STS-56 — Вікіпедія

STS-56 (54 політ шатл, 3 політ «Діскавері»)
STS-56 (54 політ шатл, 3 політ «Діскавері»)
Космічний корабель	Діскавері OV-103
Тип космічного корабля	Спейс-Шаттл
Екіпаж	5
Місце запуску	Кеннеді LC-39B
Дата запуску	8 квітня 1992 5:29:00 UTC
Місце посадки	Кеннеді Runway 33
Дата посадки	17 квітня 1992 11:37:19 UTC
Тривалість польоту	9 діб 6 годин 8 хвилин 24 секунд
Кількість обертів	148
Апогей	299 км
Перигей	291 км
Орбітальний період	90,4 хв
Нахил орбіти	57,0 градусів
Пройдено відстань	6 202 407 км
Пов'язані місії
; STS-54	; STS-55

STS-56 — 54-й політ у рамках програми НАСА «Спейс Шаттл», 16-й політ шатлу «Діскавері». Старт відбувся 8 квітня, причому це восьмий нічний старт шатла. Посадка була здійснена 17 квітня 1993 року. У ході місії екіпаж провів низку атмосферних досліджень і спостережень за Сонцем.

Екіпаж

(НАСА): Кеннет Камерон (англ. Kenneth D. Cameron) (2)^[1] — командир;
(НАСА): Стівен Освальд (англ. Stephen S. Oswald) (2) — пілот;
(НАСА): Майкл Фоул (англ. C. Michael Foale) (2) — фахівець польоту;
(НАСА): Кеннет Кокрелл (англ. Kenneth D. Cockrell) (1) — фахівець польоту;
(НАСА): Еллен Очоа (англ. Ellen Ochoa) (1) — фахівець польоту.

Еллен Очоа стала першою іспаномовною американкою в космосі^[2].

Опис польоту

Політ був присвячений вивченню озонового шару атмосфери над північною півкулею за допомогою лабораторії ATLAS-2. Її назва є акронімом від англ. Atmospheric Laboratory for Applications and Science (Лабораторія для фундаментальних і прикладних досліджень атмосфери)^[2].

ATLAS-2 призначена для збору даних про взаємозв'язок між виходом сонячної енергії і середніми шарами атмосфери Землі. Вона включала в себе шість приладів, встановлених на секції «Спейслеб» у вантажному відсіку і сьомою на стіні відсіку^[3]:

ATMOS — спектроскопія слідів атмосферних молекул;
MAS — міліметровий атмосферний зонд;
SSBUV/A — ультрафіолетовий спектрометр (на стіні вантажного відсіку);
SOLSPEC — вимірювання сонячного спектра;
SUSIM — моніторинг ультрафіолетового випромінювання Сонця;
ACR — активний резонансний радіометр;
SOLCON — вимірювання сонячної постійної.

Також екіпаж шаттла вивів на орбіту науково-дослідний супутник SPARTAN (англ. Shuttle Pointed Autonomous Research Tool for Astronomy) для спостереження сонячної корони. Після двох діб автоматичної роботи апарату, він був захоплений маніпулятором шаттла і повернений у вантажний відсік «Діскавері»^[4].

Під час польоту STS-56 астронавтам «Діскавері» вперше вдалося зв'язатися з орбітальною станцією «Мир» за допомогою радіоаматорських засобів зв'язку.

Емблема

Розроблена членами екіпажу, зображення місії з кабіни шатла. У відсіку корисного навантаження видно обладнання ATLAS-2, SSBUV і SPARTAN. Оскільки наукові дослідження на лабораторії ATLAS-2 проводяться за програмою «Місія до планети Земля», на емблемі присутній зображенні планети Земля. Вгорі розташоване стилізоване зображення атмосфери у вигляді колірного спектра і Сонця у вигляді двоколірної корони. Імена командира і пілота розміщені на тлі Землі, інших астронавтів — на тлі космосу.

Галерея

Вид на вантажний відсік шатлу з приладами лабораторії ATLAS-2
Запуск супутника SPARTAN
Закінчення місії STS-56: посадка шаттла на КЦ Кеннеді
Екіпаж STS-56. Зліва направо: Сидять: Освальд, Камерон; Стоять: Кокрелл, Фоул, Очоа

Примітки

↑ (3) — цифра в дужках показує число польотів скоєних членом екіпажу, включаючи цей
↑ ^а ^б // Новини космонавтики . — 1993. — № 7.
↑ STS-56 (англ.). Архів оригіналу за 17 вересня 2012. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка) [Архівовано 2012-09-25 у Wayback Machine.]
↑ // Новини космонавтики. — 1993. — № 8.

[1] (3) — цифра в дужках показує число польотів скоєних членом екіпажу, включаючи цей

[nk-7-93-2] а ^б // Новини космонавтики . — 1993. — № 7.

[nasa-3] STS-56 (англ.). Архів оригіналу за 17 вересня 2012. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка) [Архівовано 2012-09-25 у Wayback Machine.]

[nk-8-93-4] // Новини космонавтики. — 1993. — № 8.

[1]

[2]

[3]

[4]