Іванов Денис Віталійович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванов.
Денис Іванов
Дата народження22 липня 1978(1978-07-22) (46 років)
Місце народженняКраматорськ
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma materДонНУ
Професіяпродюсер
кінодистриб'ютор
Кар'єраз 2000 і до тепер
ЧленствоУкраїнська кіноакадемія і Національна спілка кінематографістів України
IMDbID 2462073
CMNS: Іванов Денис Віталійович у Вікісховищі

Денис Віталійович Іванов (нар. 22 липня 1978, Краматорськ (за деякими даними Донецьк[1]), Донецька область, УРСР) — український продюсер, кінодистриб'ютор, культурний менеджер, телеведучий. Засновник та керівник кінокомпанії «Артхаус Трафік» і кінофестивалю «Чілдрен кінофест», співзасновник Одеського міжнародного кінофестивалю.[2][1]

Член Європейської кіноакадемії, Національної спілки кінематографістів України, Української кіноакадемії, а також консультативної ради Одеського міжнародного кінофестивалю[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки та освіта

[ред. | ред. код]

Денис Іванов народився 22 липня 1978 року.[1] Закінчив Донецький національний університет[4] за спеціальністю «Політологія», де під час навчання заснував кіноклуб «Клуб альтернативного кіно» [5]. У 1998—1999 році працював телеоператором в Донецькій обласній державній телерадіокомпанії. У 1999 півроку вчився в London International Film School [6]. У 2000—2001 працював програмним координатором Київського міжнародного театрального фестивалю «Мистецьке березілля».

Згодом виїхав з Донецька. За словами Іванова, "поїхав звідти [з Донецька] зі своєю родиною «коли стало небезпечно»".[7]

Кар'єра в кіно

[ред. | ред. код]

У 2001 році став членом відбіркової комісії та програмним координатором Київського МКФ «Молодість», в 2002 році обійняв посаду програмного директора, а в 2003 — маркетинг-директора фестивалю.

У 2003 році Денис Іванов разом зі своєю дружиною Мариною Шух та іншими однодумцями відкрив кінокомпанію «Артхаус Трафік» та став її генеральним директором.[8] «Артхаус Трафік» є першим дистриб'ютором арткіно в Україні і менеджером багатьох кінофестивалів,[9] випустив в український кінопрокат понад 300 фільмів, серед яких «Піна» Віма Вендерса, «Океани» Жака Перрена, «Затоичи» Такеші Кітано, «Басейн» Франсуа Озона, «Повернення» Андрія Звягінцева, «Олдбой» Чхан-Ук Пака, «Пророк» Жака Одіара, «Мільйонер із нетрів» Денні Бойла, «Далласький клуб покупців» Жана-Марка Валле і багато інших.[9].

У 2006 році Денис Іванов став співпродюсером трилера «Штольня», реж. Любомира Кобильчука[10], міжнародна прем'єра якого відбулася на Московському міжнародному кінофестивалі.

У 2010 році стає співзасновником і генеральним директором (2010—2013) Одеського міжнародного кінофестивалю[11], який вже за перші кілька років існування став одним з найбільших кінооглядів Східної Європи з глядацькою аудиторією близько 100 тис. чоловік [12].

Спільно з режисером Володимиром Тихим виступив продюсером альманахів короткометражних фільмів «Мудаки. Арабески»(2011) і «Україна Гудбай»(2012). У 2013 році Денис Іванов став генеральним продюсером фільму «Зелена кофта» Володимира Тихого, світова прем'єра якого відбулася на кінофестивалі в Сан-Себастьяні. Фільм також взяв участь в міжнародному конкурсі Варшваского МКФ і отримав приз Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI) за найкращий український повнометражний фільм на Одеському кінофестивалі 2014.

У грудні 2013 року до ініціативи Дениса Іванова відбувся Перший зимовий кіноринок в Києві, який став щорічним професійним подією для українських кінотеатрів, дистриб'юторів і продюсерів.

Фільм «Плем'я» режисера Мирослава Слабошпицького (2014 року), в якому Денис Іванов виступив в якості со-продюсера, став переможцем програми «Тижня Критики» Каннського фестивалю. Картина брала участь в більш ніж 50 кінофестивалях і вийшла в прокат в більш ніж сорока країнах, ставши найуспішнішим міжнародним релізом українського фільму в історії.

