French
DeutschІван Стамболич — Вікіпедія
| Іван Стамболич | |
|---|---|
| серб. Иван Стамболић | |
.jpg) | |
| Народився | 5 листопада 1936[1] Іваніца, Королівство Югославія |
| Помер | 25 серпня 2000[1] (63 роки) Фрушка гора, Воєводина, Республіка Сербія, СРЮ |
| Поховання | Новий цвинтар |
| Країна | .svg){kind=small} Сербія.svg){kind=small} Королівство Югославія |
| Місце проживання | Ужице |
| Діяльність | політик, комісар |
| Alma mater | юридичний факультет Белградського університетуd і Белградський університет |
| Знання мов | сербська |
| Посада | президент Сербії |
| Партія | Комуністична партія Югославії |
Іван Стамболич (серб. Иван Стамболић, Ivan Stambolić; нар. 5 листопада 1936 – пом. 25 серпня 2000) — сербський політик, голова Президії (президент) СР Сербії у 1986-1987 роках.
До 1987 року Стамболич був політичним наставником і другом Слободана Мілошевича. У вересні 1987 після пленарної сесії Центрального комітету Союзу комуністів Сербії під тиском Мілошевича на його прихильників Стамболич подав у відставку з посади президента СР Сербії. Відтоді перебував в опозиції до Мілошевича.
На виборах в Югославії 2000 року Стамболич мав виступити кандидатом від об'єднаної опозиції. 25 серпня 2000 року його було викрадено і вбито на Фрушкій горі представниками підрозділу зі спеціальних операцій МВС Югославії.[2] Місце та обставини смерті стали відомими в березні 2003 після вбивства прем'єр-міністра Зорана Джинджича. Обидва вбивства відбулися під керівництвом поліцейського і колишнього парамілітариста Мілорада Улемека[en]. Суд визнав, що вбивство Стамболича замовив Мілошевич. Винних було засуджено до термінів від 15 до 40 років ув'язнення.[3][4]
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ Državna odšteta za državni zločin. Vreme.com. Процитовано 25. 9. 2013..
- ↑ Ulemeku 40 godina, Markoviću 15 (Serbian) . B92. 18 липня 2005.
- ↑ Inicijativa Stranke moderne Srbije (SMS) za preimenovanje i prenamenu spomenika "Večna vatra" na Ušću, Novi Beograd, u "Spomenik žrtava režima 1987-2000". moderna.org.rs. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 12 січня 2022. [Архівовано 2019-04-08 у Wayback Machine.]