Іванов Олександр Михайлович — Вікіпедія

Олександр Іванов
Особисті дані
Повне ім'я	Олександр Михайлович Іванов
Народження	23 листопада 1965(1965-11-23) (59 років)
	Харків, УРСР, СРСР
Зріст	177 см
Вага	70 кг
Громадянство	СРСР →  Україна
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
	СДЮШОР «Металіст»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1982—1990 «Металіст» (Харків) 117 (3) 1991 ТПС ? (?) 1991 «Турун Товеріт» ? (?) 1992 «Динамо-2» 2 (0) 1992 «Металург» З 10 (1) 1992—1993 «Ворскла» (Полтава) 10 (2) 1993 «Нива-Борисфен» 5 (2) 1993 «Борисфен» 8 (0) 1994 СБТС (Суми) 15 (0) 1994 «Миколаїв» 1 (0) 1995 «Авангард-Кортек» 33 (0) 1996 «Агротехсервіс» 7 (0) 1996—1997 «Дунаферр» 13 (0) 1997 «Верховина» 16 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1998—2001 «Арсенал» (Харків) асист. 2003—2014 «Металіст» (Харків) асист. 2014—2015 «Дніпро» (Дніпро) асист. 2016—2017 «Рух» (Винники) асист. 2017—2018 «Металіст 1925» (Харків) 2019 «Агробізнес» ст. тр. 2019 «Агробізнес» в. о. 2019—2020 «Чорноморець» (Одеса) асист. 2020—2022 ФК «Маріуполь» асист.
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Олександр Михайлович Іванов (нар. 23 листопада 1965, Харків) — радянський та український футболіст, що виступав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Переможець Всесоюзних молодіжних ігор (1982), переможець Спартакіади народів СРСР (1986), володар Кубка СРСР (1988), володар Кубка Фінляндії (1991). Майстер спорту СРСР (1986). Під 40 номером увійшов у 50-ку найкращих гравців харківського «Металіста» за версією football.ua^[1].

Працював у тренерському штабі «Металіста» та «Дніпра» разом з Мироном Маркевичем, також був на тренерській роботу в командах «Арсенал» (Харків) та «Рух» (Винники). У 2017—2018 роках — головний тренер «Металіста 1925».

Вихованець СДЮШОР «Металіст» і УФК № 1, перші тренери — В. П. Богданов і Микола Кольцов^[2].

З 1982 по 1991 рік грав у вищій лізі чемпіонату СРСР за «Металіст». У харківській команді в різних турнірах провів 134 матчі,^[3] з них 117 — у чемпіонатах СРСР. Володар Кубка СРСР 1988 року, в якому грав в тому числі і у фінальній зустрічі. У сезоні 1988/89 був учасником матчів розіграшу Кубка володарів кубків (4 гри, 165 хвилин на полі).^[4]

В 1991 році перейшов в фінський клуб ТПС (Турку), з яким у тому ж році завоював національний кубок, після чого грав за інший клуб з міста Турку «Турун Товеріт».

У 1992 році Іванов повернувся в Україну, де у квітні провів дві гри за столичне «Динамо-2» у першій лізі, після чого перейшов у вищолігове запорізьке «Торпедо», де грав до вересня. З жовтня 1992 по квітень 1993 року грав за першолігову полтавську «Ворсклу», а завершував сезон 1992/93 у клубі «Нива-Борисфен» в перехідній лізі, зайнявши 4 місце, що дозволяло підвищитись у класі. Проте команда «Нива-Борисфен» (Миронівка) залишилась в перехідній лізі, а її місце в другій лізі зайняла нова команда «Борисфен» (Бориспіль), куди ввійшла частина гравців команди «Нива-Борисфен» (Миронівка), в тому числі і Олександр Іванов, який виступав за новоутворений клуб до кінця 1993 року.

У першій половині 1994 року грав за сумський СБТС, після чого перейшов у «Миколаїв», у складі якого 17 жовтня 1994 року провів свій єдиний у сезоні і останній у кар'єрі матч у Вищій лізі України, вийшовши на заміну у грі проти «Кременя» (0:1).

Протягом сезону 1995 року грав у Другій лізі Росії за клуб «Авангард-Кортек» з міста Коломна, але не врятував команду від вильоту в Третю лігу, після чого покинув клуб.

У 1996 році знову недовго пограв за сумський клуб, який змінив назву на «Агротехсервіс», після чого втретє відправився закордон і наступний сезон 1996/97 провів в угорському «Дунаферрі».

Останнім професійним клубом Іванова стала першоолігова ужгородська «Верховина», за яку він зіграв 16 матч у чемпіонаті в другій половині 1997 року.

Залучався до ігор збірної УРСР. Переможець Всесоюзних молодіжних ігор (1982), переможець Спартакіади народів СРСР (1986, у фінальному матчі не грав). У 1986 році завдяки успіху збірної УРСР, усі українські футболісти отримали звання «Майстер спорту СРСР».

З 1998 по 2001 рік працював тренером у харківському «Арсеналі». З 2003 по 2014 рік — на тренерській роботі у харківському «Металісті», також працював заступником директора дитячої академії ФК «Металіст»^[5], потім — тренером молодіжної команди^[6].

2014 року разом з головним тренером харків'ян Мироном Маркевичем перейшов на роботу до ФК «Дніпро», де отримав посаду старшого тренера.

У 2016—2017 роках за погодженням з Мироном Маркевичем працював тренером-консультантом команди «Рух» (Винники).

27 вересня 2017 року став головним тренером команди «Металіст 1925».^[7] 2 травня 2018 року подав у відставку,^[8] яка наступного дня була задоволена керівництвом харківського клубу.^[9]

З 21 червня 2019 року працює старшим тренером клубу «Агробізнес»^[10]. 6 грудня 2019 року Олександр Іванов увійшов до тренерського штабу одеського «Чорноморця»^[11].

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua