Waymo — Вікіпедія

Waymo LLC
ТипДочірнє підприємство
Організаційно-правова форма господарюванняLimited Liability Company і делаверська корпораціяd
ГалузьАвтономні автомобілі
Попередник(и)Google Self-Driving Car Project
Засновано17 січня 2009 р.; 14 років тому (як проект Google Self-Driving Car)
13 грудня 2016 р.; 6 років тому (як Waymo)
Засновник(и)
Штаб-квартираМаунтін-В'ю
Очільник(и)John Krafcikd[1], Dmitri Dolgovd і Tekedra Mawakanad
Ключові особи
Власник(и)Waymo Holdingd
Співробітники2500 осіб (січень 2023)[2]
Холдингова компанія
waymo.com
CMNS: Waymo у Вікісховищі
Waymo Chrysler Pacifica Hybrid проходить тестування в районі затоки Сан-Франциско

Waymo LLC, раніше відома як Google Self-Driving Car Project — американська компанія з технологій автономного водіння. Штаб-квартира знаходиться в Маунтін-В'ю, Каліфорнія. Є дочірньою компанією Alphabet Inc.

Waymo надає комерційні послуги роботаксі у Фінікс, і Сан-Франциско. У жовтні 2020 року вона стала першою службою робототаксі, яка пропонує населенню послуги без водіїв в автомобілі[3][4][5][6].

Waymo керують співвиконавчі директори Текедра Мавакана та Дмитро Долгов[7]. Компанія залучила 5,5 мільярдів доларів у кількох зовнішніх раундах фінансування[8]. Waymo співпрацює з кількома виробниками транспортних засобів, зокрема Stellantis[9], Mercedes-Benz Group AG[10], Lyft[9], AutoNation[11], Avis[9], Intel[12], Jaguar Land Rover[13], і Volvo[14].

Історія

[ред. | ред. код]

Розробка Google технології автономного водіння почалася 17 січня 2009 року[15] в лабораторії Google X, якою керує співзасновник Сергій Брін[16]. Проект був запущений Себастьяном Труном, колишнім директором Стенфордської лабораторії штучного інтелекту (SAIL), і Ентоні Левандовскі, засновником 510 Systems і Anthony's Robots[17][18].

До роботи в Google Трун і 15 інженерів, у тому числі Дмитро Долгов, Ентоні Левандовскі та Майк Монтемерло, співпрацювали над проектом технології цифрового картографування для SAIL під назвою VueTool[19]. Багато членів команди познайомилися на змаганнях DARPA Grand Challenge 2005 року, де Тран і Левандовскі мали команди, які змагалися у змаганнях з роботизованими безпілотними автомобілями[20][21]. У 2007 році компанія Google найняла всю команду VueTool, щоб допомогти вдосконалити технологію Google Street View[19][20][22][23].

Безпілотний автомобіль Firefly Waymo

Проект Водій

[ред. | ред. код]

Після майже двох років дорожніх випробувань семи транспортних засобів, 9 жовтня 2010 року New York Times оголосила про його існування[21]. Того ж дня пізніше Google оголосив про свою ініціативу[22][24].

Починаючи з 2010 року, законодавці в різних штатах висловлювали занепокоєння щодо того, як регулювати автономні транспортні засоби. Відповідний закон штату Невада набув чинності 1 березня 2012 року[25]. Google лобіював такі закони[26][27][28]. Модифікований Prius був ліцензований Департаментом автомобільних транспортних засобів Невади (DMV) у травні 2012 року[29]. Автомобіль «керував» Кріс Урмсон з Ентоні Левандовскі на пасажирському сидінні[29]. Це була перша в США ліцензія на безпілотний автомобіль[25].

У січні 2014[30] компанія Google отримала патент на транспортну послугу, що фінансується за рекламу, яка включала автономні транспортні засоби як спосіб пересування. Наприкінці травня Google показала автономний прототип, який не мав керма, педалі газу та гальма[31][32]. У грудні вони представили прототип Firefly, який планували випробувати на дорогах району затоки Сан-Франциско на початку 2015 року[33][34].

