French
DeutschЧемпіонат Європи з футболу 2008 — Вікіпедія
| Чемпіонат Європи з футболу 2008 | |
|---|---|
 | |
| Команд | 52 (у фінальній частині: 16) |
| Господар(і) турніру |  Австрія |
.svg){kind=small} Швейцарія | |
| Час проведення | 7—29 червня 2008 |
Чемпіон  |  Іспанія (2-й титул) |
2-е місце  |  Німеччина |
| Зіграно матчів | 31 |
| Забито м’ячів | 77 (2,48 за матч) |
| Кількість глядачів | 1 140 902 (36 803 у середньому) |
| Найкращий бомбардир |  Давід Вілья(4 голи) |
| Найкращий гравець | Хаві |
← 2004 2012 → | |
Чемпіонат Європи з футболу 2008 (нім. Fußball-Europameisterschaft 2008, фр. Championnat d'Europe de football 2008, італ. Campionato europeo di calcio 2008, романш. Campiunadi d'Europa da ballape 2008, скорочено «Євро-2008», офіційна назва UEFA EURO 2008™) — 13-й чемпіонат Європи з футболу, що проводився УЄФА. Турнір проходив у Австрії та Швейцарії з 7 по 29 червня 2008 року. Як і на попередньому чемпіонаті Європи, під час турніру зіграно 31 матч, в яких забито 77 м'ячів (у середньому 2,48 м'ячі за гру).
Це другий турнір в історії європейських футбольних чемпіонатів, господарями якого стали одночасно дві країни. Першим став чемпіонат Європи 2000 року, що проходив у Бельгії та Нідерландах. Швейцарія до цього приймала чемпіонат світу 1954 року, Австрія ж раніше не мала досвіду проведення серйозних змагань футбольних збірних. Проте УЄФА відзначила, зокрема, високу відвідуваність матчів Молодіжного чемпіонату Європи з футболу 2002 року у Швейцарії, яка втричі перевищила очікувану[1].
У турнірі взяли участь 16 команд. Австрія і Швейцарія автоматично кваліфікувалися до фінальної стадії як країни-організатори. Інші 14 учасників визначилися в кваліфікаційному раунді, який розпочався 16 серпня 2006 року. Іспанія, яка стала переможцем Євро-2008, отримала право взяти участь в Кубку Конфедерацій 2009 року в Південно-Африканській Республіці[2]. Найкращим бомбардиром турніру став іспанець Давид Вілья (4 голи), а найкращим гравцем чемпіонату — його співвітчизник Хаві.
28 лютого 2002 року сплинув термін подачі заявок на проведення Євро-2008. Всього було зареєстровано сім кандидатів на проведення чемпіонату. На це право претендували такі країни: Австрія/Швейцарія, Хорватія/Боснія та Герцеговина, Греція/Туреччина, Угорщина, заявка скандинавських країн «Nordic 2008» (Данія, Фінляндія, Норвегія, Швеція), Росія, Шотландія/Ірландія[3].
Більшість експертів бачили серед фаворитів заявки Австрії та Швейцарії, Шотландії та Ірландії, а також заявку скандинавських країн[4]. Проте за кілька годин до засідання Виконавчого комітету УЄФА сталося непередбачуване — ввечері 11 грудня прем'єр-міністр Ірландії Берті Агерн заявив, що уряд Ірландії не може забезпечити проведення матчів чемпіонату на двох із потрібних стадіонів, оскільки будівництво нового національного стадіону не розпочалося через брак коштів, а оренду найбільшого стадіону країни «Кроук Парк» не дозволила Асоціація гельського футболу, яка є його власником[5]. Через це шанси спільної заявки Австрії та Швейцарії значно зросли.
12 грудня 2002 року Виконавчий комітет УЄФА на засіданні у Женеві ухвалив рішення про проведення чемпіонату Європи 2008 у Австрії та Швейцарії[6][7]. В останньому турі голосування ця заявка перемогла заявку Угорщини[8]. Третьою стала заявка Греції та Туреччини, а спільна заявка Хорватії та Боснії і Герцеґовини та заявка Росії вибули з боротьби ще на попередньому етапі голосування[9].
Чемпіонат пройшов на восьми стадіонах: чотирьох в Австрії та чотирьох в Швейцарії. Згідно з вимогами УЄФА, стадіони чемпіонату вміщували не менше 30 000 глядачів. Найбільший з них — «Ернст-Гаппель-Штадіон» у Відні, розрахований на 53 008 місць[10], на якому й пройшов фінальний матч турніру. Збірна Швейцарії зіграла всі свої матчі на стадіоні «Санкт-Якоб Парк» у Базелі. На цьому ж стадіоні проходила церемонія відкриття і перший матч. Збірна Австрії провела всі свої матчі на «Ернст-Гаппель-Штадіоні».
