of the biology of the Australian desert waders, Stiltia and Peltohyas. Emu. 73 (2): 61—70. doi:10.1071/MU973061.
- ↑ Maclean, G.L. (1976). A field study of the Australian Dotterel. Emu. 76 (4): 207—215. doi:10.1071/MU9760207.
- ↑ McNamara, J.A. (1980). Nocturnal feeding of the Inland Dotterel Peltohyas australis. Emu. 80: 39—40. doi:10.1071/MU9800039c.
- ↑ McGilp, J.N. (1922). The drinking habits of Peltohyas australis (Australian dotterel). South Australian Ornithologist. Процитовано 16 жовтня 2015.
- ↑ Cooper, R.P. (1941). A Trip in Central Australia in Midsummer. Emu. 41 (2): 101—111. doi:10.1071/MU941101.
- ↑ Boehm, E.F. (1960). Notes on some South Australian waders. Emu. 60 (3): 211—218. doi:10.1071/MU960211.
- ↑ Brooker, M.G.; Ridpath, M.G.; Estbergs, J.A.; Bywater, J.; Hart, D.S.; Jones, M.S. (1979). Bird observations on the North-western Nullarbor Plain and neighbouring regions, 1967-1978. Emu. 79 (4): 176. doi:10.1071/MU9790176.
- ↑ Emerson, K.C.; Price, R.D. (1986). Two new species of Quadraceps (Mallophaga: Philopteridae) from Australia (PDF). Proceedings of the Entomological Society of Washington. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016.
- ↑ Stranger, R.H.; Palma, R.L. (1988). Lice (Insecta: Phthiraptera) from some Australian birds. Records of the Western Australian Museum (19).
- The Shorebirds of Australia. National Photographic Index of Australian Wildlife. Sydney: Angus & Robertson. 1987. ISBN 0-207-15348-5.
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |