Червоноклоп червоний — Вікіпедія

Червоноклоп червоний
Імаго червоноклопа червоного
Імаго червоноклопа червоного
Парування клопів-москалів
Парування клопів-москалів
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Напівтвердокрилі (Hemiptera)
Підряд: Клопи (Heteroptera)
Родина: Червоноклопові (Pyrrhocoridae)
Рід: Червоноклоп (Pyrrhocoris)
Вид: Червоноклоп червоний
Pyrrhocoris apterus
Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Pyrrhocoris apterus
NCBI: 37000

Червоноклоп червоний, моска́лик, клоп-москаль, клоп-солдатик[1][2], козачок[3], червоноклоп безкрилий[4][5] (Pyrrhocoris apterus) — комаха родини червоноклопів (Pyrrhocoridae).

Загальна характеристика

[ред. | ред. код]

Це напівтвердокрилі чорного кольору, передньоспинка і надкрила з червоним малюнком, спина сплюснута. Загальна довжина тіла від 9 до 11,5 мм. Задні крила зазвичай відсутні, але трапляються і винятки.

У німфи переважно червоного кольору черевце, уздовж спини можуть бути невеликі чорні плями. У крилатих особин крильця повністю забарвлені в чорний колір.

Живе колоніями на землі, біля підніжжя стовбурів дерев, смокче рослинні соки, їжею також слугують дрібні комахи й насіння рослин, наприклад липи, мальви, гібіскуса. У колоніях буває канібалізм. Часто спостерігаються утворені ними скупчення, особливо незрілими формами, від декількох десятків до близько сотні особин.

Скупчення особин клопа-москаля

Репродукція

[ред. | ред. код]
Німфа

Шлюбний період у квітні — травні. Комах можна побачити в тандемі, утвореному при паруванні, яке може тривати від дванадцяти годин до семи днів. Тривалий період злягання, ймовірно, використовується чоловічими особинами для охорони еякуляту через високу конкуренцію з іншими чоловічими особинами.[6]

Розповсюдження по світу

[ред. | ред. код]

Зустрічаються на всій території Північної Палеарктики від атлантичного узбережжя Європи до північного заходу Китаю, також у Північній Африці, є однією з найперших комах, що з'являються навесні. Крім того, були зареєстровані в Північній (США) та Центральній Америці та Індії.[7] Нещодавно було зафіксовано розширення ареалу на північ в материковій Великій Британії.[8]

Господарського значення не має. Завдає шкоду винограду, висмоктуючи сік плодів, та іншим сільськогосподарським культурам.

Етимологія назви

[ред. | ред. код]

Назви «москаль», «солдатик» клопи отримали через те, що надкрила з червоним малюнком схожі на яскраві червоні каптани московських стрільців[2]. Цю назву зафіксував Іван Верхратський (1864)[9], від нього її у свій чотиритомний словник узяв Борис Грінченко (1908)[1].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Москалик // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  2. а б ЕСУМ, 1989, с. 519.
  3. КОЗАЧОК – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021. 4. (Pyrrhocoris apterus). Комаха ряду напівтвердокрилих, зверху яскраво-червона з плямистим чорним малюнком, а знизу — чорна. ... Червоні козачки так ворушаться по землі (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 541).
  4. О. П. Зінченко, К. Б. Сухомлін. Клопи (ряд Hemiptera). Методичні рекомендації для студентів з навчальної комплексної (зоолого-ботанічної) практики. Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. Луцьк. 2016. — с. 12
  5. Природа острова Хортиця. Колективна монографія / Охріменко С. Г., Шелегеда О. Р., Козодавов С. В., Бусел В. А., Петроченко В. І., Жаков О. В., Муленко М. А., Карпенко Г. О., Василенко С. В., Головаха Р. В. — Запоріжжя: Національний заповідник «Хортиця», 2016. — Вип. 2. — С. 110
  6. Schöfl, Gerhard; Michael Taborsky (19 лютого 2004). Prolonged tandem formation in firebugs (Pyrrhocoris apterus) serves mate-guarding. Behavioral Ecology and Sociobiology. Springer Berlin / Heidelberg. 52 (5): 426—433. doi:10.1007/s00265-002-0524-9. ISSN (Print) 1432-0762 (Online) 0340-5443 (Print) 1432-0762 (Online). {{cite journal}}: Перевірте значення |issn= (довідка)[недоступне посилання]
  7. Socha, Radomir (1993). Pyrrhocoris apterus (Heteroptera)–an experimental model species: a review. European Journal of Entomology. 90: 241—286. ISSN 1210-5759.
  8. Marren, Peter (2010). Bugs Britannica. Chatto & Windus. ISBN 0-7011-8180-X.
  9. Верхратський І. Г., 1864.
  10. ЕСУМ, 1989, с. 359.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]