З вісьмох стадіонів лише «Ернст-Гаппель-Штадіон» був реконструйований, решту арен збудували спеціально до чемпіонату в 2000-ні роки («Вальс-Зіценгайм», «Стад де Женев», «Тіволі Ной») або спорудили на місці старих арен. У 2004 році організатори зіткнулися з проблемою реконструкції стадіону в Цюриху. Спочатку планувалося проводити матчі на перебудованому стадіоні «Гардтурм», проте через протести населення та тривалі судові розгляди від цих планів довелося відмовитися[11]. Проблема вирішилася, коли «Хардтурм» замінили іншою ареною — цюрихським стадіоном «Летцигрунд». У січні 2005 року УЄФА затвердила переглянутий план. Будівництво всіх стадіонів було завершене у встановлений УЄФА строк — кінець літа 2007 року, зокрема, відкриття «Летцигрунда» відбулося 30 серпня 2007 року[12].
Порівняно невелика місткість стадіонів (лише найбільші стадіони Австрії «Ернст-Гаппель-Штадіон» та Швейцарії «Санкт-Якоб Парк» вміщують понад 32 000 глядачів) призвела до критики з боку учасників змагань, зокрема, тренера збірної Німеччини Йоахіма Лева[13]. Натомість всі квитки на матчі були продані, і стадіони практично на всіх матчах заповнилися вщерть[14].
| Країна | Місто | Стадіон | Місткість | Клуб | Матчі |
|---|---|---|---|---|---|
| Швейцарія |  Базель | «Санкт-Якоб Парк» | 42 500 | ФК «Базель» | Матч відкриття і ще 2 групові матчі, 2 чвертьфінали, півфінал |
 Берн | «Стад де Суїсс Ванкдорф» | 31 781 | «Янг Бойз» | 3 групових матчі | |
 Женева | «Стад де Женев» | 30 084 | «Серветт» | 3 групових матчі | |
 Цюрих | «Летцигрунд» | 31 000 | ФК «Цюрих» | 3 групових матчі | |
| Австрія |  Відень | «Ернст-Гаппель-Штадіон» | 53 008 | «Аустрія» | 3 групові матчі, 2 чвертьфінали, півфінал та фінал |
 Інсбрук | «Тіволі Ной» | 31 600 | «Ваккер» | 3 групових матчі | |
_COA.svg){kind=small} Зальцбург | «Вальс-Зіценгайм» | 31 895 | «Ред Булл» | 3 групових матчі | |
 Клагенфурт | «Вертерзеештадіон» | 32 000 | «Аустрія Кернтен» | 3 групових матчі |
Кваліфікаційний раунд Чемпіонат Європи з футболу 2008 пройшов з 16 серпня 2006 року по 24 листопада 2007 року. Австрія та Швейцарія отримали путівки до фінальної стадії як господарі чемпіонату. У рамках групи кожна команда зіграла з кожною іншою два матчі: один на своєму полі, інший — на полі суперника.
Нижче наведено склад семи кваліфікаційних груп. Команди, що пройшли до фінального етапу, виділені зеленим.
За результатами кваліфікації місце у фінальному розіграші здобули такі команди:
- 1 як Чехословаччина
- 2 як ФРН
- 3 як СРСР
- 4 як СНД
Жеребкування чемпіонату Європи 2008 відбулося 2 грудня 2007 року в Культурно-конференційному центрі міста Люцерн (Швейцарія).[15].
Перед жеребкуванням команди були розподілені на чотири кошики за системою, яка використовувалася на чемпіонатах Європи 2000 та 2004 років: згідно з їх результатами виступів у відбіркових турнірах до Чемпіонату світу-2006 та Чемпіонату Європи-2008. Як і в 1992 та 1996 роках, матчі однієї групи проходили лише на двох стадіонах, і команди, що потрапили до першого кошику, мали перевагу всіх трьох групових матчів на одному стадіоні. Збірні з одного кошика не могли зустрітися між собою в груповому турнірі[16].
Команди розташовуються за рейтингом, який формується за визначеними УЄФА критеріями в такому порядку[16]:
- Рейтинговий коефіцієнт, тобто середня кількість набраних очок в іграх відбіркових турнірів до Чемпіонату світу-2006 та Чемпіонату Європи-2008 (або лише в одному турнірі, якщо в іншому команда не брала участі).
- Середня кількість набраних очок в іграх останнього зіграного командою відбіркового турніру.
- Середня різниця м'ячів у цих іграх.
- Середня кількість забитих м'ячів у цих іграх.
- Середня кількість м'ячів, забитих на виїзді, в цих іграх.
- У разі рівності всіх попередніх показників команди розташовуються за жеребом.
До першого кошику потрапили Австрія та Швейцарія як господарі змагань, Греція як переможець чемпіонату Європи з футболу 2004, а також команда з найкращим рейтингом. До другого кошика потрапили команди з рейтингами від другого до п'ятого, до третього — команди з рейтингами від шостого до дев'ятого, до четвертого — команди з рейтингами від десятого до тринадцятого.
Команди були розподілені за кошиками таким чином:
| Кошик 1 | Кошик 2 | Кошик 3 | Кошик 4 |
|---|---|---|---|
В результаті жеребкування склад груп набув такого вигляду:
| Група A | Група B | Група C | Група D | |
|---|---|---|---|---|
| Кошик 1 |  Швейцарія |  Австрія |  Нідерланди |  Греція |
| Кошик 2 |  Чехія |  Хорватія |  Італія |  Швеція |
| Кошик 3 |  Португалія | Німеччина |  Румунія | Іспанія |
| Кошик 4 |  Туреччина |  Польща |  Франція |  Росія |
Для обслуговування матчів чемпіонату Європи з футболу 2008 отримали запрошення 12 головних арбітрів та 24 асистенти арбітра:
.svg){kind=small}
Склади команд-учасниць Чемпіонату Європи з футболу 2008 згідно з регламентом мали бути оголошені за десять днів до першого матчу турніру, тобто 28 травня 2008 року. Всього в заявку може бути внесено 23 футболісти (включаючи 3 воротарі). За 24 години до першого зіграного матчу команди мають право замінити травмованого гравця.[16]
Євро-2008 став першим чемпіонатом Європи з 1992 року, в якому кожна зі збірних мала принаймні одного гравця, який виступає за кордоном. До цього три чемпіонати поспіль хоча б одна збірна складалася з гравців виключно національного чемпіонату.
На чемпіонаті Європи-2008 виступали чотири гравці з чемпіонату України — хорвати Дарійо Срна («Шахтар» Донецьк) та Огнєн Вукоєвич, який перед Євро-2008 перейшов до київського «Динамо», а також поляк Маріуш Левандовський та румун Резван Рац з донецького «Шахтаря».
У фінальному розіграші чемпіонату Європи з футболу брали участь 16 команд. Розіграш складався з групового турніру і матчів на вибування. Всього відбувся 31 матч (на відміну від інших турнірів, таких як чемпіонат світу та Кубок африканських націй, матч за третє місце не проводився, а бронзові медалі отримали обидва півфіналісти).
В груповому турнірі 16 команд-учасниць були розбиті на чотири групи (позначені латинським літерам A, B, C і D); всередині групи кожна команда грала один матч з кожною іншою. За перемогу в матчі групового турніру команда здобувала три очки, за нічию — одне очко, у разі поразки команда не здобувала очок. Команди посідали місця в турнірній таблиці згідно з кількістю набраних очок. За рівної кількості очок у кількох команд для визначення кращої застосовувалися такі критерії в такому порядку:
- кількість очок, набраних лише у матчах між цими командами;
- різниця забитих і пропущених м'ячів у цих матчах;
- кількість забитих м'ячів у цих матчах (якщо команд більше двох);
- різниця забитих і пропущених м'ячів в усіх групових матчах;
- кількість забитих м'ячів в усіх групових матчах;
- у разі, якщо однакову кількість очок та однакові вищезгадані показники мають рівно дві команди, і гра між ними в останньому турі групового турніру завершується внічию, після завершення основного часу матчу одразу пробиваються післяматчеві пенальті;
- рейтинговий коефіцієнт посіву за підсумками відбіркових турнірів до Чемпіонату світу-2006 та Чемпіонату Європи-2008 (див. Чемпіонат Європи з футболу 2008 (жеребкування));
- індекс fair-play, який враховує кількість жовтих та червоних карток, отриманих гравцями команди в усіх групових матчах;
- у випадку рівності усіх цих показників для виявлення кращої команди має бути використаний жереб.[16]
Завершальна фаза змагань складалася з чотирьох чвертьфіналів, двох півфіналів і фінального матчу. На цьому етапі, якщо основний час матчу (90 хвилин) закінчується внічию, команди грають два додаткових 15-хвилинних тайми. Якщо протягом цього часу жодна команда не здобуває переваги, влаштовується серія післяматчевих пенальті.
