Star Wars: Battlefront (відеогра, 2004) — Вікіпедія

Star Wars: Battlefront
РозробникСША Pandemic Studios
ВидавецьСША LucasArts
Дистриб'юторSteam, Humble Store[d][1], Microsoft Store і Good Old Games
Жанр(и)Шутер від першої особи,
Шутер від третьої особи
ПлатформаWindows, Mac OS, Xbox, PlayStation 2
Дата випуску

Windows, PlayStation 2, Xbox
США 21 вересня 2004
Європейський Союз 24 вересня 2004
Японія 7 жовтня 2004
Mac OS X
Світ липень 2005
Мобільний телефон

Світ 1 листопада 2005
Режим гриОднокористувацька гра
Багатокористувацька гра
Моваанглійська
УкраїнськаНі
Вік. обмеженняUSK: Дозволено з 16 років
PEGI: Від 12 років
ESRB: Для підлітків
Технічні деталі
РушійZero
НосійDVD, CD-ROM
Star Wars: Battlefront
Наступна граStar Wars: Battlefront II
Офіційний сайт​(англ.)

Star Wars: Battlefront — відеогра жанру шутера від першої/третьої особи у всесвіті «Зоряних воєн». Доступні одиночний і багатокористувацький режими гри. Гра розроблена Pandemic Studios і видана LucasArts — 21 вересня 2004, одночасно для персональних комп'ютерів (Microsoft Windows), Xbox і PlayStation 2. У липні 2005 року, її портувала на Macintosh компанія Aspyr.

Ігровий процес запозичує основи Battlefield 1942, з тією різницею, що дії розгортаються у всесвіті «Зоряних воєн», на планетах «далекої-далекої галактики», з притаманними їй видами військ і військової техніки.

Компанія Electronic Arts у 2015 році видала нову гру з такою ж назвою.

Ігровий процес

[ред. | ред. код]

Багатокористувацька гра

[ред. | ред. код]

Star Wars: Battlefront зображає битви між чотирма основними фракціями з оригінальної трилогії фільмів і приквелів: Галактичної Республіки, Конфедерації незалежних систем, Альянсу повстанців і Галактичної імперії. Бійці кожної фракції поділяються на 5 класів. Чотири основні класи однакові для кожної фракції: піхота, важкоозброєна піхота, пілот і снайпер, тоді як п'ятий унікальний. Кожна фракція також має неігрового персонажа-героя, який бере участь у битві протягом обмеженого періоду часу: Граф Дуку (Конфедерація), Мейс Вінду (Республіка), Люк Скайвокер (Повстанці) і Дарт Вейдер (Імперія).

Учасники боїв можуть скільки завгодно разів повертатися на поле бою після загибелі, поки їхня команда має очки підкріплень. Ці очки нараховуються, поки команда володіє принаймні одним командним пунктом. Якщо команда втрачає всі очки підкріплень або всі командні пункти, вона програє.

На полі бою є кілька наземних і повітряних машин, якими бійці здатні керувати. Вони поділяються на розвідувальну техніку, середню та важку вогневу, важку транспортну, бойові літаки та транспортні літаки. Деякі великі транспортні засоби функціонують як мобільні командні пункти, які неможливо захопити, але які втрачаються, якщо транспортний засіб знищено.

Крім того, на деяких картах є місцеві сили. Вони можуть бути нейтральними до обох фракцій, як-от джави, ворожими до однієї фракції, як-от вукі, або ворожими до обох фракцій, як-от таскенські рейдери. Командні пункти, що належать ворожим місцевим жителям, також можна захопити і тоді звідти перестануть надходити вороги[2].

У версії Star Wars: Battlefront для Microsoft Windows і Macintosh можна грати онлайн до 64-м гравцям на одній карті через локальну мережу (LAN) або через Інтернет за допомогою сервісу GameSpy. Версія для Xbox передбачає щонайбільше 32 гравця на карті, тоді як версія для PlayStation 2 підтримує лише 16 гравців, або двох за однією приставкою в режимі розділеного екрана. Версія PlayStation 2 використовує спеціалізовані сервери GameSpy, тоді як Xbox використовувала мережу Microsoft Xbox Live. Онлайн-гра Xbox більше не доступна, оскільки сервери Xbox Live були закриті 15 квітня 2010 року.

