Ізмітська затока — Вікіпедія

Ізмітська затока
тур. Izmit körfezi
40°43′54″ пн. ш. 29°35′25″ сх. д. / 40.731649° пн. ш. 29.590302° сх. д. / 40.731649; 29.590302
Назва на честьІзміт
Частина відМармурове море
МореМармурове море
Прибережні країниТуреччина
РегіонКоджаелі[1]
Максимальна глибина183 м
ідентифікатори і посилання
GeoNames745027
У проєкті OpenStreetMap 223473 ·R (Коджаелі)
Ізмітська затока. Карта розташування: Туреччина
Ізмітська затока
Ізмітська затока
Ізмітська затока (Туреччина)
Мапа
CMNS: Ізмітська затока у Вікісховищі

Ізмітська затока (тур. Izmit körfezi) — вузький і довгий тектонічний розлом, нині заповнений водами Мармурового моря. Є частиною берегової лінії півострова Мала Азія. Затока витягнута у широтному напрямку, її північний берег становить горбистий Віфінський півострів, південний — гористий півострів Боз[2]. Біля входу в затоку на південному березі розміщене місто Ялова, на північному — Гебзе, в глибині — м. Ізміт.

Історія і сучасний стан

[ред. | ред. код]

У часи Середньовіччя затока мала важливе стратегічне значення, оскільки в глибині розташовувалася важлива візантійська фортеця Нікомедія, а вздовж північного берега затоки існувала низка важливих приморських фортець, що захищали підступи до Константинополю. За контроль над затокою довгу і наполегливу боротьбу вели Візантійська імперія, Венеція, Генуя, Латинська імперія і турки-османи. Після того, як перемогою останніх завершилася облога Нікомедії, місто (перейменоване на Ізміт) і затока увійшли до складу Османської Туреччини, нині в складі республіки Туреччина. Довжина затоки — близько 52 км, ширина біля входу 6,1 км. Далі є два звуження, одне в районі мису Діль (до 3,5 км), інше в районі м. Гельджюк (до 1,25 км). У центральній частині, перпендикулярно селищу Карамюрсель, розташована найширша частина — до 10,5 км. Максимальна глибина — до 183 м[3]. Північний берег затоки займає приміська курортна зона Стамбулу (так звана Анатолійська Рів'єра). Ізмітський порт розташований в глибині затоки. Зберігається високий рівень сейсмічної небезпеки. У 2010—2017 рр. через затоку планується звести Ізмітський підвісний міст.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. Затока на карті. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 25 січня 2019.
  3. Измитский залив // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)