| М | Команда | І | В | Н | П | МЗ | МП | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | Португалія | 3 | 2 | 0 | 1 | 5 | 3 | +2 | 6 |
| 2. | Туреччина | 3 | 2 | 0 | 1 | 5 | 5 | 0 | 6 |
| 3. | Чехія | 3 | 1 | 0 | 2 | 4 | 6 | −2 | 3 |
| 4. | Швейцарія | 3 | 1 | 0 | 2 | 3 | 3 | 0 | 3 |
За підсумками другого туру збірна Португалії, здобувши дві перемоги у двох матчах, достроково забезпечила собі перше місце в групі та стала першою командою Євро-2008, що вийшла до плей-оф. Швейцарія після двох поразок, навпаки, стала першою збірною, що втратила шанси вийти до чвертьфіналу, посівши останнє місце в групі. Власника другої путівки до плей-оф визначав матч Туреччина — Чехія, причому команди мали абсолютно рівні показники, і тому в разі нічиєї вперше на міжнародних чемпіонатах довелося б пробивати пенальті. У цьому напруженому (7 жовтих карток, в тому числі й запасному гравцю Чехії Мілану Барошу, та червона картка воротарю Туреччини Волкану Демірелю) протистоянні турецька збірна, програючи 0 — 2, за останні 15 хвилин матчу забила три м'ячі у ворота голкіпера збірної Чехії Петра Чеха та вийшла до чвертьфіналу.
| М | Команда | І | В | Н | П | МЗ | МП | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | Хорватія | 3 | 3 | 0 | 0 | 4 | 1 | +3 | 9 |
| 2. | Німеччина | 3 | 2 | 0 | 1 | 4 | 2 | +2 | 6 |
| 3. | Австрія | 3 | 0 | 1 | 2 | 1 | 3 | −2 | 1 |
| 4. | Польща | 3 | 0 | 1 | 2 | 1 | 4 | −3 | 1 |
Збірна Хорватії завдяки двом перемогам та нічиїй у поєдинку між Австрією та Польщею достроково посіла перше місце в групі. Після другого туру шанси посісти друге місце мали три інші команди цієї групи. В підсумку, перемігши збірну Австрії 1 — 0, збірна Німеччини вийшла до плей-оф. У матчі Польща — Хорватія збірна Польщі так і не зуміла забити свій другий гол на чемпіонатах Європи, зазнавши поразки від резервного складу хорватської збірної. У складі хорватів відзначився Іван Класнич, який став першим футболістом з донорською ниркою, який забив гол на чемпіонаті Європи[17].
| М | Команда | І | В | Н | П | МЗ | МП | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | Нідерланди | 3 | 3 | 0 | 0 | 9 | 1 | +8 | 9 |
| 2. | Італія | 3 | 1 | 1 | 1 | 3 | 4 | −1 | 4 |
| 3. | Румунія | 3 | 0 | 2 | 1 | 1 | 3 | −2 | 2 |
| 4. | Франція | 3 | 0 | 1 | 2 | 1 | 6 | −5 | 1 |
Результати групового турніру у так званій «Групі смерті» (яка отримала таку назву, бо її учасники на момент жеребкування посідали в рейтингу Elo для європейських збірних 1, 2, 4 та 8 місця)[18][19] виявилися несподіваними для багатьох. Перемігши своїх суперників з великим рахунком у перших двох матчах, збірна Нідерландів достроково вийшла до плей-оф. Румунія відібрала очки в обох фіналістів Чемпіонату світу 2006 року, але в третьому турі не змогла здобути перемогу в грі проти Нідерландів та посіла третє місце. В останньому турі в матчі-повторенні фіналу Чемпіонату світу-2006 Франція — Італія чинні чемпіони світу італійці здобули перемогу та вибороли друге місце, а збірна Франції фінішувала останньою.
| М | Команда | І | В | Н | П | МЗ | МП | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | Іспанія | 3 | 3 | 0 | 0 | 8 | 3 | +5 | 9 |
| 2. | Росія | 3 | 2 | 0 | 1 | 4 | 4 | 0 | 6 |
| 3. | Швеція | 3 | 1 | 0 | 2 | 3 | 4 | −1 | 3 |
| 4. | Греція | 3 | 0 | 0 | 3 | 1 | 5 | −4 | 0 |
Завдяки двом перемогам у перших двох матчах групи збірна Іспанії достроково вийшла до плей-оф. Власник другого місця в групі визначався в останньому турі в грі Росія — Швеція. У цьому матчі впевнену перемогу здобули росіяни, вперше у своїй незалежній історії вийшовши до плей-оф міжнародного турніру, а шведська збірна вперше з 2000 року не подолала груповий етап. Збірна Греції програла всі матчі та забила лише один гол, не спромігшись здобути очки навіть у грі з резервним складом збірної Іспанії, і показала найгірший результат для чинного чемпіона Європи з 1988 року.