Однокористувацька гра

[ред. | ред. код]

Режим одиночної «Кампанії» пропонує взяти участь у серії завдань, які відтворюють важливі бої з історії «далекої галактики». Це бої Воєн клонів, а потім Галактичної громадянської війни. Гравець починає кампанію або як учасник армії сепаратистів, або як імперський штурмовик. Приблизно в середині обраної кампанії перспектива перемикається на солдатів-клонів або повстанців. Як і в багатокористувацькій грі, перемоги можна досягнути, знищивши всі ворожі війська, або захопивши їхні командні пункти[3].

У режимі «Галактичного завоювання» належить виконувати місії на різнних планетах і коли ворогів на планеті знищено, це дає гравцеві певний бонус. Наприклад, захоплення планети Беспін призводить до того, що вся ворожа техніка на інших планетах на початку бою буде пошкоджена. Вигравши чотири битви, гравець отримує доступ до секретної бази своєї фракції та її суперзброї. Суперзброя дозволяє миттєво знищити ворожу ціль на вказаній планеті, але це такої знищить і її бонус[4].

«Миттєва сутичка» пропонує зіграти бої з кампанії, але гравець може обирати не лише свою фракцію, а також карту, противника та склад його армії. Щоб грати на певній карті в «Миттєвій сутичці», її спершу треба пройти в «Кампанії»[5].

Розробка

[ред. | ред. код]

Розробку Star Wars Battlefront розпочала Pandemic Studios у 2002році. Грег Баррод, виконавчий продюсер Battlefront зазначив: «Ми хотіли створити тайтл онлайного шутера для Xbox, PS2, і ПК, який відкрив би командну стратегію і вирізнявся битвами й світами з кожного із шести фільмів „Зоряних воєн“»[6]. Тривимірні моделі та анімація для гри створювалися в програмі Softimage XSI. Більшість персонажів використовували спільні анімації та невеликий набір віртуальних кісток, щоб зменшити навантаження на обладнання[7]. Довкілля створювалося на рушієві розробників ZeroEditor, розробленому Pandemic Studios. Зокрема ландшафти моделювалися вручну, а деталі додавалися на них алгоритмом, згідно поточної ситуації в грі[8]. Об'єкти, пов'язані з головними завданнями, перевірялися кожні кілька секунд для кожного юніта, другорядні завдання (наприклад, цілі для пострілів) обраховувалися постійно[9].

Деякі звуки та шуми творці гри запозичили з фільмів, інші було записано на «Ранчо Скайвокера» в Каліфорнії. Гра використовувала близько 1200 шумів, як-от звуки флори та фауни, води, металу[10]. Актор Тамуера Моррісон виконав озвучення солдатів-клонів, як і в фільмі «Атака клонів». Том Кейн озвучив адмірала Акбара та Йоду. Нік Джеймсон — Дарта Сідіуса/імператора Палпатіна. Кейн і Джеймсон також озвучили численних персонажів у інших творах за «Зоряними війнами», включаючи Йоду та Палпатіна в мультсеріалу «Війни клонів» (2008)[11].

LucasArts додали ексклюзивне для Xbox демо гри в набір DVD з фільмами про Зоряні війни. Демо містило один рівень — битву за Ендор[12]. Гру випустили 21 вересня 2004 року, одночасно з набором фільмів[13]. Наприкінці 2004 року Pandemic Studios випустили для Microsoft Windows інструменти для створення модифікацій, що дозволили гравцям створювати власні карти, зброю та персонажів. Aspyr домовилася про портування гри на Macintosh (Mac OS) і видала його у липні 2005 року[14]. А 1 листопада 200 вийшла версія для мобільних телефонів, створена Mikoishi та видана THQ[15]. Через 8 років, 7 листопада 2012 року, сервери GameSpy, які забезпечували багатокористувацьку гру, вимкнули. В GameSpy пояснили, що між LucasArts і GameSpy скінчився термін угоди і її вирішили не продовжувати[16].

Гра стала поширюватися через сервіс Steam 2 травня 2019 року. Багатокористувацьку гру в Steam анонсували 1 травня 2020[17][18].

Оцінки й відгуки

[ред. | ред. код]

Гра зібрала такі середньозважені оцінки критиків на Metacritic: 82/100 у версії для PlayStation 2[22], 80/100 для Xbox[23] і 76/100 для ПК[24]. На GameRankings гра отримала відповідно 83 % позитивних рецензій для PlayStation 2[19], 80 % для Xbox[20] і 78 % для ПК[21].

