Голодюк Олег Юрійович — Вікіпедія

Ф
Олег Голодюк
Олег Голодюк
Олег Голодюк
Голодюк у складі «Карпат»
Особисті дані
Повне ім'я Олег Юрійович Голодюк
Народження 2 січня 1988(1988-01-02)[1][2] (36 років)
  Собіщиці, Володимирецький район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР[3]
Зріст 177 см
Вага 70 кг
Громадянство  Україна
Позиція центральний півзахисник
Юнацькі клуби
1997−2002
2002−2005 		Україна «Ізотоп» (Кузнецовськ)
Україна УФК (Львів)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2005−2016
2005−2008
2016
2017−2018
2019
2019−2020
2020
2021		 Україна «Карпати»
→ Україна «Карпати-2»
Україна «Ворскла»
Україна «Карпати»
Угорщина «Голодаш»
Угорщина «Залаегерсег»
Україна «Минай»
Україна «Металіст 1925»		 168 (13)
36 (2)
7 (0)
31 (1)
10 (1)
5 (0)
16 (0)
25 (4)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2006
2008−2011 		Україна Україна (U-19)
Україна Україна (U-21) 		4 (0)
16 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2022−2023 Україна «Металіст 1925» тренер
2023 Україна «Металіст 1925» в.о.

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 20 грудня 2023.

Оле́г Ю́рійович Голодю́к (нар. 2 січня 1988, с. Собіщиці[4][5][6][7], Рівненська область) — український футбольний тренер, колишній футболіст, що грав на позиції центрального півзахисника. Виступав за юнацьку (U-19) та молодіжну збірні України.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Вихованець клубу «Ізотоп» (Кузнецовськ, Рівненська область). Перший тренер — Борис Коток. Потім вчився у Львівському училищі фізичної культури, тренери — Богдан Поточняк, Володимир Вільчинський та Борис Коток. У змаганнях під егідою ДЮФЛ провів 68 матчів, забив 11 голів.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

У «Карпатах-2» дебютував 31 липня 2006 року[8], всього провів 36 ігор і забив 4 голи. У складі дублерів «Карпат» провів 49 ігор і забив 9 м'ячів. У головній команді дебютував 26 травня 2007 року в матчі «Арсенал» — «Карпати» (1:0). За львівську команду провів 199 ігор та забив 14 голів.

На початку червня 2016 року залишив львівський клуб[9], а вже 15 червня став гравцем полтавської «Ворскли»[10]. Але у січні наступного року покинув команду[11] і повернувся в «Карпати»[12].

У 2019—2020 роках виступав в чемпіонаті Угорщини за команди «Голодаш» та «Залаегерсег».

У 2020 році грав за ФК «Минай».

14 січня 2021 року став гравцем харківського «Металіста 1925»[13]. Провів за «жовто-синіх» 13 матчів, у яких відзначився трьома голами та двома гольовими передачами[14], в другій частині сезону 2020/21, за підсумками якого «Металіст 1925» посів третє місце в Першій лізі та підвищився у класі. В першій частині наступного сезону зіграв за харків'ян 12 матчів (1 гол) у Прем'єр-лізі та два — в Кубку України[14]. В січні 2022 року припинив співпрацю з «Металістом 1925»[14].

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

Дебют у складі молодіжної збірної України відбувся 5 лютого 2008 року у товариському матчі Швеція — Україна (1:0). Учасник відбіркових ігор до молодіжного Євро-2011, допоміг збірній вийти до фінального турніру. Також був учасником фінального етапу молодіжного чемпіонату Європи 2011 року, в рамках якого взяв участь у двох з трьох матчів команди на турнірі.

Тренерська кар'єра

[ред. | ред. код]

З 23 жовтня 2022 року в дуеті з Едмаром очолював тренерський штаб «Металіста 1925»[15]. Після відходу Едмара 6 листопада 2023 року Голодюк одноосібно очолив харківський клуб[16]. Вже 20 грудня того ж року був звільнений з посади виконувача обов'язків головного тренера «Металіста 1925», але залишився працювати в структурі клубу[17].

Досягнення

[ред. | ред. код]
Україна «Металіст 1925»:
Бронзовий призер Першої ліги України: 2020/21

Характеристика гри

[ред. | ред. код]

Відзначався потужним дальнім ударом.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ FBref
  3. ↑ Freebase Data Dumps — Google.
  4. ↑ Oleg Golodyuk. Player profile. transfermarkt.com (англ.). Transfermarkt. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
  5. ↑ Футбольна Україна: Рівненська область. Відроджений «Верес» та бельгійський кошмар. football24.ua. Футбол 24. 4 жовтня 2015. Архів оригіналу за 18 грудня 2021.
  6. ↑ Олег Голодюк потрапив у символічну збірну Прем’єр-ліги. rakurs.rovno.ua. Piвнe-Paкуpc. 16 червня 2011.
  7. ↑ Представлення новаків. fckarpaty.lviv.ua. Офіційний сайт ФК «Карпати» (Львів). Архів оригіналу за 1 січня 2014. Процитовано 16 січня 2011.
  8. ↑ Місце зустрічі змінити не можна. Архів оригіналу за 1 січня 2014. Процитовано 16 січня 2011.
  9. ↑ Олег Голодюк залишає «Карпати». Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 9 червня 2016.
  10. ↑ Олег Голодюк — гравець «Ворскли». Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 15 червня 2016.
  11. ↑ Голодюк продовжить в іншому клубі. www.vorskla.com.ua. Архів оригіналу за 24 січня 2017. Процитовано 19 січня 2017.
  12. ↑ Олег Голодюк повертається в «Карпати» (Ukrainian) . 27 лютого 2017. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 3 березня 2017.
  13. ↑ Олег Голодюк — гравець ФК «Металіст 1925». metalist1925.com. ФК «Металіст 1925». Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 16 січня 2021.
  14. ↑ а б в «Металіст 1925» дякує за співпрацю Олегу Голодюку. metalist1925.com. Офіційний сайт ФК «Металіст 1925». 12 січня 2022. Архів оригіналу за 13 січня 2022.
  15. ↑ Едмар — в.о. головного тренера «Металіста 1925». metalist1925.com. 23 жовтня 2022. Процитовано 24 жовтня 2022.
  16. ↑ Едмар залишив «Металіст 1925». metalist1925.com. 6 листопада 2023.
  17. ↑ Віктор Скрипник — головний тренер «Металіста 1925». metalist1925.com. 20 грудня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Голодюк_Олег_Юрійович&oldid=41343544