USS Boarfish (SS-327) — Вікіпедія

Човен у 1947 році в Чукотському морі
Історія
США
Назва:	USS Boarfish (SS-327)
Замовлений:	6 червня 1942 року
Будівник:	General Dynamics Electric Boat, Ґротон, Коннектикут
Закладений:	12 серпня 1943 року
Спуск на воду:	21 травня 1944 року
На службі:	23 вересня 1944 року
Знятий:	23 травня 1948 року
Доля:	переданий Туреччині, повернутий в США та зданий на злам 1 січня 1974
Основні характеристики
Клас і тип:	Підводний човен типу «Балао»
Водотоннажність:	1550 над водою, 2463 при зануренні
Довжина:	95,02 м
Ширина:	8,31 м
Осадка:	5,13 м
Двигуни:	4 дизелі General Motors Model 16-278A V16 потужністю 4 МВт 4 електромотори General Electric потужністю 2 МВт
Швидкість:	20,25 вузла (над водою), 8,75 вузлів (при зануренні)
Дальність плавання:	20000 км при швидкості 10 вузлів (над водою)
Автономність:	75 діб
Максимальна глибина:	120 м
Екіпаж:	10 офіцерів, 70 – 71 матрос
Озброєння:	10 × 533 мм торпедних апарата (6 носових, 4 кормових), 24 торпеди 1 × 127-мм палубна гармата / 25 калібрів, зенітне озброєння 1 х 40 мм Бофорс та 1 х 20 мм Ерлікон

«Борфіш» (англ. USS Boarfish (SS-327)) — підводний човен військово-морських сил США типу «Балао», споруджений під час Другої Світової війни.

Човен спорудила компанія General Dynamics Electric Boat на верфі у Ґротоні, штат Коннектикут. 2 грудня 1944-го він прибув до Перл-Гарбору, де увійшов до складу Тихоокеанського флоту.

Всього човен здійснив чотири бойові походи

24 грудня 1944 року «Борфіш» вийшов з бази, 4 січня 1945 року зайшов для бункерування на острів Сайпан (Маріанські острови), після чого попрямував до району бойового патрулювання у Південнокитайському морі біля центральної частини узбережжя В'єтнаму. Тут 21 січня човен у трьох атаках безрезультатно випустив по конвою 16 торпед. Зате 31 січня під час нападу на конвой HI-88-B «Борфіш» вдалось потопити танкер Енкі-Мару та пошкодити танкер Дайєцу-Мару, використавши для цього лише чотири торпеди. Останній загорівся та викинувся на берег, де був наступного дня добитий авіацією. 15 лютого човен прибув до Фрімантлу на західному узбережжі Австралії.

11 березня 1945 року «Борфіш» вийшов з бази, за три доби зайшов для бункерування в бухту Ексмут, після чого попрямував до того ж району бойового патрулювання біля узбережжя Індокитаю. Тут він не зміг збільшити свій бойовий рахунок, а 21 квітня прибув до затоки Субік-Бей на Філіппінах.

16 травня 1945 року «Борфіш» вирушив до Яванського моря. 29 травня біля північного входу до Зондської протоки човен безрезультатно випустив чотири торпеди по конвою, після чого отримав пошкодження від торкання до ґрунту (глибини в районі занурення виявились на 7 метрів меншими, аніж вказувалось у лоції) та наступної атаки глибинними бомбами. Це вимусило перервати похід та 8 червня прибути для ремонту до Фрімантлу.

Почався 5 липня та тривав до 6 серпня 1945-го, коли човен увійшов до Субік-Бей. «Борфіш» патрулював у Яванському морі, проте не зміг збільшити свій бойовий рахунок.^[1]

9 — 10 квітня 1945-го в бухті Тамквен на узбережжі Індокитаю човен висадив, а потім прийняв на борт двох розвідників-австралійців.

15 — 16 квітня 1945 року «Борфіш» біля бухти Туран знову висадив та прийняв назад двох австралійських диверсантів, котрі провели мінування залізниці.

Влітку 1947 року «Борфіш» взяв  участь у перших підльодних дослідженнях роботи сонарів, котрі провадились у Беринговій протоці.

23 травня 1948-го човен прибув до Ізміру та був переданий до складу військово-морських сил Туреччини, де кораблю присвоїли нове ім'я TCG Sakarya (S 332). До 1972-го колишній «Борфіш» служив у турецькому флоті, допоки 1 січня 1974-го не був повернутий США і проданий на злам.

• Т. Роско, «Боевые действия подводных лодок США во Второй Мировой войне», Москва, 1957, Издательство иностранной литературы (сокращенный перевод с английского, Theodore Roscoe «United States submarine operations in World War II», Annapolis, 1950)