Безпілотний автомобіль із попереднім брендом Google

У 2015 році Левандовський покинув проект. У серпні 2015 року Google найняв колишнього керівника Hyundai Motor Джона Крафчіка на посаду генерального директора[35]. Восени 2015 року Google надав «першу в світі повністю безпілотну поїздку по дорогах загального користування» сліпому другові головного інженера Натаніеля Ферфілда[36]. Поїздку взяв Стів Махан, колишній генеральний директор Центру сліпих Санта-Клара-Веллі в Остіні, штат Техас. Це була перша повністю автономна поїздка дорогою загального користування. Його не супроводжував водій-випробувач чи супровід поліції[37]. В машині не було ні керма, ні напольних педалей[38]. До кінця 2015 року Проект Водій подолав понад мільйон миль[39].

З 2009 по 2015 рік Google витратив на проект 1,1 мільярда доларів. Для порівняння: придбання Cruise Automation компанією General Motors у березні 2016 року, як повідомлялося, коштувало трохи більше 500 мільйонів доларів, а придбання Uber Otto в серпні 2016 року було за 680 мільйонів доларів[40].

Waymo

[ред. | ред. код]

У травні 2016 року Google і Stellantis оголосили про замовлення 100 гібридних мінівенів Chrysler Pacifica для тестування технології автономного водіння[41]. У грудні 2016 року проект був перейменований у Waymo та виділений із Google у складі Alphabet[42]. Назва походить від «a new way forward in mobility» «новий шлях у мобільності»[43]. У травні 2016 року компанія відкрила технологічний центр площею 53 000 футів2 у Новай[44].

У 2017 році Waymo подав до суду на Uber за нібито крадіжку комерційної таємниці[23]. У жовтні компанія Waymo почала тестувати мінівени без водія на дорогах загального користування в місті Чандлер, штат Аризона[45]. У 2017 році Waymo представила нові датчики та чіпи, які є менш дорогими у виробництві, камери, які покращують видимість, і склоочисники для очищення системи лідарів[46]. На початку програми безпілотних автомобілів вони використовували лідарну систему вартістю 75 000 доларів від Velodyne[47]. У 2017 році вартість знизилася приблизно на 90 відсотків, оскільки Waymo перейшла на власний лідар[48]. Waymo застосувала свою технологію до різних автомобілів, зокрема Prius, Audi TT, Fiat, Chrysler Pacifica та Lexus RX450h[49][50]. Waymo співпрацює з Lyft у пілотних проектах і розробці продуктів[51]. У 2017 році компанія Waymo замовила ще 500 гібридів Pacifica.

Технології

[ред. | ред. код]
Lexus RX450h, модернізований Google для свого проекту безпілотного автомобіля

Waymo виробляє набір автономного обладнання, розробленого власними силами[52]. Сюди входять датчики та вдосконалена апаратна система зору, радар і лідар[9][52].

Датчики забезпечують огляд на 360 градусів, а лідар виявляє об’єкти на відстані до 300 метрів[9]. Лідар ближнього радіусу дії відображає об’єкти поблизу транспортного засобу, тоді як радар використовується для огляду інших транспортних засобів і відстеження об’єктів, що рухаються[9].