У 2014 році став засновником Фестивалю мистецтва кіно для дітей та підлітків «Чілдрен кінофест»[13] [14], який у наступні роки розширився до 22 міст України, а кількість глядачів перевищило 40 тис.

У 2016 році виступив ініціатором проведення щорічних днів українського кіно UKRAINE ON FILM в культурному центрі BOZAR в Брюсселі, Бельгія[15]. У 2017 брав участь у роботі журі міжнародного конкурсу 33-го МКФ у Варшаві [16].

Картина «Рівень чорного» режисера Валентина Васяновича (2017), в якій Денис Іванов виступив в ролі асоційованого продюсера[17], отримала приз Міжнародної федерації кінопросси (FIPRESCI) за найкращий український повнометражний фільм на Одеському кінофестивалі 2017 і стала українським кандидатом на премію «Оскар» в категорії «кращий фільм іноземною мовою».

Денис Іванов на Днях українського кіно в Торонто, 2018

У 2017 році став автором ідеї та директором кінофестивалю «Київський тиждень Критики»[18]. У якісті кураторів кінопрограми виступили відомі українські кінокритики: Дар'я Бадьор (редактор розділу «Культура» онлайн-видання «LB.ua»), Надія Заварова (кінознавець і редактор розділу «Кіно» Cultprostir); Олександр Гусєв (кінокритик видань «Українська правда» та «Укрінформ») та Станіслав Битюцький (засновник кінопорталу Cineticle).

У 2017 році Денис Іванов виступив в якості українського спів-продюсера стрічки Сергія Лозниці «Донбас», яка стала фільмом-відкриття секції «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю 2018 та отримала приз за кращу режисуру[19][20][21], а також була обраною у якості національного претендента на премію «Оскар» за найкращий іншомовний фільм[22].

Кар'єра на телебаченні

[ред. | ред. код]

У квітні 2014 на українському каналі НЛО TV відбувся перший випуск телепередачі «Про Кіно на НЛО», в якій Денис Іванов став продюсером і ведучим[23].

Родина

[ред. | ред. код]

Колишня дружина — Марина Шух, донька відомого українського композитора Михайла Шуха та музикознавиці Наталки Чаморової. Марина - колишня адміністративна директорка Артхаус трафік, нині - психологиня.[24]

З Мариною Іванов має двох синів.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Продюсер

Повнометражні фільми:

Короткометражні фільми:

  • «Україно, Goodbye!» (2012), кіноальманах-збірка
  • «Мудаки. Арабески» (2011), кіноальманах-збірка
  • «Ядерні відходи» (к/м,2012), реж. Мирослав Слабошпицький
  • «Янгол смерті» (к/м,2012), реж. Володимир Тихий
  • «Борода» (к/м,2012), реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук
  • «Побачення» (к/м, 2012)), реж. Євген Матвієнко
  • «Очерет» (к/м,2012), реж. Руслан Батицький
  • «Пиріг» (к/м, 2012), реж. Юрій Ковальов
  • «Як козаки у космос полетіли» (к/м, 2012), реж. Євген Матвієнко
  • «Красива жінка» (к/м, 2012), реж. Олена Алімова
  • «Будинок біля дороги» (к/м, 2012), реж. Віктор Сухобрус
  • «Національна ідея в Україні» (к/м, 2012), реж. Дан Воронов
  • «Коротка історія» (к/м, 2012), реж. Іван Тимшин
  • «Арівідерчі, Серього» (к/м, 2012), реж. Андрій Тимощук
  • «Ключ» (к/м, 2012), реж. Артур Млоян
  • «Гриби» (к/м, 2012), реж. Валерій Шалига
  • «Гауді» (к/м, 2012), реж. Аксінья Куріна
  • «Майже кохання» (к/м, 2012), реж. Юлія Шашкова
  • «Сова» (к/м, 2012), реж. Оксана Казмін
  • «Камыш» (к/м, 2012), реж. Руслан Батицкий
  • «Та поїду!» (к/м, 2012), реж. Валерій Шалига
  • «Смак морозива» (к/м, 2012), реж. Тьєррі Дуссе
  • «Гамбург» (к/м, 2012), реж. Володимир Тихий
  • «Без ГМО» (к/м, 2012), реж. Лариса Артюгіна
  • «П'ятниця» (к/м,2010), реж. Юлія Шашкова
  • «Останній лист» (к/м,2010), реж. Юрій Ковальов
  • «Труси» (к/м,2010), реж. Жанна Довгич
  • «Свєта» (к/м,2010), реж. Володимир Тихий
  • «Рано вранці» (к/м,2010), реж. Володимир Тихий
  • «Мій друг Сєрьога» (к/м,2010), реж. Іван Тимшин
  • «Глухота» (к/м,2010), реж. Мирослав Слабошпицький
  • «Українська література» (к/м,2010), реж. А.Лавренішін, Д. Коломойцев
  • «Тупик» (к/м,2010), реж. Іван Тимшин
  • «Тато» (к/м,2010), реж. Вікторія Нестеренко
  • «Таксі?» (к/м,2010), реж. Віра Яковенко
  • «Та це ж гімно!» («По дорозі»)(к/м,2010), реж. Володимир Тихий
  • «Пам'яті Пітера» (к/м,2010), реж. Володимир Тихий
  • «Кончєна» (к/м,2010), реж. Аксінья Куріна
  • «Душа в душу» (к/м,2010), реж. Олександр Постоленко
  • «MMS» (к/м,2010), реж. Роман Бондарчук