У GameSpy відгукнулися, що хоча графіка не має нічого особливого, гра чудово відтворює знайомі місця з фільмів, а звуки сприяють зануренню в атмосферу битви. На консолях ще не було багатокористувацьких ігор такого масштабу, до того ж з такою кількістю живих гравців, хоча іноді трапляються затримки. В цілому Star Wars Battlefront описувалася як одна з найкращих ігор за «Зоряними війнами»[33].

Вердикт Eurogamer повідомляв: «Але загалом Star Wars Battlefront має успіх і є найкращою екшн-ігрою за Зоряними війнами, у яку ми грали з часів Rogue Leader. Вона демонструє галактичні конфлікти, якими ми довго вражалися на великому екрані, у збалансованій та привабливій манері, що постійно розважає. Шанувальники шутерів від першої особи для ПК можуть вважати інакше — Battlefield 1942 явно все ще має перевагу над нею щодо глибини та масштабу — але з точки зору консолей наразі нічого подібного немає, і це ще одна причина стежити за Pandemic»[27].

Згідно з IGN, «На Xbox і PlayStation Battlefront пропонує особливий стиль гри, який ще не був затертий або ускладнений, як це сталося на ПК… Є великі епічні битви. Значна увага приділяється співпраці, і це дуже інтуїтивно зрозуміла гра. На PlayStation 2 і Xbox все це працює надзвичайно добре, незважаючи на характерні недоліки штучного інтелекту та актуальності. На ПК, на жаль, усі проблеми посилюються надзвичайною конкуренцією [з боку інших ігор], через що Battlefront виглядає дещо спрощеною»[40].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Humble Store
  2. ↑ Star Wars: Battlefront PS 2 Manual. LucasArts. 2004.
  3. ↑ Single Player: Historical Campaigns - Star Wars Battlefront (2004) Wiki Guide. IGN (англ.). Процитовано 2 серпня 2022.
  4. ↑ Single Player: Galactic Conquest - Star Wars Battlefront (2004) Wiki Guide. IGN (англ.). Процитовано 2 серпня 2022.
  5. ↑ Secrets - Star Wars Battlefront (2004) Wiki Guide. IGN (англ.). Процитовано 2 серпня 2022.
  6. ↑ GameSpy staff (27 лютого 2004). Star Wars Battlefront - Designer Diary #1. GameSpy. Архів оригіналу за 8 лютого 2005. Процитовано 20 серпня 2014.
  7. ↑ Sanchez, Juan (1 квітня 2004). Star Wars Battlefront - Designer Diary #2. GameSpy. Процитовано 15 травня 2012.
  8. ↑ Betton, Dean (3 червня 2004). Star Wars Battlefront - Designer Diary #4. GameSpy. Процитовано 15 травня 2012.
  9. ↑ Northan, John (8 травня 2004). Star Wars Battlefront - Designer Diary #3. GameSpy. Процитовано 15 травня 2012.
  10. ↑ Peck, Nick (6 липня 2004). Star Wars Battlefront - Designer Diary #5. GameSpy. Процитовано 15 травня 2012.
  11. ↑ Pandemic Studios (2004). Star Wars: Battlefront Instruction Manual. LucasArts.
  12. ↑ Berardini, César A. (20 квітня 2004). Battlefront Demo On Star Wars Trilogy DVD. TeamXbox. Архів оригіналу за 2 січня 2008. Процитовано 20 серпня 2014.
  13. ↑ Star Wars Battlefront Developer Interview. GameSpot. 20 травня 2004. Архів оригіналу за 8 листопада 2012. Процитовано 15 травня 2012.
  14. ↑ jkdmedia (27 вересня 2004). Star Wars Battlefront Coming To Mac. GameZone. Процитовано 15 травня 2012.
  15. ↑ Buchanan, Levi (1 листопада 2005). Star Wars Battlefront Mobile. IGN. Процитовано 20 серпня 2014.
  16. ↑ Savage, Phil (10 грудня 2012). GameSpy shuts down multiplayer support for Swat 4, Neverwinter Nights and other classics. PC Gamer. Процитовано 26 березня 2013.