Архітектура Waymo з глибоким навчанням VectorNet прогнозує траєкторії транспортних засобів у складних сценаріях руху. Вона використовує графову нейронну мережу для моделювання взаємодії між транспортними засобами та демонструє найсучаснішу продуктивність на кількох контрольних наборах даних для прогнозування траєкторії[53].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.businessinsider.com/waymo-ceo-john-krafcik-explains-big-challenge-for-self-driving-cars-2019-4
  2. ↑ https://www.theinformation.com/articles/alphabets-waymo-robotaxi-subsidiary-cuts-staff-including-trucking-engineers
  3. ↑ Waymo launches its first commercial self-driving car service. Engadget. Процитовано 5 грудня 2018.
  4. ↑ White, Joseph (8 жовтня 2020). Waymo opens driverless robo-taxi service to the public in Phoenix. Reuters. Процитовано 20 жовтня 2020.
  5. ↑ Waymo Relaunches Driverless Ride Sharing. All About Arizona News (амер.). 12 жовтня 2020. Процитовано 18 жовтня 2020.
  6. ↑ Hawkins, Andrew J. (9 грудня 2019). Waymo's driverless car: ghost-riding in the back seat of a robot taxi. The Verge.
  7. ↑ Waymo CEO John Krafcik steps aside as co-CEO's take over. CNBC. 2 квітня 2021. Процитовано 2 квітня 2021.
  8. ↑ Fannin, Rebecca (21 травня 2022). Where the billions spent on autonomous vehicles by U.S. and Chinese giants is heading. CNBC. Процитовано 22 травня 2022.
  9. ↑ а б в г д е Andrew J. Hawkins (7 листопада 2017). Waymo is first to put fully self-driving cars on US roads without a safety driver. The Verge. Процитовано 13 червня 2018.
  10. ↑ Daimler Trucks partners with Waymo to build self-driving semi trucks, TechCrunch, October 27, 2020
  11. ↑ Boudette, Neal E. (2 листопада 2017). Waymo Enlists AutoNation to Maintain Driverless Test Fleet. The New York Times. Процитовано 13 червня 2018.
  12. ↑ Jordan Novet (18 вересня 2017). Google's self-driving cars have been using Intel chips this whole time. CNBC. Процитовано 13 червня 2018.
  13. ↑ Bergen, Mark; Naughton, Keith (2 квітня 2018). Waymo isn't going to slow down now. Bloomberg. Процитовано 12 червня 2018.
  14. ↑ Silver, David. Waymo And Volvo Form Exclusive Self-Driving Partnership. Forbes (англ.). Процитовано 1 липня 2020.
  15. ↑ Krafcik, John (17 січня 2019). Our #tenyearchallenge has been building the world's most experienced driver. Thanks to two visionary @Google characters for getting us started & to the @Waymo One riders in #Phoenix we're serving. HBD #Waymo pic.twitter.com/Ew4fdXjM7c. John Krafcik's official Twitter account (англ.). Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 17 січня 2019.
  16. ↑ Google's self-driving-car project becomes a separate company: Waymo. The Associated Press. 13 грудня 2016. Процитовано 13 червня 2018.
  17. ↑ The Unknown Start-up That Built Google's First Self-Driving Car. IEEE Spectrum: Technology, Engineering, and Science News (англ.). 19 листопада 2014. Процитовано 1 липня 2020. Though Google has portrayed Thrun as its “godfather” of self-driving, a review of the available evidence suggests that the motivating force behind the company’s program was actually Levandowski
  18. ↑ God Is a Bot, and Anthony Levandowski Is His Messenger | Backchannel. Wired (амер.). ISSN 1059-1028. Процитовано 1 липня 2020.
  19. ↑ а б Higgins, Jack Nicas and Tim (23 травня 2017). Google vs. Uber: How One Engineer Sparked a War. Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Процитовано 1 липня 2020.
  20. ↑ а б Fury Road: Did Uber Steal the Driverless Future From Google?. Bloomberg.com. 16 березня 2017. Процитовано 1 липня 2020.
  21. ↑ а б John Markoff (9 жовтня 2010). Google Cars Drive Themselves, in Traffic. The New York Times. Процитовано 11 жовтня 2010.
  22. ↑ а б Sebastian Thrun (9 жовтня 2010). What we're driving at. The Official Google Blog. Процитовано 11 жовтня 2010.
  23. ↑ а б Hull, Dana (30 жовтня 2017). The PayPal Mafia of Self-Driving Cars Has Been at It a Decade. Bloomberg. Процитовано 13 червня 2018.
