Єніна Віра Михайлівна — Вікіпедія
Єніна Віра Михайлівна | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася | 19 квітня (2 травня) 1906 Новотроїцьке | |||
Померла | 26 листопада 1977 (71 рік) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Країна | Російська імперія УНР СРСР | |||
Діяльність | письменниця, поетеса, графікеса, інженерка, перекладачка | |||
Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1], графіка[1], Поліграфія[1] і перекладацтво[d][1] | |||
Alma mater | Київський художній інститут (1929) | |||
Жанр | портрет і пейзаж | |||
Членство | СП СРСР | |||
Партія | КПРС | |||
У шлюбі з | Шеремет Микола Спиридонович | |||
Учасник | німецько-радянська війна | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Віра Михайлівна Є́ніна (нар. 2 травня 1906, Новотроїцьке — пом. 26 листопада 1977, Київ) — українська письменниця, поетеса, графік, інженер-поліграфіст, перекладач, член Спілки письменників СРСР з 1952 рокую Дружина поета Миколи Шеремета.
Народилася 19 квітня [2 травня] 1906 року в селі Новотроїцькому (нині Бердянський район Запорізької області, Україна) в сім'ї вчителя. Навчалась в Бердянському педтехнікумі, була вихователькою в дитячих будинках та дитколонії. Проягом 1924—1929 років навчалася у Київському художньому інституті, який закінчила з дипломом художника-графіка та інженера-поліграфіста. Працювала у видавництвах Харкова і Києва, на радіостанції імені Тараса Шевченка.
Учасниця радянсько-німецької війни, була медсестрою, виїздила з бригадами письменників і художників на фронт. Нагороджена медаллю «За перемогу над Німеччиною» (січень 1946).[2] Член КПРС з 1958 року.
Померла в Києві 26 листопада 1977 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі.
Писала про воєнне і повоєнне життя, зокрема стосунки батьків і дітей, красу людини та природи, а також сатиричні і гумористичні твори. Серед творів:
- Голубий потік: Оповідання (1948);
- Розступилися гори: Повість (1951);
- Нагорода: Повість (1956);
- Нова трембіта: Повість (1956);
- Серце бажає щастя: Оповідання (1958);
- Українська квітка: Повість (1959, 1968);
- Вирок вважати умовним: Повість (1962);
- Минуле не минає: Роман (1965);
- Сердолікова усмішка: Повість (1967);
- Краса жіноча: Оповідання (1970);
- Істини розкриваються поволі: Роман (1971);
- Чотири довгих роки: Спогади воєнних літ (1974);
- Минуле не минає. Істини розкриваються поволі: Романи (1976);
- Нехай лунає сміх. Збірка гумору (1979);
- Знайти свій самоцвіт: Повість 1979;
- Минуле не минає: Роман, оповідання (1982).
Виконала:
- портрети українських письменників Миколи Бажана, Юрія Гундича, Євгена Долматовського, Марії Пригари, Варвари Чередниченко, Василя Козаченка, Петра Панча, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Павла Тичини та інших;
- пейзажі Саратова, Києва, Харкова, Карпат і Криму.
Мала дві персональні виставки в Будинку літераторів Спілки письменників УРСР. Найкращі її малярські твори експонуються в Київському геологічному музеї.
Ім'я Віри Єніної присвоєно одній з бібліотек міста Бердянська[3].
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Енина Вера Михайловна / Память народа. (рос.)
- ↑ Бібліотека-філія 4 імені Віри Єніної міста Бердянськ на Facebook.
- Єніна Віра Михайлівна // Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд. Олег Килимник. — Київ : Радянський письменник, 1960. — С. 580 с. ., С. 170—171;
- Єніна Віра Михайлівна // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- В. А. Бурбела. Єніна Віра Михайлівна // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. , С. 185;
- В. О. Жадько. Єніна Віра Михайлівна // «Український Некрополь». Київ. 2005 С. 180. IS]N 966-8567-01-3;
- В. А. Бурбела, Т. В. Добко. Єніна Віра Михайлівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — 711 с. — ISBN 978-966-02-5720-7.