Завроподи — Вікіпедія

Завроподи Період існування: пізній тріас—пізня крейда, 228–66 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N
Аламозавр
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Архозаври (Archosauria)
Клада:	Динозаври (Dinosauria)
Ряд:	Ящеротазові (Saurischia)
Підряд:	†Sauropodomorpha
Клада:	†Anchisauria
Клада:	†Завроподи (Sauropoda) Marsh, 1878
Підгрупи[1]
†Amygdalodon †Archaeodontosaurus? †Blikanasaurus †Chinshakiangosaurus †Gongxianosaurus †Isanosaurus †Kotasaurus †Protognathosaurus? †Pulanesaura †Sanpasaurus? †Schleitheimia? †Tuebingosaurus? †Yizhousaurus? †Lessemsauridae †Gravisauria
Синоніми
Opisthocoelia Owen, 1860 Cetiosauria Seeley, 1870 Diplodocia Tornier, 1913
Вікісховище: Sauropoda

Завроподи (Sauropoda) — група ящіротазових динозаврів. З'явилися наприкінці тріасу, набули значного поширення у пізній юрі. До часів масового крейдового вимирання усі групи, крім титанозавринів, уже вимерли. Залишки знайдені на усіх континентах крім Антарктиди. Назву Sauropoda (від грецького «Saur» — «ящірка» і «pod» — нога) групі присвоїв Отнієл Марш у 1878 році^[2].

Знахідки повних скелетів завроподів є рідкісними. Багато екземплярів, особливо найбільших, відомі тільки за окремими кістками. Також багатьом екземплярам бракує черепів, хвостів чи кінцівок.

Останніми роками класифікація завроподів значно стабілізувалася, хоча все ще є деякі неузгодженості, як, наприклад позиція еухелопа (Euhelopus), гаплокантозавра (Haplocanthosaurus), джобарії (Jobaria) та немегтозавриних (Nemegtosauridae). Нижче наведені дві альтернативні класифікації. У деяких випадках такі родини, як вулканодонтові (Vulcanodontidae), цетіозаврині (Cetiosauridae) та омеїзаврині (Omeisauridae) не включаються, тому що їх розглядають, як парафілетичні групи, чи навіть (у випадку Camarasauridae) поліфілетичними.

Таксономія завроподів згідно з Wilson & Sereno 1998, Yates 2003, Galton 2001, та Wilson 2002^[3], з рангами згідно з Benton, 2004^[4].

• Клада Платеозаврії
  • Родина Анхізаврові (Anchisauridae)
  • Родина Бліканазаврові (Blikanasauridae)
  • Родина Меланорозаврові (Melanorosauridae)
  • Родина Вулканодонтові)Vulcanodontidae)
  • Родина Цетіозаврові (Cetiosauridae)
  • Родина Омеїзаврові (Omeisauridae)
  • Родина Платеозаврові (Plateosaurus)
  • Клада Турізаврії (Turiasauria)
  • Division Неозавроподи (Neosauropoda)
    • Надродина Диплодокоїди (Diplodocoidea)
      • Родина Rebbachisauridae
      • Родина Дикреозаврові (Dicraeosauridae)
      • Родина Диплодокові (Diplodocidae)
    • Subdivision Макронарії (Macronaria)
      • Родина Брахіозаврові (Brachiosauridae)
      • Родина Камаразаврові (Camarasauridae)
      • Родина Еухелопові (Euhelopodidae)
      • Надродина Титанозавроїди (Titanosauroidea)

Спрощена кладограма згідно з Wilson, 2002.^[3]

Одним з джерел утворення метану, сильного парникового газу, є травоїдні ссавці, що виробляють його за рахунок ферментативного розкладання целюлози. Вчені з Глазго, Лондона і Ліверпуль, виходячи із зустрічальності кісток завроподів у верхньоюрській формації Моррісон на заході США, припустили, що гігантські рослиноїдні ящери, які, ймовірно, теж ферментували їжу і виділяли метан, могли зробити істотний вплив на клімат юрського і крейдяного періодів.

Виходячи з того, що сучасні нежуйні ссавці виробляють метану приблизно 0,18 л в день на 1 кг власної маси, було обчислено, що один апатозавр міг би виділяти 2675 л цього газу в день. Враховуючи щільність метану при стандартній температурі й тиск того періоду, це приблизно 1,9 кг на день, або 690 кг на рік. Таким чином, при певній щільності популяції завроподів і загальній площі рослинного покриву Землі близько 75×10⁶ км² (що становить приблизно половину площі суші в той період) загальний обсяг метану, виробленого динозаврами, міг наближатися до 520 млн т на рік.

Враховуючи дуже великі розміри завроподів, які набагато перевершують розміри будь-яких наземних ссавців, включаючи викопних гігантів, основну проблему для них представляв надлишок тепла, що утворюється в процесі травлення (гігантотермія), а не його брак. Не випадково до розмірів кита ссавці змогли дорости тільки у водному середовищі, де надлишок тепла легко відводиться в зовнішнє середовище. Водний спосіб життя завроподів, знову ж приписуваний їм у рамках колишньої парадигми, не знаходить підтвердження в викопному літописі. Так що великі стада гігантотермних ящерів, що мирно паслися на суші, цілком могли підгазовувати атмосферу в величезних обсягах^[6][7][8].

• Nigersaurus taqueti [Архівовано 19 квітня 2016 у Wayback Machine.] (укр.)

Це незавершена стаття про динозаврів. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.