  24. ↑ Anthony Levandowski pleads guilty to one count of trade secrets theft under plea deal. TechCrunch (амер.). 20 березня 2020. Процитовано 30 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  25. ↑ а б Mary Slosson (8 травня 2012). Google gets first self-driven car license in Nevada. Reuters. Процитовано 9 травня 2012.
  26. ↑ Nevada enacts law authorizing autonomous (driverless) vehicles. Green Car Congress. 25 червня 2011. Процитовано 25 червня 2011.
  27. ↑ Alex Knapp (22 червня 2011). Nevada Passes Law Authorizing Driverless Cars. Forbes. Процитовано 25 червня 2011.
  28. ↑ John Markoff (10 травня 2011). Google Lobbies Nevada To Allow Self-Driving Cars. The New York Times. Процитовано 11 травня 2011.
  29. ↑ а б Harris, Mark (10 вересня 2014). How Google's Autonomous Car Passed the First U.S. State Self-Driving Test. IEEE Spectrum: Technology, Engineering, and Science News (англ.). Процитовано 1 липня 2020.
  30. ↑ Billy Davies (24 січня 2014). The future of urban transport: The self-driving car club. zodiacmedia.co.uk. Процитовано 24 січня 2014.
  31. ↑ A First Drive. 27 травня 2014.
  32. ↑ Liz Gannes (27 травня 2014). Google Introduces New Self Driving Car at the Code Conference - Re/code. Re/code.
  33. ↑ Google's 'goofy' new self-driving car a sign of things to come. San Jose Mercury News. 22 грудня 2014. Процитовано 22 грудня 2014.
  34. ↑ Lynch, Jim (13 червня 2017). Waymo retires Firefly test cars, focuses on Pacificas. The Detroit News. Процитовано 27 червня 2018.
  35. ↑ Wakabayashi, Daisuke (13 грудня 2016). Google Parent Company Spins Off Self-Driving Car Business. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 30 червня 2020.
  36. ↑ Team, Waymo (13 грудня 2016). On the road with self-driving car user number one. Medium.
  37. ↑ III, Ashley Halsey; Laris, Michael (13 грудня 2016). Blind man sets out alone in Google's driverless car. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 2 липня 2020.
  38. ↑ Encalada, Debbie (14 грудня 2016). Google Confirms First Ever Driverless Self-Driving Car Ride. Complex Media.
  39. ↑ Duhigg, Charles (15 жовтня 2018). Did Uber Steal Google's Intellectual Property?. The New Yorker (амер.). Процитовано 1 липня 2020.
  40. ↑ Mark Harris (15 вересня 2017). Google Has Spent Over $1.1 Billion on Self-Driving Tech. IEEE spectrum.
  41. ↑ Tommaso Ebhardt (3 травня 2016). Fiat, Google Plan Partnership on Self-Driving Minivans. Bloomberg.com.
  42. ↑ Journey. Waymo.
  43. ↑ Etherington, Darrell; Kolodny, Lora. Google's self-driving car unit becomes Waymo.
  44. ↑ Krafcik, John (27 жовтня 2017). Michigan is Waymo's winter wonderland. Medium.com. Процитовано 15 вересня 2018.
  45. ↑ Randazzo, Ryan (30 січня 2018). Waymo to start driverless ride sharing in Phoenix area this year. Arizona Republic. Процитовано 13 червня 2018.
  46. ↑ Bergen, Mark (16 травня 2017). Waymo Tests Hardware to Ease Passenger Fears of Driverless Cars. Bloomberg. Процитовано 13 червня 2018.
  47. ↑ Dallon Adams (26 квітня 2017). Everything you need to know about Waymo's self-driving car project. Digital Trends. Процитовано 13 червня 2018.
  48. ↑ Ron Amadeo (9 січня 2017). Google's Waymo invests in LIDAR technology, cuts costs by 90 percent. Ars Technica. Процитовано 13 червня 2018.
  49. ↑ Damon Lavrinc (16 квітня 2012). Exclusive: Google Expands Its Autonomous Fleet With Hybrid Lexus RX450h. Wired. Процитовано 24 квітня 2012.
  50. ↑ Gibbs, Samuel (7 листопада 2017). Google sibling Waymo launches fully autonomous ride-hailing service. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 3 грудня 2017.
  51. ↑ Isaac, Mike (14 травня 2017). Lyft and Waymo Reach Deal to Collaborate on Self-Driving Cars. The New York Times. Процитовано 13 червня 2018.
  52. ↑ а б Gibbs, Samuel (7 листопада 2017). Google sibling Waymo launches fully autonomous ride-hailing service. The Guardian. Процитовано 13 червня 2018.
  53. ↑ Walz, Eric (20 червня 2020). Waymo Develops a Machine Learning Model to Predict the Behavior of Other Road Users for its Self-Driving Vehicles. Архів оригіналу за 31 березня 2023. Процитовано 2 вересня 2023.

Подальше читання

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Waymo