  17. ↑ Original Star Wars Battlefront Now Available on Steam. comicbook.com. 2 травня 2019. Процитовано 12 червня 2019.
  18. ↑ Goslin, Austen (1 травня 2020). The original Star Wars: Battlefront now has multiplayer on Steam. Polygon (англ.). Процитовано 15 травня 2020.
  19. ↑ а б Star Wars: Battlefront for PlayStation 2. GameRankings. CBS Interactive. Процитовано 20 серпня 2014.
  20. ↑ а б Star Wars: Battlefront for Xbox. GameRankings. CBS Interactive. Процитовано 20 серпня 2014.
  21. ↑ а б Star Wars: Battlefront (2004) for PC. GameRankings. CBS Interactive. Процитовано 20 серпня 2014.
  22. ↑ а б Star Wars: Battlefront for PlayStation 2 Reviews. Metacritic. CBS Interactive. Процитовано 20 серпня 2014.
  23. ↑ а б Star Wars: Battlefront for Xbox Reviews. Metacritic. CBS Interactive. Процитовано 27 березня 2012.
  24. ↑ а б Star Wars: Battlefront (2004) for PC Reviews. Metacritic. CBS Interactive. Архів оригіналу за 31 січня 2013. Процитовано 20 серпня 2014.
  25. ↑ Edge staff (November 2004). Star Wars: Battlefront (PS2, Xbox). Edge. № 142. с. 102.
  26. ↑ EGM staff (November 2004). Star Wars: Battlefront (PS2, Xbox). Electronic Gaming Monthly (185): 124.
  27. ↑ а б Bramwell, Tom (5 жовтня 2004). Star Wars Battlefront (Xbox). Eurogamer. Процитовано 21 серпня 2014.
  28. ↑ Reiner, Andrew (October 2004). Star Wars Battlefront (PS2, Xbox). Game Informer. № 138. с. 121. Архів оригіналу за 1 серпня 2008. Процитовано 21 серпня 2014.
  29. ↑ Iron Monkey (20 вересня 2004). Star Wars Battlefront. GamePro. Архів оригіналу за 12 лютого 2005. Процитовано 21 серпня 2014.
  30. ↑ Dodson, Joe (October 2004). Star Wars: Battlefront Review (PS2, Xbox). Game Revolution. Процитовано 21 серпня 2014.
  31. ↑ Colayco, Bob (22 вересня 2004). Star Wars: Battlefront Review (Xbox). GameSpot. Процитовано 20 серпня 2014.
  32. ↑ Colayco, Bob (22 вересня 2004). Star Wars: Battlefront Review. GameSpot. Процитовано 20 серпня 2014.
  33. ↑ а б Tuttle, Will (21 вересня 2004). GameSpy: Star Wars Battlefront. GameSpy. Процитовано 27 березня 2014.
  34. ↑ Tuttle, Will (20 вересня 2004). GameSpy: Star Wars Battlefront. GameSpy. Процитовано 27 березня 2012.
  35. ↑ Accardo, Sal (24 вересня 2004). GameSpy: Star Wars: Battlefront. GameSpy. Процитовано 27 березня 2014.
  36. ↑ Sandoval, Angelina (5 жовтня 2004). Star Wars Battlefront - PS2 - Review. GameZone. Архів оригіналу за 25 січня 2009. Процитовано 21 серпня 2014.
  37. ↑ Buchanan, Levi (1 листопада 2005). Star Wars Battlefront Mobile. IGN. Процитовано 21 серпня 2014.
  38. ↑ Sulic, Ivan (17 вересня 2004). Star Wars Battlefront (Xbox). IGN. Процитовано 20 серпня 2014.
  39. ↑ Sulic, Ivan (17 вересня 2004). Star Wars Battlefront (PS2). IGN. Процитовано 20 серпня 2014.
  40. ↑ а б Sulic, Ivan (17 вересня 2004). Star Wars: Battlefront. IGN. Процитовано 20 серпня 2014.
  41. ↑ Star Wars: Battlefront. Official U.S. PlayStation Magazine: 114. November 2004.
  42. ↑ Star Wars: Battlefront. Official Xbox Magazine: 86. November 2004.
  43. ↑ Star Wars: Battlefront. PC Gamer: 110. December 2004.
  44. ↑ Hill, Jason (7 жовтня 2004). Kids' zone. The Sydney Morning Herald. Процитовано 21 серпня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Star_Wars:_Battlefront_(відеогра,_2004)&oldid=43240681