Ізміт — Вікіпедія

Ізміт тур. İzmit
Основні дані
40°46′19″ пн. ш. 29°56′59″ сх. д. / 40.7718818° пн. ш. 29.9497846° сх. д. / 40.7718818; 29.9497846
Країна	Туреччина
Регіон	Коджаелі
Столиця для	Коджаелі і Kocaelid
Населення	293 339 (2010)
Висота НРМ	40  м
Водойма	Ізмітська затока
Офіційна мова	турецька
Міста-побратими	Кассель, Секешфегервар (2008)[1], Чженьцзян, Agios Sergiosd, Buk Districtd, Чаїр, Центр-Жупа, Ілиджа, Карачі, Жовтневий район[d], Херсон, Момчилград (община)d, Пхохан, Тізнітd, Травник
Телефонний код	((+90)) 262
Часовий пояс	UTC+2 і UTC+3
Номери автомобілів	41
GeoNames	9544571
OSM	r1211493  ·R
Поштові індекси	41 000
Міська влада
Вебсайт	http://www.izmitbelediyesi.com
Мапа
Ізміт Ізміт (Туреччина)
Ізміт у Вікісховищі

Ізміт (тур. İzmit, грец. Νικομήδεια) — місто в регіоні Мармара, Туреччина, в області Чаталджа-Коджаелі (тур. Çatalca-Kocaeli Bölümü). Адміністративний центр (центральний район, ' Меркез) провінції Коджаелі.

Розташоване на північному узбережжі Мармурового моря на вузькій прибережній смузі і на пагорбах заввишки до 200 метрів. В Ізміті проживає 293 339 осіб (2010). Населення провінції (у тому числі сільські області) становить 1 459 772 жителів.

Наявність сухопутних, залізничних, морських і навіть повітряних (військовий аеродром, який повинен стати аеродромом для приватних літаків ділової еліти Ізміта) шляхів сполучення перетворює місто на важливий транспортний вузол Туреччини^[2].

До 1337 року місто носило назву Нікомедія і належало спочатку Римської імперії, потім Візантії. У 1337, після захоплення турками, були зруйновані стіни і винищено майже все грецьке і міське населення. Місто втрачає своє значення і стає третьорядним. Зараз Ізміт є центром одного з найважливіших промислових районів Туреччини.

Згідно з дослідженнями^[2], люди живуть на цій території щонайменше вже п'ять тисяч років. Місто має вдале географічне положенням, оскільки є перетином багатьох торгових шляхів.

Перші свідчення постійного поселення на місці Ізміту відносяться до XII століття до нашої ери. У цей час територія була під владою фригійців і пізніше перейшла до народу, який прибув сюди з грецького міста Мегара в пошуках нових місць для життя. Влаштувалися вони в районі нинішньої Башискеле, де знаходилось портове містечко Астакос^[2].

Містечко було зруйнований царем Фракії Лікімахом і на місці сьогоднішнього Ізміту було зведено місто Нікомедія. У 91-94 роках до нашої ери місто переходить під управління Римської імперії. У 284 році нашої ери імператор Діоклетіан знову перетворює місто в столицю, і Нікомедія стає четвертим за величиною містом імперії — після Риму, Антіохії та Олександрії^[2].

Місто безліч разів потерпало від землетрусів, було відновлене тільки в часи імператора Юстиніана^[3].

У 1078 році місто перейшло до рук турків-сельджуків. За часів Хрестових походів турки втратили місто. Остаточний перехід під управління турків стався у період правління Орхана I Газі у 1331 році. Нікомедія, що перетворилася за часів сельджуків в Ізнікмід (тур. İznikmid), у правління Баязида I стала називатися Ізмід (тур. İzmid) (слід зазначити, що Нікомедія і Ізміт — це одне і те ж слово, але взяте з різних історичних періодів, а не дві різні назви, тобто перейменування як такого не сталося). Якщо у ті часи Візантія і мала плани на повернення Нікомедії, вона їх не втілила у життя^[3].

За часів султана Селіма I в Ізміті були побудовані корабельні верфі. Період найвищого розквіту міста припав на правління султана Сулеймана I. Значення міста зросло з відкриттям двох транспортних ліній в 1837-у році: судноплавного сполучення між Ізмітом і Стамбулом та залізничної гілки від вокзалу Хайдарпаша через Ізміт до Анкари. Проте через землетрус 1894 року місто занепало^[3].

Перша світова війна позбавила місто колишнього значення. 6 липня 1920 року місто захопили англійці, 28 квітня 1921 року — греки. 28 липня місто знову повернули собі турки^[3].

Ізміт розташовується між 40° і 41° північної широти і між 29° і 31° східної довготи на березі Ізмітської затоки Мармурового моря і на півночі омивається водами Чорного моря, на сході межує з провінцією Сакарья, на півдні з Бурсою, на заході з Яловою та Стамбулом^[2]ом провінції Ізмір. розташовується від Стамбула на відстані 85 км. Відстань до Анкари автомагістраллю TEM otoyolu становить 120 км. Аеропорт Ататюрка знаходиться за 120 км від центру міста.

Є адміністративним центром провінції Коджаелі. Через східну частину Ізміту проходить 30-й меридіан, який і визначає часовий пояс Туреччини (UTC +2).