Громадська позиція

[ред. | ред. код]

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[25].

Скандали

[ред. | ред. код]

У 2006 Денис Іванов був одним з тих, хто в 2006 році виступив проти впровадження постанови Кабміну № 20 від 16 січня 2006р «Деякі питання порядку розповсюдження і демонстрування фільмів», яка встановлювала квоту обов'язкового дублювання іноземних фільмів українською мовою в кінопрокаті України, що викликало чималий резонанс в українських кінематографічних колах[26]. Іванов стверджував, що озвучення чи субтитрування фільмів українською не є прийнятною економічній моделі «артхаузного» кіно.[27] Крім того, Денис Іванов як керівник Артхаус Трафік разом з багатьма представниками кіноіндустрії (зокрема з Андрієм Різолем, Дмитром Колесниковим, Михайлом Соколовим, Ігорем Ігнатьєвим та ін.) був одним з підписантів відкритого листа до віце-прем'єр-міністра України В'ячеслава Кириленка пояснюючи необхідність скасування цієї урядової постанови неврахуванням особливостей обмеженого прокату кінокопій артхаусних фільмів та можливим зникненням незалежних дистриб'юторів.[28][29][30][31]. 18 жовтня 2006 Апеляційний суд міста Києва скасував цю постанову. Після низки консультацій з представниками кіногалузі, у січні 2007 Міністерство культури і туризму України підписало з українськими кінодистриб'юторами і демонстраторами меморандум щодо дублювання фільмів українською, в якому сторони дійшли згоди щодо вдосконалення подальших планів у питанні дублювання фільмів українською мовою[32]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в «Арґумент-Кіно»: Хто такий кінопродюсер? Український варіант [Архівовано 21 травня 2018 у Wayback Machine.] - kino-kolo.ua, 10.09.2016
  2. ↑ Денис Іванов: Кіно — величезна машина емпатії. British Council Ukraine. 14 липня 2017. Архів оригіналу за 31 травня 2018. Процитовано 24 травня 2018.
  3. ↑ Контакти. oiff.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 1 серпня 2018.
  4. ↑ Український суддя європейського «Оскара» [Архівовано 1 серпня 2018 у Wayback Machine.] - ДМ, 7 грудня 2012
  5. ↑ 5 канал (27 червня 2018), За Чай.com - Денис Іванов - кінознавець, продюсер, гендиректор "Артхаус Трафік", архів оригіналу за 5 червня 2020, процитовано 5 вересня 2018
  6. ↑ Денис Іванов, директор ОМКФ: «Робити щось, чого не робили раніше – важлива складова успіху» - Insipired, 4 липня 2013
  7. ↑ «Від Майдану до пробудження українського кіно» [Архівовано 13 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Держкіно, 22/01/2018
  8. ↑ «Розвивати смак до кіно потрібно з дитинства» — Денис Іванов — Громадське, 1 червня 2015
  9. ↑ а б Про компанію. Архів оригіналу за 29 квітня 2018. Процитовано 13 травня 2018.
  10. ↑ Штольня, архів оригіналу за 1 серпня 2018, процитовано 30 травня 2018
  11. ↑ Денис Іванов залишив посаду генерального директора ОМКФ. detector.media. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 30 травня 2018.
  12. ↑ Одеський кінофестиваль відвідали 100 тисяч глядачів. Gazeta.ua. Gazeta.ua. 23 липня 2012. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 30 травня 2018.
  13. ↑ Денис Іванов, кінознавець, продюсер, генеральний директор компанії Артхаус Трафік. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018.
