Procyon lotor maynardi — Вікіпедія

Ракун багамський

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Хижі (Carnivora)
Родина:	Ракунові (Procyonidae)
Рід:	Ракун (Procyon)
Вид:	Ракун звичайний (Procyon lotor)
Підвид:	P. l. maynardi

Біноміальна назва

Procyon lotor maynardi
Bangs, 1898

Синоніми

* flavidus de Beaux, 1910

minor Miller, 1911
varius Nelson and Goldman, 1930^[1]
Procyon maynardi Bangs, 1898^[2]

Посилання

Вікісховище:	Procyon lotor maynardi
Віківиди:	Procyon lotor maynardi
ITIS:	727477

Ракун багамський або ракун Насау (Procyon lotor maynardi) — острівний підвид ракуна звичайного. Припускається, що цей ракун з'явився на Багамах після того, як люди привезли на острови перших ракунів всього декілька століть тому, підтверджене тим фактом, що ракун багамський близько споріднений з ракуном гваделупським, який мешкає на однойменному острові, що входить в архіпелаг островів, розташованих на відстані майже 2 000 км (1 243 миль) від Багам^[3].

Опис

Зовні ракун багамський мало відмінний від підвидів ракуна звичайного з материка, проте менший їх в розмірах, що, мабуть, є прикладом острівної карликовості. Довжина голови з тілом 41,5-60 см, довжина хвоста 20-40,5 см. Самці зазвичай більші за самиць. Забарвлення шкури сіре з легким відтінком вохри на шиї і передній частині тулуба. Проте можуть зустрічатися практично чорні особини. На хвості є від 5 до 10 кольорових кілець.

Ареал

Є ендеміком Багамських островів Карибського моря.

Спосіб життя

Веде переважно нічний спосіб життя. Активний цілий рік. Раціон складається як з тваринної (дрібні безхребетні і хребетні організми), так і рослинної (ягоди, горіхи, насіння) їжі. Під час спаровування утворює пари, в решту часу веде поодинокий спосіб життя.

Вагітність триває 9-10 тижнів, після чого самиця народжує від 4 до 6 дитинчат. Статеве дозрівання настає у самців в 2 роки, а у самиць в 1 рік.

Збереження виду

У 1996 році МСОП класифікував підвид як що знаходиться під загрозою, оскільки кількість дорослих особин була менше 2 500^[4]. Через постійне скорочення місць проживання ракуна багамського може осягнути долю вимерлого ракуна барбадоського (Procyon lotor gloveralleni). Проте досі ефективні заходи для збереження цього виду не робляться.

Примітки

↑ Procyon lotor maynardi [Архівовано 21 травня 2011 у Wayback Machine.] в книге Wilson D. E., Reeder D. M. (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.) [Архівовано 7 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. — Baltimore: Johns Hopkins University Press, 2 vols. (2142 pp.) ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494 [Архівовано 25 травня 2017 у wayback.archive-it.org].
↑ Procyon lotor maynardi [Архівовано 19 жовтня 2011 у Wayback Machine.] на сайте ITIS (англ.)
↑ Єнотопія. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
↑ Raccoon.html Educational resources on Bahaman Raccoon^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Портал «Біологія»

[Procyon_lotor_maynardi-1] Procyon lotor maynardi [Архівовано 21 травня 2011 у Wayback Machine.] в книге Wilson D. E., Reeder D. M. (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.) [Архівовано 7 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. — Baltimore: Johns Hopkins University Press, 2 vols. (2142 pp.) ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494 [Архівовано 25 травня 2017 у wayback.archive-it.org].

[itis.gov-2] Procyon lotor maynardi [Архівовано 19 жовтня 2011 у Wayback Machine.] на сайте ITIS (англ.)

[3] Єнотопія. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 21 травня 2013.

[4] Raccoon.html Educational resources on Bahaman Raccoon^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[1]

[2]

[3]

[4]