Цей плей-оф відрізнявся від тих, які були на інших турнірах. Команди в групах A і B відділені від команд в групах C і D до фіналу. Проте ця зміна, по-перше, збільшує ймовірність повторення групових матчів на стадії плей-оф, по-друге, унеможливлює фінал між двома командами з тієї самої половини змагання. Іншою особливістю, яка мала місце вперше за всю історію турніру, є використання лише двох найбільших стадіонів (Санкт-Якоб Парк у Базелі та Ернст-Гаппель-Штадіон у Відні) для проведення шести матчів плей-оф та фіналу турніру[20].
| Чвертьфінали | Півфінали | Фінал | ||||||||
| 19 червня — Базель | ||||||||||
| Португалія | 2 | |||||||||
| 25 червня — Базель | ||||||||||
| Німеччина | 3 | |||||||||
| Німеччина | 3 | |||||||||
| 20 червня — Відень | ||||||||||
| Туреччина | 2 | |||||||||
| Хорватія | 1 (1) | |||||||||
| 29 червня — Відень | ||||||||||
| Туреччина (п.) | 1 (3) | |||||||||
| Німеччина | 0 | |||||||||
| 21 червня — Базель | ||||||||||
| Іспанія | 1 | |||||||||
| Нідерланди | 1 | |||||||||
| 26 червня — Відень | ||||||||||
| Росія (д. ч.) | 3 | |||||||||
| Росія | 0 | |||||||||
| 22 червня — Відень | ||||||||||
| Іспанія | 3 | |||||||||
| Іспанія (п.) | 0 (4) | |||||||||
| Італія | 0 (2) | |||||||||
| Пенальті | |||
Модрич  Срна  Ракитич Петрич | 1 — 3 | Арда Туран Семіх Шентюрк Хаміт Алтинтоп |
| Пенальті | |||
| Вілья Касорла Сенна Гуїса Фабрегас | 4 — 2 | Гроссо Де Россі Каморанезі Ді Натале |
У першому чвертьфіналі збірна Німеччини, що вийшла до плей-оф завдяки другому місцю у групі B, здобула перемогу над найкращою командою групи A Португалією. Німецькі футболісти контролювали хід гри протягом усього матчу, забивши два м'ячі за перші 30 хвилин. Португальці скоротили рахунок завдяки голу Нуну Гоміша, проте після перерви німці зусиллями Баллака повернули перевагу у два м'ячі. Гол Елдера Поштіги на останніх хвилинах не завадив збірній Німеччини вийти до півфіналу чемпіонату Європи вперше з 1996 року.
У матчі між Хорватією та Туреччиною жодна з команд не забила в основний час. Лише на передостанній хвилині додаткового часу Іван Класнич забив перший гол у цій грі. Проте збірна Туреччини вже втретє на чемпіонаті уникла поразки на останніх хвилинах матчу: на другій доданій арбітром хвилині відзначився Семіх Шентюрк після передачі від воротаря Рюштю Речбера. В серії пенальті хорватські футболісти тричі не зуміли забити, а турки впевнено реалізували всі три одинадцятиметрових, перемігши з рахунком 3 —1.
У третьому чвертьфіналі зустрілися збірні Нідерландів та Росії. Нідерландські футболісти вийшли на матч зі скорботними пов'язками в зв'язку зі смертю новонародженої доньки Халіда Булахруза[21]. Російська збірна несподівано вийшла вперед завдяки голу Романа Павлюченка. Збірна Нідерландів, яка раніше виграла всі три групові матчі, змогла відігратися лише на 86-й хвилині. Проте в додатковий час збірна Росії завдяки результативній передачі та голу Андрія Аршавіна здобула переконливу перемогу та вперше в своїй незалежній історії вийшла до півфіналу міжнародного турніру.
Матч між Іспанією та Італією не виправдав очікувань уболівальників. Протягом основного та додаткового часу жодна з команд не змогла забити, перевівши гру в серію пенальті. Джанлуїджі Буффон відбив удар Гуїси, в той час як Ікер Касільяс відбив два удари італійців. В підсумку збірній Іспанії вдалося перервати цілу низку нещасливих серій, зокрема вона здобула першу офіційну перемогу над Італією з 1920 року та стала єдиним переможцем групи, який вийшов до півфіналу Євро-2008.