Односторінковий застосунок — Вікіпедія

Односторінковий застосунок (англ. single-page application, SPA), також відомий як односторінковий інтерфейс (англ. single-page interface, SPI) - це вебзастосунок чи вебсайт, який вміщується на одній сторінці з метою забезпечити користувачу досвід близький до користування настільною програмою.

В односторінковому застосунку весь необхідний код - HTML, JavaScript, та CSS - завантажується разом зі сторінкою ^[1], або динамічно довантажується за потребою, зазвичай у відповідь на дії користувача. Сторінка не оновлюється і не перенаправляє користувача до іншої сторінки у процесі роботи з нею. Взаємодія з односторінковим застосунком часто включає в себе динамічний зв'язок з вебсервером.

Термін "односторінковий застосунок" був вигаданий Стівом Еном у 2005 році, хоча концепція обговорювалась ще на початку 2003 року^[2], також Стюарт (stunix) Морис описав "автономний вебсайт" (Self-Contained website) з такими ж цілями та функціоналом в 2002 році^[3] та пізніше у цьому році Лукас Бердо, Кевін Гекмен, Майкл Пічі та Еван Є зробили опис у патенті США 8,136,109^[4].

Javascript може бути використаний у веббраузері для відображення інтерфейсу користувача, виконання логіки застосунку, та взаємодії з вебсервером. Нативні бібліотекі з відкритим кодом доступні для побудови односторінкових застосунків, зменшуючи код, який потрібно написати розробнику Javascript

1. ↑ Flanagan, David, "JavaScript - The Definitive Guide", 5th ed., O'Reilly, Sebastopol, CA, 2006, p.497
2. ↑ Inner-Browsing: Extending Web Browsing the Navigation Paradigm. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 3 лютого 2011.
3. ↑ Slashdotslash.com: A self contained website using DHTML. Процитовано 6 липня 2012.
4. ↑ https://patents.google.com/patent/US8136109B1/en