TAS2R39 — Вікіпедія

TAS2R39
Наявні структури
PDB	Пошук ортологів: PDBe RCSB
Список кодів PDB
	2GFZ
Ідентифікатори
Символи	TAS2R39, T2R39, T2R57, taste 2 receptor member 39
Зовнішні ІД	MGI: 2681308 HomoloGene: 52214 GeneCards: TAS2R39
Онтологія гена
Молекулярна функція	• G protein-coupled receptor activity; • signal transducer activity; • bitter taste receptor activity;
Клітинна компонента	• клітинна мембрана; • мембрана; • integral component of membrane;
Біологічний процес	• detection of chemical stimulus involved in sensory perception of bitter taste; • GO:0072468 сигнальна трансдукція; • відповідь на стимул; • sensory perception of taste; • G protein-coupled receptor signaling pathway;
	Джерела:Amigo / QuickGO
Ортологи
	259285
	353148
	ENSG00000236398
	ENSMUSG00000047102
	P59534
	Q7TQA5
	NM_176881
	NM_181275
	NP_795362
	NP_851792
	Вікідані
Див./Ред. для людей	Див./Ред. для мишей

TAS2R39 (англ. Taste 2 receptor member 39) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 7-ї хромосоми.^[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 338 амінокислот, а молекулярна маса — 38 626^[4].

Послідовність амінокислот

10	20	30	40	50
MLGRCFPPDT	KEKQQLRMTK	LCDPAESELS	PFLITLILAV	LLAEYLIGII
ANGFIMAIHA	AEWVQNKAVS	TSGRILVFLS	VSRIALQSLM	MLEITISSTS
LSFYSEDAVY	YAFKISFIFL	NFCSLWFAAW	LSFFYFVKIA	NFSYPLFLKL
RWRITGLIPW	LLWLSVFISF	SHSMFCINIC	TVYCNNSFPI	HSSNSTKKTY
LSEINVVGLA	FFFNLGIVTP	LIMFILTATL	LILSLKRHTL	HMGSNATGSN
DPSMEAHMGA	IKAISYFLIL	YIFNAVALFI	YLSNMFDINS	LWNNLCQIIM
AAYPASHSIL	LIQDNPGLRR	AWKRLQLRLH	LYPKEWTL

A: Аланін
 C: Цистеїн
 D: Аспарагінова кислота
 E: Глутамінова кислота
 F: Фенілаланін
 G: Гліцин
 H: Гістидин
 I: Ізолейцин
 K: Лізин
 L: Лейцин
 M: Метіонін
 N: Аспарагін
 P: Пролін
 Q: Глутамін
 R: Аргінін
 S: Серин
 T: Треонін
 V: Валін
 W: Триптофан
 
 Y: Тирозин

Кодований геном білок за функціями належить до рецепторів, g-білокспряжених рецепторів, білків внутрішньоклітинного сигналінгу. Локалізований у мембрані.

Література

Bufe B., Hofmann T., Krautwurst D., Raguse J.-D., Meyerhof W. (2002). The human TAS2R16 receptor mediates bitter taste in response to beta-glucopyranosides. Nat. Genet. 32: 397—401. PMID 12379855 DOI:10.1038/ng1014
Fischer A., Gilad Y., Man O., Paeaebo S. (2005). Evolution of bitter taste receptors in humans and apes. Mol. Biol. Evol. 22: 432—436. PMID 15496549 DOI:10.1093/molbev/msi027
The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
Montmayeur J.-P., Matsunami H. (2002). Receptors for bitter and sweet taste. Curr. Opin. Neurobiol. 12: 366—371. PMID 12139982 DOI:10.1016/S0959-4388(02)00345-8
Margolskee R.F. (2002). Molecular mechanisms of bitter and sweet taste transduction. J. Biol. Chem. 277: 1—4. PMID 11696554 DOI:10.1074/jbc.R100054200

Примітки

↑ Human PubMed Reference:.
↑ Mouse PubMed Reference:.
↑ HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:18886 (англ.) . Процитовано 7 вересня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ UniProt, P59534 (англ.) . Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 7 вересня 2017.

Див. також

Хромосома 7

Це незавершена стаття про білки.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Портал «Біологія» Портал «Хімія»

[1] Human PubMed Reference:.

[2] Mouse PubMed Reference:.

[HGNC-3] HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:18886 (англ.) . Процитовано 7 вересня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[UniProt-4] UniProt, P59534 (англ.) . Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 7 вересня 2017.

[1]

[2]

[3]

[4]