Седиль — Вікіпедія

¸
Седиль
Діакритики в кирилиці, латиниці й грецькій абетці
Знаки наголосу
знак наголосу(◌́)
акут(´)
подвійний акут(˝)
гравіс/варія(`)
подвійний гравіс( ̏)
бревіс(˘)
обернений бревіс( ̑)
гачек(ˇ)
седиль(¸)
циркумфлекс(ˆ)
умлаут(¨)
крапка(·)
гак(  ̡   ̢  ̉)
палатальний гак(◌̡)
ретрофлексний гак(◌̢)
гак зверху / dấu hỏi(◌̉)
ріжок / dấu móc( ̛)
йота підписна( ͅ )
макрон(¯)
макрон знизу(◌̱)
підкреслення(◌̲)
вертикальна лінія зверху(◌̍)
огонек / nosinė(˛)
периспомена( ͂ )
кільце(˚, ˳)
кільце знизу(◌̥)
штрих(◌̵, ◌̶)
густий придих()
тонкий придих(᾿)
ісо()
Знаки, іноді використовувані як діакритики
апостроф()
нахильна риса(◌̸)
двокрапка(:)
кома(,)
дефіс(˗)
тильда(~)
Діакритики в інших писемностях
Арабські діакритики
Церковнослов'янські діакритики
камора( ҄)
покриття( ҇)
титло( ҃)
ерок(◌꙽)
Діакритики ґурмукхі
Гебрайські діакритики
Індійські діакритики
анусвара( )
чандрабінду()
нукта()
вірама()
чандраккала()
Діакритики МФА
Японські діакритики
дакутен()
хандакутен()
Кхмерські діакритики
Сирійські діакритики
Тайські діакритики
Інше
Пунктирне коло
Пунктуаційні знаки
Логічні символи

Седиль (також седилья, ісп. cedilla) — гачок, діакритичний знак, що додається знизу до деяких букв, які позначають приголосні звуки, щоб вказати на зміну прочитання цих букв. Назва «седиль» — зменшувальна від давньоіспанської назви літери Z — ісп. ceda.

У романських мовах діакритичний знак відомий як фр. cédille, порт. cedilha, кат. ce trencada («зламана C»). У цих трьох мовах, а також окситанській ç позначає звук [s], у деяких запропонованих варіантах орфографії естремадурської — /θ/.[1][2]

Походження

[ред. | ред. код]
Походження

Знак з'явився в Іспанії як нижня частина малої курсивної z. Слово cedilla — зменшувальна форма давньоіспанської назви літери ceda.[3]

У сучасній іспанській цей знак не використовується, на відміну від вищезгаданих мов.

Застарілою іспанською назвою седилі є cerilla.[4] В англійській мові, згідно з Oxford English Dictionary[4], слово вперше вжите 1599 року в іспансько-англійському словнику.[5] У виданні Cyclopædia[6] 1738 року трапляється варіант ceceril.[4] В англомовних текстах літера Ç може вживатися для запозичень з французької та португальської, таких як «cachaça», «limaçon» та «façade» (проте часто використовуються і написання «cachaca», «limacon», «facade» через відсутність ç на більшості англійських розкладок клавіатур).

В турецькій та інших мовах

[ред. | ред. код]

В інших мовах, таких як турецька, поширена в Україні кримськотатарська та деяких інших тюркських на базі латинки, а також індоєвропейській албанській, ç вважається незалежною літерою, що позначає глухий звук [tʃ]. Приклади: Çakmak, türkçe, tatarça, Dolmabahçe.

Схожі діакритичні знаки

[ред. | ред. код]

У деяких мовах до літер може додаватися кома (virgula), наприклад, у літері ș, яка виглядає схожою на седиль, проте насправді є діакритичною комою. Це може заплутувати читача у випадку однакових базових літер: наприклад, приголосний /ʃ/ у турецькій позначається ş, а у румунській — ș. При цьому для останньої інколи використовується ş (s-седиль) через частий брак s-коми у наборах символів.

Польські літери «ą» та «ę», а також литовські «ą», «ę», «į» та «ų» використовують не седиль, а огонек, що його трохи нагадує (напрямлений не ліворуч, а праворуч).

Кодування

[ред. | ред. код]
Графема HTML Юнікод TeX
Ç Ç U+00C7 \c{C}
ç ç U+00E7 \c{c}
Ş Ş U+015E \c{S}
ş ş U+015F \c{s}

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Carmona García, I., Ortografía del extremeño. 1ª edición[недоступне посилання](ісп.)[недоступне посилання з липня 2019].
  2. Quiles Casas, C., Iziunariu castillanu-estremeñu(ісп.).
  3. definition of cedilla, Diccionario de la lengua española, 22-ге видання, Real Academia Española (ісп.)
  4. а б в Oxford English Dictionary
  5. Minsheu, John (1599) Percyvall's (R.) Dictionarie in Spanish and English (as enlarged by J. Minsheu) Edm. Bollifant, London, OCLC 3497853
  6. Chambers, Ephraim (1738) Cyclopædia; or, an universal dictionary of arts and sciences (2nd ed.) OCLC 221356381