  14. ↑ 28 травня - 1 червня: Перший Чілдрен Кінофест. Кіно-коло. 27 травня 2014. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018. [Архівовано 2018-08-31 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Українська делегація вирушає на кінофестиваль до Брюсселя — Національний центр Олександра Довженка. 19 червня 2017. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 13 травня 2018.
  16. ↑ Васильєв, Сергій (21 жовтня 2017). Денис Іванов взяв участь у роботі журі 33-го МКФ у Варшаві – Бюро... Бюро української кіножурналістики (амер.). Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018.
  17. ↑ Рівень Чорного | Фільми. Українська Кіноакадемія. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 13 травня 2018.
  18. ↑ "Київський тиждень критики" покаже найцікавіші фільми року. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 13 травня 2018.
  19. ↑ Fabien Lemercier. Un Certain Regard puts its faith in young talents. Cineuropa (англ) . 12 квітня 2018. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 9.05.2018.
  20. ↑ "Донбас" Сергія Лозниці отримав приз на Канському фестивалі за кращу режисуру. ukranews_com. Архів оригіналу за 24 травня 2018. Процитовано 24 травня 2018.
  21. ↑ Фільм Сергія Лозниці «Донбас» відкриє програму «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю. Детектор медіа. 19 квітня 2018. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 9.05.2018.
  22. ↑ «Донбас» Сергія Лозниці представить Україну на «Оскарі» - Новини - KINOKOLO.UA. www.kinokolo.ua. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018. [Архівовано 2018-09-05 у Wayback Machine.]
  23. ↑ ПРО КІНО НА НЛО. НЛО TV. Архів оригіналу за 14 травня 2018. Процитовано 13 травня 2018.
  24. ↑ Шух Марина Михайлівна // Артхаус трафік, 2018
  25. ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018.
  26. ↑ Текст постанови Кабінету міністрів України про деякі питання порядку розповсюдження і демонстрування фільмів - Новини - KINOKOLO.UA. www.kinokolo.ua. Архів оригіналу за 11 січня 2018. Процитовано 11 січня 2018. [Архівовано 2018-01-11 у Wayback Machine.]
  27. ↑ Кіно українською і українське кіно: що переможе протекціонізм держави чи диктат ринку? // Радіо свобода, 8 січня 2008
  28. ↑ Відкритий лист Президента «Асоціації Сприяння розвитку кінематографа в Україні» (АСРКвУ) Михайла Соколова до віце-прем'єр-міністра України В'ячеслава Кириленка — Асоціація сприяння розвитку кінематографа в Україні, жовтень 2006
  29. ↑ Коментар підписантів "Відкритого листа Президента Асоціації «Сприяння розвитку кінематографа в Україні» Михайла Соколова до віце-прем'єр-міністра України В'ячеслава Кириленка — Асоціація сприяння розвитку кінематографа в Україні, грудень 2006
  30. ↑ Асоціація «Сприяння розвитку кінематографа в Україні» судиться з Кабміном — Кіно-коло, 22.05.2006
  31. ↑ Обговорення за круглим столом (підсумки зустрічі про дублювання фільмів українською мовою) - Статті - KINOKOLO.UA. kinokolo.ua. Архів оригіналу за 11 січня 2018. Процитовано 11 січня 2018. [Архівовано 2018-01-11 у Wayback Machine.]
  32. ↑ Міністерство культури і туризму України, українські кінодистриб’ютори і демонстратори фільмів підписали меморандум щодо дублювання фільмів українською - Новини - KINOKOLO.UA. kinokolo.ua. Архів оригіналу за 11 січня 2018. Процитовано 11 січня 2018. [Архівовано 2018-01-11 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Іванов_Денис_Віталійович