При розгляді на карті можна побачити, що територія Ізміт немов обіймає затоку з півночі сходу і півдня. Затока є одним з найбільш завантажених вузлів турецьких морських шляхів. У затоці знаходиться два великих порти — Дериндже (Derince) і Яримджа (Yarımca) — а також близько тридцяти чотирьох приватних пристаней.

Ізміт з його залізницями, автомагістралями і портами є одним з найважливіших транспортних вузлів, що з'єднують європейську та азійську частину Туреччини.

Поверхня характеризується великою кількістю крутих схилів. Основна частина міста розташовується уздовж вузької смужки берега. Топографічно місто ділиться на дві несхожих одна на одну частини. Перша частина — це старі квартали, забудовані переважно малоповерховими будинками (місцями навіть нетрями), з вузькими вуличками, що звивисто підіймаються схилами пагорбів. Друга частина — діловий центр міста, через який проходять автомобільна та залізнична магістралі.

Значна частина території Коджаелі на північ від Ізмітської затоки (власне Ізміт) є нерівним плато з ухилом з півдня на північ. Плато виглядає як горбиста місцевість, порізана долинами річок, що впадають у Чорне море. Біля затоки висота пагорбів сягає 645 м, у той час як на півночі біля Чорного моря навряд чи перевищує 350 м. Долина Ізміт і озеро Сапанджа являють собою низовини. Область на південь від затоки в основному горбиста. Уздовж берегів озера і затоки залишається вузька смужка землі, обмежена крутими схилами Саманскіх гір до висоти 1602 м — гора Картепе^[tr], що у перекладі означає «Сніговий пагорб» або «Снігова вершина».

Ще одна важлива особливість міста — це його приналежність до зони землетрусів першого ступеня небезпеки. Всі ці геологічні та топографічні особливості укупі з опадами підвищують ризик селів і зсувів.

Теплий клімат Ізміта можна охарактеризувати як перехідний між середземноморським та гумідним, який у Туреччині називають чорноморським^[tr]. Влітку спекотно, опадів мало. Взимку тепло і опадів значно більше.

Середньорічна температура становить 14,5 °C. Історичний максимум в 44,1 °C був зафіксований 13 липня 2000 року. Мінімум був зареєстрований 23 лютого 1985 і склав −8,3 °C.

Переважає поривчастий південно-східний вітер. У середньому дев'ять днів у році випадає сніг. Середньорічна кількість опадів — 671,7 мм. Найбільше опадів (106 мм) випадає у грудні. Найсухіший місяць — серпень (26,1 мм).

Відносна вологість влітку становить 56 %, взимку — 64,6 %.

В Ізміті проживає 293 339 осіб (2010). Населення провінції (у тому числі сільські області) становить 1 459 772 жителів.

Землетрус 17 серпня 1999 викликав значну зміну у чисельності населення.

Провінція (вілайєт, мул) Коджаелі, центром якої є Ізміт, займає територію 3626 км² і має населенням в 1 223 000 чоловік (2007 рік). Інтенсивна індустріалізація 1955—1960 років викликала швидке зростання кількості населення.

Згідно з поадресним переписом населення 2007 році, у Коджаелі проживає 1 437 926 чоловік. У зв'язку з розвитком туризму, появою нових робочих місць та добової міграцією робочої сили, кількість осіб, що розташовані на території провінції, змінюється в залежності від часу доби.

Ізміт — друге за розвиненістю промислового виробництва місто Туреччини. Тут розташовані заводи і фабрики таких фірм, як Borusan Mannesmann, Lassa, Kordsa, Brisa, Goodyear, Pirelli, Ford, Honda, Hyundai, Chrysler, Petkim, Tüpraş^[en], Tabosan, Ассан Алюміній], DYO, Marshall, Arçelik, Lever та інше. Економіка Ізміта майже повністю залежить від промисловості. Близькість до такого великого ділового центру як Стамбул і наявність залізничних і автомобільних магістралей надає можливість транзитних перевезень. П'ять державних портів, сорок три приватні пристані займають важливе місце у транспортній системі країни.

Фабрика з виробництва паперу Seka Kağıt Fabrikası є одним з найстаріших підприємств міста (засновано 1934) і робить великий внесок у розвиток економічного потенціалу міста. Спочатку економіка міста ґрунтувалася на текстильній та лісопереробній промисловості. З відкриттям таких фірм, як Petrol Ofisi^tr[tr] у 1941, Tüpraş^[en] у 1960, Petkim у 1965, значну частку в економіці зайняла нафтопереробна промисловість. В останні роки розвинулися органічна хімія, металургія, виробництво продуктів харчування, ліків, добрив, фарб. В Ізміті також є суднобудівна верф.

• Нерсесян Грачья Нерсесович (1895—1961) — радянський, вірменський актор театру і кіно.

• Кассель, Німеччина
• Ульсан, Південна Корея
• Цзінань, Китай
• Секешфехервар, Угорщина
• Анталія, Туреччина
• Нью-Йорк, США
• Маніса, Туреччина
• Джибуті, Джибуті

• Коджаелі (півострів)

• Офіційний сайт Ізміта (тур.)
• Інформаційний сайт [Архівовано 4 березня 2008 у Wayback Machine.]