Холерний вібріон — Вікіпедія

? Холерний вібріон
Холерний вібріон, скануючий електронний мікроскоп
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії Тип: Протеобактерії Клас: Гамма-протеобактерії Ряд: Vibrionales Родина: Vibrionaceae Рід: Вібріон Вид: V. cholerae
Біноміальна назва
Vibrio cholerae Пачіні 1854
Посилання
Вікісховище: Vibrio cholerae EOL: 973240 ITIS: 967647 NCBI: 666

Холерний вібріон (лат. vibrio cholerae) — грам-негативна бактерія, що належить до роду вібріон. Цей збудник спричиняє у людей холеру.

Так званий класичний холерний вібріон вперше описав італійський вчений Філіппо Пачіні в 1854 році, детально вивчив його властивості і виділив у чистій культурі Роберт Кох у 1883 році. У 1906 році Ф. Готшліх виділив вібріон Ель-Тор, який також спричиняє холеру.^[1][2]

Холерні вібріони — факультативні анаероби, легко культивуються в аеробних умовах при 37 °С. До живильних середовищ невибагливі, але вимагають лужної реакції (pH 8,5-9,5). Дуже добре й швидко ростуть у 1 % лужній пептонній воді, випереджаючи ріст інших бактерій. Вже через 5-6 годин на її поверхні виникає ніжна плівка блакитного кольору. На лужному МПА через 10-12 год утворюють середніх розмірів гладенькі круглі прозорі колонії з блакитним відтінком і чітко окресленим краєм.

Холерні вібріони мають термостабільні специфічні О-антигени і термолабільні джгутикові Н-антигени. За О-антигеном всі вібріони поділені на багато серогруп О1, О2, О3 та ін. до О160. За груповим джгутиковим Н-антигеном вирізняють 100 серогруп. Холеру у людей спричиняють представники 01 серогрупи (за О-антигеном): V. cholerae біовар cholera (або класичний) та V. cholerae біовар El Tor. Останній відрізняється від класичного вібріону тим, що має гемолітичні властивості. Також холеру спричиняють представники серогрупи О139.

У свою чергу 01-антиген складається з окремих антигенних фракцій А, В, С. Різні комбінації їх властиві трьом сероварам: Огава (АВ), Інаба (АС) і Гікошима (АВС). Останній серовар є перехідним між двома першими, багато хто в даний час заперечує його існування. Усі три серовари аглютинуються 01 сироваткою.

Вирізняють й так звані НАГ-вібріони^[3] — непатогенні та умовнопатогенні (можуть зумовлювати так звані холероподібні неепідемічні діареї) V. cholerae, які не належать до серогруп О1 чи О139 й не аглютинуються відповідними сироватками. Доведена можливість трансформації холерних вібріонів у НАГ-вібріони й навпаки.

Холерні вібріони виділяють два типи токсинів:

• білковий екзотоксин (холероген), який діє на ентероцити тонкого кишечника, спричиняючи ентерит з водянистими випорожненнями і як наслідок зневоднення організму;
• ендотоксин — ліпополіцукридний комплекс, який вивільняється тільки при руйнуванні вібріонів, він також бере участь у механізмі розвитку хвороби — зумовлює загальнотоксичну й нейрогенну дію.

Токсигенні штами О1, О139 мають ген холерного токсину (vct+), саме тому вони й спричиняють холеру. Додатковими факторами патогенності їх є активна рухливість, здатність до адгезії та ферментоутворення.

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (жовтень 2019)